Спогадами ділилися за півстоліття

Школу закінчили півстоліття тому. І так співпало, що Озерянська школа саме в цьому році відмовилася від традиції проводити в своїх стінах зустрічі поколінь. Тож 12 випускників 1969 року зібралися на свій післяшкільний ювілей у Бобровиці. Тут і для пам’ятної згадки сфотографувалися.

Спогадами ж ділилися за святковим столом у кафе. Кожен про себе – кількома фразами в ході веселої бесіди. Здебільшого ж – згадували незабутні і веселі історії з безтурботних шкільних років, починаючи аж з першого класу.

З учителів найчастіше називали класного керівника Арсена Григоровича Мельниченка – чудакуватого, але справедливого і багатогранного педагога, у якого на першому місці справді була школа і учні. Три випускниці 69-того обрали непростий трудовий шлях вчителя. На жаль, Ніна Сарана першою з однокласників ще молодою пішла з життя через тяжку хворобу. А Світлана Білим й досі працює в Новобиківській школі – філолог, як і класний керівник. Третя учениця Арсена Григоровича Діана Мороз (дівоче – Тулиголовець) не так давно вийшла на заслужений відпочинок з посади завідувачки дитячого садочка.

Серед випускників-ювілярів є інженер, бухгалтер, медсестра, оператор технологічних установок, кухар, продавці, водії, представники інших професій. Рятував людство від наслідків Чорнобильської катастрофи Павло Коломієць, нині – військовий інвалід.

Головне ж – всі, хто зібрався на ювілейну зустріч, вже залишили на землі добрий слід своєю роботою, своїми дітьми і внуками, а Рая Тулиголовець очікує правнуків.

Не розгубили вже літні випускники школи на крутих дорогах долі й життєвого оптимізму, почуття гумору, зберегли і відданість шкільній дружбі.

Серед однокласників є й подружня пара – Петро і Люба Бурим вже 44 роки разом, виростили двох синів, мають троє внучат. Петро продовжує працювати у товаристві «Земля і воля», а Люба за віком і за станом здоров’я вийшла на пенсію.

Згадали на ювілейній зустрічі й тих однокласників, яких уже немає на цьому світі – дев’ятеро покійних. Втім, їхнє життя продовжується у тому, що вони зробили на цьому світі.

На зустрічі однокласники виявили бажання зустрічатися надалі щороку. Може, й Озерянська школа після 50-річного ювілею закінчення нашого навчання колись гостинно прийме нас і в своїх стінах. Правда, того приміщення, де навчалися в кінці 60-х, давненько немає, на його місці нова сучасна споруда, але назва школи-то залишилася в наших атестатах зрілості.

Григорій Войток,

випускник Озерянської школи 1969 року. Фото автора