Таємниці меду: від верескового до соняшникового

Зараз усі поля засівають соняшником, і гречки майже ніде немає. А ще кілька років тому, коли поля мало сіяли саме соняхом, то на осінь вересковий мед був. Він смачний, темного кольору і чимось схожий на гречаний. А зараз скрізь сонях, тому й мед на осінь в основному соняшниковий…

Бджоли – відпочинок для душі

У кожної людини має бути справа, як то кажуть, для душі. І у кожного вона своя. Для одного це доглянутий садок біля хати, для іншого – риболовля. Комусь подобається розводити квіти, а комусь – працювати на полі. А для Євгенія Бабича з села Березівка Любецької ОТГ такою радістю є пасіка. І хоча він не професійний бджоляр, але займається цією справою дуже вибагливо, вкладаючи в бджіл всю душу і проводячи біля бджіл кожну вільну хвилинку. 

У своєму садку він створив маленьке бджолине угіддя. Близько дев’яти років тому тут з’явилися декілька вуликів, з якими сім’я почала ретельно працювати. Хоча чоловік від самого початку заводив бджіл для душі, справа ця виявилася не такою легкою. Адже потрібно було мати відповідні знання та й деякий початковий капітал. Адже, як каже Євгеній Володимирович, впіймати рій чи купити вулик недостатньо, головне – утримання бджіл. Але кропітка праця та нестримне бажання дали результат. Сьогодні на бджолиному угідді вже 16 вуликів, а мед його знаний у всій окрузі.

«Пасіка в мене з 2011 року. Все сталося якось спонтанно. Просто захотілося мені завести бджіл, – розповідає пасічник. – У мене не було необхідних для цього знань, тому довелося прочитати немало спеціальної літератури. Спілкувався з іншими пасічниками, шукав поради в Інтернеті. Сьогодні ж завдяки Інтернету можна знайти будь-яку інформацію. Адже якщо ви хочете завести пасіку, маєте все знати про бджіл – від біологічних особливостей цієї комах до методів догляду і утримання».

Можна купити, а краще зловити

Щоб зайнятися бджільництвом «з нуля», потрібно обзавестись роєм. Сьогодні існує декілька способів завести цих комах: можна зловити рій або купити бджолосім’ю. Проте купувати бажано бджіл місцевих порід, які будуть пристосовані до нашого клімату і місцевості.

«Знайомі пасічники порадили мені спочатку знайти вулик, а потім вже спіймати рій бджіл, – говорить Євгеній Бабич. – Я так і зробив. Купив вулик, а рій зовсім випадково помітив неподалік свого дому на акації – його і спіймав. Так, перший рік у мене був лише один вулик, наступного року колега, який займається також бджолами, дав мені ще два рої. І так з кожним роком вуликів ставало все більше, зараз уже їх 16. Поки що збільшувати їх кількість не збираюся – нашій сім’ї вистачає. Та й у мене якраз вистачає на них часу. З більшою кількістю поки що важче буде справитися. Я й не хочу дуже велику пасіку,бо для бджіл потрібен час. А коли в тебе велика пасіка, то практично кожного дня треба біля них ходити. У мене ж є робота, господарство, а розвести велику пасіку і не дати їй ради – це не про мене».

Бджолу губить не холод, а голод

Пересічній людині робота пасічника здається дуже легкою і веселою: бджоли збирають мед, а ти викачуєш його та насолоджуєшся смачним продуктом. Та це лише на перший погляд. Адже, щоб бджілки приносили мед, за ними потрібно доглядати відповідно до пори року і сезону. Треба очищати рамки, проводити дезінфекцію, лікувати бджіл, годувати та готувати до зими. До того ж потрібно мати необхідне обладнання: костюм, димар, захисну сітку, щітку для прибирання, пасічну стамеску, медогонку, рамки та самі вулики. Проте останнє наш герой вже давно робить самостійно.

«Можна спіймати бджіл або купити бджолопакет, але цього замало. Потрібно знати, як за ними доглядати, – говорить пасічник. – Купиш один вулик, але потім треба відкачати мед і для цього потрібна медогонка, костюм також потрібен. Гроші не надто великі, але все ж потрібно вкласти трохи. Без всього цього не вийде тримати пасіку. Ну і догляд. На зиму я завжди залишаю мед і підкормку з цукру, обов’язково кліща протруюю. Бджолу ж губить не мороз, а голод. Тому важливо залишати їй мед. Є такі бджолярі, які відкачують його до останньої краплі, а потім бджоли страждають. Тому краще взяти собі стільки, скільки потрібно, а решту залишити бджолам на зиму».

Опт не вигідний, але діватися нікуди

Сьогодні пасічна справа досить розвинена в Україні. З усіх світових запасів меду шоста частина – у нашій державі. У нас чи не в кожному селі є один, а то й декілька пасічників. Проте навіть з такою статистикою займатися бджолярством у великих масштабах – не досить вигідна справа. Адже оптова ціна на мед досить низька.

«Моя пасіка – це не бізнес, а хобі для душі. Мед ми продаємо людям, коли є – здаємо оптом, – розповідає Євгеній Бабич. – Ціни, звичайно, невисокі. Якщо на базарі півлітрова баночка меду коштує в середньому 35 грн, то минулого року оптовики приймали по 26 гривень за кілограм. Ціна невисока, і тут вже вибір кожного – здавати чи ні». 

Сонях витіснив усе

Зміни в кормовій базі сучасного бджільництва досить великі. Повністю зникла з полів конюшина, фацелія, рідкістю стала люцерна та гречка. Зараз на великих площах вирощують соняшник та ріпак, які теж є хорошими медоносами. І такі сівозміни вносять свої корективи й у смак меду.

«Як правило, мед я збираю декілька разів. Перший – акація, потім липа і різнотрав’я, а останній завжди був гречаний, – говорить пасічник. – Зараз усі поля засівають соняшником, і гречки майже ніде немає. Коли я почав займатися пасікою, то поля мало сіяли саме соняхом, то на осінь вересковий мед був. Він смачний, темного кольору і чимось схожий на гречаний. А зараз скрізь сонях, тому й мед на осінь в основному соняшниковий. Бо ж бджоли вилетіли – і відразу поле, не треба літати до лісу. Всі хочуть липу, акацію та гречку. Сонях мало хто любить, бо він дуже швидко кристалізується. Хоча він теж смачний і корисний, але така його властивість відлякує чомусь людей – вони думають, якщо кристалізувався, то значить не якісний». 

Марія Пучинець, фото автора