Школярка з Чернігівщини вишиває… однією рукою
Вісім годин може просидіти дівчина за вишивкою і не помітити як промайнув час. Це унікальне ремесло настільки затягує Аліну, що вона навіть на перекус не може відірватися.
Швидко працюють тоненькі пальчики, підбираючи ниточки, вміло вплітають їх у красивий візерунок. 14-річна Аліна Ярмак з Осокорівки, що на Бобровиччині (Чернігівська область), вишиває рушник – символ нашої неньки-України. Ясні очі поглядають у бік захопливих поглядів. Захопливих не лише через те, що робота складна для підлітка, а насамперед через особливість дівчини, яка вправно працює лівою рукою. Чи була б вона шульгою, якби не вирок, що поставили дитині у лікарні після народження – парез Ерба-Дюшенна (параліч руки, який відбувається в результаті поразки або травмування верхнього стовбура плечового нервового сплетіння), невідомо. Та головне, що Алінка займається улюбленою справою попри функціональні обмеження – вишиває і випікає торти й тістечка на будь-який смак.
Талант
Вісім годин може просидіти дівчина за вишивкою і не помітити як промайнув час. Це унікальне ремесло настільки затягує Аліну, що вона навіть на перекус не може відірватися.
«Я неначе поринаю в якийсь інший світ – яскравий і різнобарвний, – ділиться моя співбесідниця. – Немає такого дня, щоб не взяла в руку нитку з голкою, крім свят і неділі. У мене душа лежить до вишивання. Мені хочеться творити, робити щось своїми руками, хоча цю функцію за дві виконує здебільшого одна ліва. Права рука, за висновками лікарів, працює на 39%».
Цікавим є ще той факт, що мама нашої героїні вишивати не вміє. А навчила дівчинку вчителька Людмила Дзюба, яка працює в Горбачівському ЗЗСО, де і навчається Аліна. Викладає Людмила Олексіївна зарубіжну літературу, мистецтво, трудове навчання.
«Аліна дуже наполеглива дитина. Будь-яку роботу доводить до свого логічного завершення, якою б складною вона не була, – зізнається пані Людмила. – Її терпінню можна лише позаздрити. Пам’ятаю, як вона шила спідницю. Все продумувала до найменших дрібниць. Багатьом учням вже набридли ті викрійки, вони вже хочуть щось нове, а Аліна доки не дошила, додому не пішла. Вишивати почала з п’ятого класу. Спочатку хрестиком, а потім і за бісер взялася. Уявіть, як це складно для неї. Бісероплетіння – дуже копітка робота. Якщо не помітити помилку, то потім доведеться все розплітати. У її доробку ікони, серветки… Зараз вишиває рушник».
Справді, першою серйозною роботою дівчини була іменна ікона для матері Валентини. Потім ікона-оберіг для своїх племінників, з якими школярка обожнює проводити свій вільний час.
«Денису три роки, а Єгорці півтора. Вони такі милі. Я хочу, щоб чудотворна ікона-охоронниця, яку я для них вишила, завжди їх оберігала», – говорить наша героїня.
У школі Аліну характеризують як добру, чуйну і глибоку особистість.
«Вона дуже любить писати твори. У них завжди вкладає душу, – продовжує Людмила Олексіївна. – Має свій особливий дорослий погляд на життя. Я можу на слух сказати, який твір написала Аліна. Все просто, лаконічно, але завжди з глибоким підтекстом».
Ще одним захопленням дівчини є любов до випічки. Торти, тістечка, запіканки, кекси – за все береться без вагань. Своїми Великодніми пасками частувала рідних та близьких вже не перший рік.
«Мені дуже подобається експериментувати. Гарно виходить в того, хто наполегливо працює і обов’язково вкладає в це душу. У мене є зошит, куди я вклеюю рецепти з журналів, газет. Найбільше там з улюбленої газети «Чернігівщина». Я вже стільки всього перепробувала… Тільки-но з’являються кишенькові гроші, купую якісь формочки для випікання, особливі інгредієнти, які не завжди бувають удома. Ну і про бісер не забуваю», – посміхається Аліна демонструючи зроблену власними руками кулінарну книжечку.
Обирати між вишивкою і кулінарією нашій героїні не доводиться. Вона встигає все. Свою професію також планує пов’язати з творчістю. Має для цього не лише бажання, а й великий потенціал, який дістався їй нелегкою працею. Долаючи бар’єри на своєму шляху, Аліна Ярмак довела собі і всім оточуючим: інвалідність – не вирок!
Сніжана БОЖОК, фото автора
