У головах керманичів ріденько засіяно, ще й насінням з половою

ТОВ «Земля і воля» відмовляється від двомісячного звільнення від сплати за оренду земель державної і комунальної власності та перераховує належну суму (886 тисяч гривень) до місцевого бюджету.

Допомога, але з кишень тих, кому вона потрібна

У народі давно помічено, що де присутній розум, там і толк господарює. На превеликий жаль, незалежна Україна ніяк не досягне цієї закономірності в державному управлінні, отже і в розвитку економіки та соціальних стандартів для народу. Хоча суспільство переповнене лідерами-всезнайками і вірнопідданою їм прислугою. Та вони показують себе мастаками з корупційних схем, шулерства, політичної проституції і творіння патріотичних закликів до «свого народу»…

І електорат, «прозрілий» цинічною брехнею, буває, активізує свій розум і жене від влади зажерливих керманичів, які ще в дитинстві постійно десь гасали, і не були вдома, коли Господь совість роздавав.

Втім, чи не найбільша помилка тимчасово прозрілого народу в тому, що він не помічає в наших різнокольорових лідерах великого браку: рідких сходів розуму в їхніх головах. Видно, батьки сійнули там несортовим насінням, ще й з половою навпіл.

Вдаюся до такого сарказму, опираючись на більш як 60-річний практичний досвід роботи вченого-агронома і економіста. Бо ото як на землі – що покладеш у нею і чим засієш, те й одержиш, – так і в людських головах. Бо всі процеси в природі розвиваються за єдиними законами Неба, і їх не обійдеш, вони не в парламенті прийняті. У цьому й відповідь зарита на запитання: чому на найбагатшій землі живуть бідні люди? В Україні не дотримуються Небесних законів: і до землі, і до управління державою допускаємо людей з ріденько засіяним розумом у головах.

Ця причина дає вичерпну відповідь і на давно засмальцьоване питання: чому за майже три десятиліття юридичної незалежності України так і не добилися толку в господарюванні та цивілізованому розвитку суспільства?

Та найбільше страждає український народ від рідкого засіву розумом, коли державу накривають революції й економічні кризи. Щоб якось вижити, сам простолюд намагається активізувати борозенки обох мозкових півкуль, а в лідерів і тоді це не виходить. Тому саме про них народна мудрість гласить: «Хто багато говорить, той мало робить», «Неробство лиху долю засіває», «Говорити без діла, що по воді писати», «Краще не починай того, що не можеш скінчити»…

Подібну народну мудрість можна цитувати й цитувати, і то буде влучною характеристикою всім без винятку владним командам Незалежної. Всі вони доклали рук і «ріденького» розуму до формування нинішнього безладу в українському суспільстві. Буває й гірше: якщо рідкий засів сходить і отрутою для народу. Використовується ж вона здебільшого підступно, завуальовано, прикрашено благими намірами для електорату.

Зелена команда он для гарного слова навіть партію свою слугою народу назвала, щоб завоювати прихильність виборців, насправді та назва аж бризкає глузуванням у очі народу. Бо практично кожен крок цих «слуг» нічим не кращий від діянь безмозких і зажерливих попередників.

Нова команда обрана небувалим результатом на президентських і парламентських виборах. Присутнє тут ще одне «небувале»: голосували за лідера, а засівом у головах членів його команди взагалі не цікавились, про переважну більшість у ній взагалі нічого не чули. Таких і в уряд призначали. Недавно декого поміняли – на «досвідченіших». На результаті роботи однієї мозкової борозенки «досвідчених» зупинюся конкретніше.

Той результат входить до переліку інших противірусних заходів, оприлюднених під радісним висновком: «Верховна Рада діє блискавично». Зверну вашу увагу на одну «блискавичну дію», що яскраво характеризує рівень розуму в головах тих, хто її придумав і вписав до великого переліку блискавичних дій окремим розділом: «Зменшити плату за землю та податок на нерухомість». Процитую дослівно. «За період з 1 березня до 30 квітня 2020 року звільнити від нарахування та сплати:

– податку на нерухоме майно для об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб;

– плати за землю: за земельні ділянки, які юридичні та фізичні особи використовують у господарській діяльності на праві власності; орендовані земельні ділянки державної та комунальної власності.

Для піару зе-команди це можна назвати благим подарунком для платників зазначених податків. Але той багатомільйонний «подарунок» не з державної скарбниці, а з бюджетів територіальних громад.

Чи можу я, керівник товариства «Земля і воля», радіти від того, що нам не доведеться платити податок за землю державної і комунальної власності протягом двох місяців на загальну суму 886 тисяч гривень?

Для радості немає підстав, бо від цього президентського «подарунка» район недобере земельного податку в сумі 3 мільйони 786 тисяч гривень, і за оренду нерухомості – 426 тисяч гривень. А вони вкрай потрібні району і громаді в цей складний період! Коли навіть медичні заклади не забезпечені ліками і засобами для боротьби з епідемією.

Тож наш колектив рішуче відмовляється від цієї пільги, і закликає всіх орендарів земельних ділянок державної і комунальної власності теж перерахувати до місцевого бюджету двомісячну платню.

Оскільки, скоріш за все, саме нам доведеться «латати» оту подарункову «дірку» в місцевих надходженнях до бюджету – якщо не напряму, так під виглядом благодійної допомоги на різні потреби району і громади.

Непокоїть і те, щоб ота двомісячна пільга не обернулася для нас порушенням закону про сплату податків і оплату оренди за землю. Це може статися тоді, коли за ширмою надзвичайної ситуації (чи стану) Зе-команда протягне через «карантинний» парламент закон про розпродаж землі, передусім державної і комунальної власності. А щоб її продавати, потрібно знайти «тверду» підставу для розірвання з нами, орендарями, договорів оренди. Відповідальність за несплату земельного податку вписана в інших (не тимчасових) законах. Та й монобільшості нескладно підправити будь-яке законодавство.

Якщо така моя пересторога виявиться безпідставною, тоді загостриться підозра на безклепкових авторів цієї пільги. Бо вона потрібна орендарям нерухомого майна, які на час карантину припинили свою виробничу діяльність. Орендарі ж і власники землі не припиняють виробництво – землю засіватимемо. А хто не здатний заробити на українських чорноземах для себе і для виконання зобов’язань перед громадами і державою, той повинен зайнятися іншою справою – це світова вимога.

Так, надзвичайна ситуація відчутно вдаряє й по сільгоспвиробниках, наше господарство добряче відчуло це на собі. Але страшна епідемія загострює кризу всієї економіки, отже поглиблює проблему поповнення бюджету і пенсійного фонду, особливо на місцевому рівні після дебільно проведеної децентралізації.

Якось уже писав, що треба зі свічкою в руці шукати територіальні громади, які об’єдналися навколо успішного спільного проекту розвитку місцевої економіки. Тобто навколо спільного уміння заробляти гроші для розвитку громади та підвищення добробуту її громадян. Сам Кабмін це радив, але перемогло бажання столичних чиновників перекласти на поспіхом створені об’єднані громади додаткові, а то й усі, витрати на утримання соціальної сфери. А про фінансування з центру розвитку місцевого виробництва, сфер побуту, фізкультури і культури – й мови не ведеться.

Реальною допомогою працюючим підприємствам від держави могло б стати зменшення ПДВ відсотків на п’ять – до 15. Це не зменшило б поповнення місцевого бюджету, зате дало б додатковий поштовх для розвитку місцевої економіки, отже й для створення нових робочих місць.

Валяють дурня, а видимість роботи на папір кладуть, бо він усе стерпить

Звісно, щоб приймати далекоглядні рішення, потрібно мати, ще раз повторюсь, якісний засів у головах керманичів. У них же, бачимо, вистачає пересохлих клепок лише для прийняття здебільшого бездумних рішень, ще й суперечливих. Ні, не дискусійних, а таких, коли навіть в очільників «монолітних» гілок влади різні думки стосовно важливих питань. Повертається стиль управління державою часів Ющенка-Тимошенко?

Правда, новий, «більш досвідчений», прем’єр Денис Шмигаль кинувся демонструвати єдність планів і думок у порятунку економіки: гордовито розповів про створення відкритої платформи для розробки рішень для впливу на розвиток економіки. Урядова платформа об’єднує представників аналітичних центрів, українського бізнесу і Офісу президента.

Дороговказом нової антикризової платформи можна назвати «доленосне» завдання: «Україна повинна мобілізувати ресурси для реагування на економічні виклики». Але для написання й виголошення рішення великого розуму не треба, а щоб виконати – не кожному дано.

Вище я навів лише один приклад «мобілізації ресурсів», який тепер узагальню на всю державу. В Україні, за офіційними джерелами, близько 10 мільйонів гектарів державних і комунальних земель, які орендують здебільшого грошовиті великі агрохолдинги. Та й менші орендарі – не «бідні» фермери.

У попередніх публікаціях я наголошував, що від необґрунтовано низької оплати за оренду цих земель найбідніше в Європі суспільство втрачає мільярдні надходження до бюджету. Тепер взагалі відмовляємося від мобілізації ресурсів, що лежать під ногами. А от перша заступниця голови Національного Банку Катерина Рожкова заявила, що компанії, які продовжують працювати в тій чи іншій формі, не можуть претендувати на кредитні канікули, що стосується і малого бізнесу. А латифундистам із сотнями тисяч гектарів землі – такий багатомільйонний подарунок з бюджетів місцевих громад!

Нищівно вдарить по місцевих бюджетах ще один подарунок з барського плеча: звільнення від сплати податків всіх фізичних осіб-підприємців, працюючих і непрацюючих. Виходить, і тих, які торгують у великих супермаркетах, на яких оформлений «вроздріб» теж великий бізнес. Звільнені від ЄСВ низка інших узаконених мінімізаторів податків.

Приклади такої безмозкої бюджетонаповнюючої недолугості добре видні з периферії. А представникам Шмигалівської платформи що – засліпило відблисками золотого корита? І вітчизняні вірнопіддані та прикуплені ЗМІ сконцентровані передусім на одній «мобілізації ресурсів»: Зеленський домовився про допомогу, нам нададуть допомогу, Євросоюз і США нас підтримуватимуть. А як підсумок такої «радості»: Кабмін запропонував затвердити зменшення дохідної частини бюджету на 115 мільярдів, зменшення фінансування дорожніх робіт на 8 мільярдів і так далі, і тому подібне. Тобто, жебракування і невміння заробляти – естафета перейшла від попередників і «успішно» біжить шляхом до єврораю.

Зовсім інша інформація від «партнерів»: Китай не закривав товарообіг, Польща не зупиняла транспортне сполучення, сенат США знімає обмеження на економічну діяльність.

В Україні ж спочатку «наобмежувалися» до втрат в економіці 300 мільйонів доларів щотижня, до чехарди з транспортом та в інших сферах, оголосили й надзвичайну ситуацію на всій території України, а тепер про пом’якшення заговорили. Але за транспортні, торговельні і виробничі пом’якшення взялися після того, як одержали консультації від представників Європейської бізнесової асоціації, Американської торговельної палати та низки вітчизняних асоціацій. А раніше не могли спитати у зарубіжних хазяїв?

І не лише стосовно порятунку вітчизняної економіки. Он завезли в Україну майже сто тисяч заробітчан і туристів із заражених коронавірусом країн без перевірок на інфекцію й без розміщення на карантин, або хоча б на контрольовану самоізоляцію. Тепер, на засіданні Кабміну прем’єр Денис Шмигаль визнав, що підтверджений діагноз на страшне захворювання переважно в тих громадян, які повернулися з-за кордону. Визнав голова уряду і те, що в країнах зарубіжжя кинулися захищати від коронавірусу передусім тих, хто проживає в країні. А раніше він не міг це усвідомити? Визнав і безпомічно розвів руками, коли на телешоу і в друкованих ЗМІ почали вказувати на це бездумно-халатне упущення?

Хай не вистачало розуму у власних головах, але було повно інформації з інших країн: повернутих із-за кордону перевірили на наявність вірусу і розмістили на карантин у спеціальних приміщеннях або на самоізоляцію під посиленим контролем.

В Україні за це взялися заднім числом і не надто серйозно. А навіщо старатися? І якщо попередники нахабно й цинічно списували свою зажерливу ідіотію в управлінні державою на війну, то для зе-команди з Неба звалилася ще «крутіша» відмазка – коронавірус. Головне – вчасно кидай у маси пояснення й виправдання. І якнайчастіше будь з народом на телеекранах, валяй дурня в образі слуги народу. Небо-то правду бачить, але не відразу каже – скаже пізніше. Рідко засіяні голови й над цим задумуються заднім числом. Як і їхні «народні пани» – джерела влади. Тож і долю таку маємо.

Леонід ЯКОВИШИН, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля», публіцист