Студенти-першокурсники про своє життя-буття
Студенські часи … Студентство … Незабутній період у житті. Це час ризику, час злетів і падінь, час досягнень, час романтики. І як приємно, що студенти мають своє свято. Окрема пора у студентському житті – Перший курс. Це перехідний стан між ще недавнім шкільним життям та студентською порою. Це певний період інтенсивного дорослішання людей. Кожен першокурсник переживає такий стан по-своєму.
Про життя-буття першокурсників погодилися розповісти наші земляки із м.Семенівка, що на Чернігівщині: студентка Анна Білогур та курсант Даниїл Горєлий. До речі, Анна та Даниїл – однокласники.
Отже, вашій увазі, шановні читачі, інтерв’ю з нашими земляками-першокурсниками.
– Розкажи де ти навчаєшся (навчальний заклад, факультет, спеціальність). На який факультет та спеціальність поступив/поступила?
Анна: Всім привіт. Я навчаюсь в Сумському державному університеті на факультеті іноземної філології та соціальних комунікацій, кафедра перекладу.
Даниїл: Навчаюся у Національній академії Національної гвардії на командно-штабному факультеті, на спеціальності «Державна безпека».
– Як ти вважаєш, що найголовніше для твоєї майбутньої професії?
Анна: Найважливіше для моєї майбутньої професії – це, по-перше, ідеальне знання мови, з якої перекладаєш і таке ж знання мови, на яку перекладаєш. Тобто, ти не можеш просто добре володіти англійською або німецькою, тому що знання рідної мови, насправді, для перекладача навіть важливіші. По-друге – це здатність знаходити з людьми різних національностей та вікових категорій шлях до комунікації, або як це називають у народі – “спільну мову”.
Даниїл: Вважаю, що для моєї професії головне бути мужнім, цілеспрямованим, кмітливим, сміливим, фізично розвиненим і, звичайно ж, патріотом!
– Як ти обирав/обирала навчальний заклад та спеціальність?
Анна: Про цю спеціальність я мріяла, мабуть, ще з сьомого класу, тому що для мене насправді важливо трішечки зменшити цей мовний бар’єр на планеті та прокласти міст між людьми з різних країн, які, на жаль, в дуже рідких випадках можуть розуміти кожне слово без перекладача.
Даниїл: Шукав у Інтернеті найкращі військові навчальні заклади держави й побачив Національну академію Національної гвардії України. Прочитав інформацію про неї й одразу зрозумів, що хочу там навчатися.
– Які спогади залишилися від минулого літа?
Анна: Минулим літом я сиділа зі стиснутими кулачками і відкритим сайтом освіти, але згодом почала працювати, щоб, в першу чергу, випробувати на собі частинку дорослого життя, до якого в той момент готувалася, та заробити трішки грошей для себе. Але насправді це дуже помогло відволіктися від тривожних думок про майбутній вступ до навчального закладу.
Даниїл: Від минулого літа спогадів залишилося дуже багато. Я працював, відпочивав з друзями на річці, вечорами відвідував дискотеки, катався на мотоциклі…
– Якими були для тебе перші місяці перебування у навчальному закладі?
Анна: Перші місяці? Це було щось незабутнє. Напевно, це більше залежить від людей, які тебе оточують. З найперших днів нам почали розповідати про активну та творчу частинку СумДУ, влаштували дуже круту посвяту з виступом найкращих студентів та ярмарку інтересів, де біля кожного столика ти міг знайти для себе щось цікаве та записатися на вподобану секцію, будь то стрільба з луку або вокал. Що зіграло найважливішу роль – це те, що в моєму університеті є щорічне міжфакультетне змагання, в якому беруть участь першокурсники, “Золотий інтеграл”. Він допоміг мені знайти людей, близьких по духу, та вперше випробувати себе на великій сцені. Це було просто неймовірно. До того ж, в нашому університеті більшість викладачів просто обожнюють активістів, тому після закінчення інтегралу я одразу ж побігла до студентського деканату, щоб і далі брати участь у всіх творчих процесах та, навіть, самій щось організовувати. Хочу зауважити, що в школі я не була завзятою активісткою.
Даниїл: Навчання у мене розпочалося з 28 липня поточного року. Це був КМБ (курс молодого бійця, – прим.). Чесно кажучи, було складно, але дуже цікаво. З гордістю можу сказати, що я впорався! Колектив дружній, всі один одному допомагають, намагаються чомусь навчити. Навчаюся у взводі спецназу, а спецназ – це завжди сім’я, завжди разом.
– З якими складнощами ти зіштовхнувся/зіштовхнулася під час першого курсу? Що було найскладнішим?
Анна: Найскладнішим було оговтатися після закінчення “Золотого інтегралу” та знайти спільну мову, в цей раз у переносному значенні, з деякими викладачами. Але останнє, як кажуть, дрібниці, тому що згодом ти починаєш розуміти того викладача, через якого вимушений майже в буквальному значенні падати з ніг. Навіть більше того – він починає тобі подобатися. Головне – знайти підхід до цієї людини та шлях певної любові до предмету, який тобі не зовсім до вподоби. Повірте, цей шлях існує, варто лише пошукати.
На даний момент живу в гуртожитку, тому ніякі події не проходять повз мене. До нас часто навідуються волонтери, тут же й проводять літературні та творчі вечори. Умови гарні та приємні люди, то ж бажання перебратися на квартиру ще не виникало.
Даниїл: Найскладнішим було звикнути до високих вимог. Справа у тому, що готують у цьому навчальному закладі професіоналів, а до професіоналів вимоги завжди відповідні. Щодо проживання – режим казарми. І те що показують у кіно, зовсім відрізняється від реального життя.
– Чи є поза навчанням вільний час? Як його проводиш? Чи є хоббі?
Анна: Вільний час проводжу з друзями зі студентського деканату в виділеній для цього аудиторії, за чашечкою чаю та розмовами, про майбутні заходи в університеті. Що можна організувати, що покращити, де попрацювати над сценарієм або декором. І це дійсно мені подобається. Якщо ж максимально вільна від усього (хоча це буває не так і часто), можу прогулятися з подругами по чудовому місту Суми, яке в цю пору по-особливому заворожує своєю красою.
Даниїл: Вільного часу майже нема, ми кожної хвилини чимось зайняті. Щодня, крім неділі – пари, стройова підготовка. У вихідні, якщо нема «залетів» та гарні відмітки у навчанні – відпускають у звільнення. Є походи у кінотеатри та театри.
– Яку пораду хотілося б дати майбутнім студентам-землякам?
Анна: Яку б спеціальність або який би університет ти не обрав, обирай душею. Навіщо нам в країні ще один працівник, який не буде щиро любити свою справу та робити все абияк? Тобі повинна подобатися твоя професія. Є мрія? То ж іди до неї, і не важливо, що там кажуть твої однокласники про її престижність чи щось подібне, адже ти робиш це не для них і не для когось ще. Розвивайся, будуй міст до своєї мрії та руйнуй бар’єри, вивчаючи щось справді важливе для тебе в майбутньому, але й не забувай про можливість бути багатогранним в плані знань та творчості.
Даниїл: Майбутнім студентам-землякам бажаю успішно скласти ЗНО, вступити у ті навчальні заклади, які вони обрали і, найголовніше здоров’я, буде здоров’я – буде все , треба тільки бажання та цілеспрямованість.
