«Райгородок»: у Стольному небайдужі рятують тисячолітню пам’ятку. Відео
Невідомі накатали дорогу посеред городища, яке всіяне кістками пращурів, і заходились вирубувати дерева. Серед старожилів історична пам’ятка відома як «Високий городок» або ж «Райгородок» – це перше поселення стольненців, підтверджене археологічними фактами. Марина Авер’янова та Марина Антішковиявили ініціативу збереження городища і його подальшого облагородження, адже, як переконані жінки, Стольне має древню історію, яку потрібно берегти та навчати її прийдешні покоління.
Проблема бездумного знищення городища для Стольного не нова. У місцевому краєзнавчому музеї, яким завідує Марина Авер’янова, збереглась підшивка статей стольненської газети «Колгоспна правда», на шпальтах якої вчитель-пенсіонер Юхим Іванович Лисиця неодноразово описував цей ганебний факт. Ба навіть більше, свідомий величі цього місця Юхим Лисиця у далекому 1958 році звертався з офіційним листом до директора Чернігівського обласного історичного музею Андрія Левенка, на що отримав від нього відповідь: «Дуже вдячні Вам за повідомлення про стан «Високого городка» на околиці Стольного! Безперечно, це цікава археологічна пам’ятка, яку попередньо можна оприділити як слов’янське городище Х-ХІІІ століть, або укріплення XVI–XVII століть. В обох цих випадках пам’ятка заслуговує уваги і охороняється законом на підставі Постанови Ради міністрів СРСР від 14 жовтня 1948 року про заходи поліпшення пам’ятників і культури. Дирекція музею надіслала відповідні листи Березнянській у РВК та Стольненській сільській раді про припинення руйнування городища та його охорону…»
Відтоді минуло понад шість десятиліть, але проблема збереження городища нікуди не зникла.
Колискою села називає «Високий городок» на окраїні Стольного небайдужа місцева мешканка Марина Антішко. Жінка проживає поруч із пам’яткою і першою забила на сполох, коли побачила повалені дерева на території городища.
«Дерева, які почали вирубувати, утримують корінням залишки кургана, – стверджує Марина Антішко. – А накатана дорога, яка ніби розрізає городище навпіл, просто руйнує його. Стольне дуже цікаве в екскурсійному плані, тут багато цікавих об’єктів, а городище – це найдавніший об’єкт нашого населеного пункту, тож у наших силах його зберегти».
У одній зі статей у «Колгоспній правді» Юхим Лисиця називав це городище «Райгородок» – вочевидь, назва збереглась від старожилів.
«Тут така місцевість, наче в раю, дуже гарно, – каже доглядальниця краєзнавчого музею Марина Авер’янова. – Ймовірно, ця назва пов’язана саме з красою цього місця», – припускає вона.
А й дійсно: навіть узимку помітно, що пращури стольненців недарма обрали для поселення саме цю місцину. З одного боку вона захищена високим валом, з іншого – річкою, яка вражає своїм повноводдям навіть зараз. Назва їй Думниця – притока Десни, яка бере витоки на півночі від Стольного, обтинає Стольне та Домницю, де розташований однойменний монастир, – надзвичайної краси ріка. У самому ж Стольному Думниця ніби обіймає панський парк на всіх його 11 гектарах. Колись ця водна артерія була не просто судноплавною, нею проходив серйозний торговий шлях, свого часу тут знайшли скарб давньоримських монет.
Кому-кому, а стольненцям є що розказати про власну історичну велич. Втім, на жаль, трапилося так, що не всі її знають. Тож можна сказати, що Марина Аверянова та Марина Антішко взяли на свої тендітні жіночі плечі почесну місію – розбудити історичну пам’ять земляків.
«Ми не знаємо повних історичних даних, тому звернулись із цим до істориків, – каже Марина Антішко. – Ми б хотіли включити наше городище в туристичний маршрут. В майбутньому тут можна буде проводити різноманітні історичні заходи. Можливо, люди не знають, що це – історична пам’ятка, оскільки тут немає знака, але ми хочемо це виправити і донести до всіх історичну правду, щоб люди пам’ятали, берегли та знали, тому що це наше коріння. Якщо ми зараз його роз’їздимо, то від городища нічого не залишиться».
Отож першочерговим завданням активісток є збереження пам’ятки.
«Цю проблему треба взяти під контроль, щоб городище дійсно було пам’яткою, а не пустирем чи проїжджою частиною, – каже Марина Авер’янова. – У нашому музеї зберігається відповідна інформаційна табличка. Ми вже домовились із старостою, і він готовий допомогти у її встановленні».
Активістки також планують перекрити дорогу та донести до мешканців села інформацію про пам’ятку, необхідність її збереження та неприпустимість руйнування. В добру путь, нащадки великих пращурів!
Віталій Назаренко, фото автора
