У юних спортсменів забрали приміщення, тож тепер вони тренуються в депутатській залі
Сесійна зала тепер приймає самбістів: спортсмени з Козельця тренуються у приміщенні, де зазвичай збираються депутати.
Юні спортсмени-самбісти та хортингісти з Козелецької дитячо-юнацької спортивної школи залишились без зали для тренувань. Довгі роки вони займались в підвальному приміщенні третього ліцею, нині ж там облаштовують укриття. Знаючи про проблеми з відсутністю пристосованого для тренувань приміщення, місцева влада так і не спромоглась знайти альтернативу для майбутніх чемпіонів і чинних призерів міжнародних олімпіад та змагань. Втім, депутати селищної ради знайшли вихід і проголосували за те, щоб діти тренувались у сесійній залі. Керівництво ради спочатку сприйняло це за жарт, втім, коли батьки з дітьми та тренерами прийшли облаштовувати простір для занять, керманичам громади вже було не до сміху.
Проблеми з приміщенням були давно
Проблема з відсутністю приміщень для занять спортом у Козелецькій ДЮСШ не нова, однак вирішувати її чомусь доводиться не владі, а батькам з тренерами. Оскільки головний корпус ДЮСШ розташований в пам’ятці архітектури, що прилягає до будинку полкової канцелярії, то будь-які будівельні роботи тут заборонені. А місця реально не вистачає.
За словами заступниці директора Козелецької ДЮСШ, тренерки з легкої атлетики Людмили Потебні, наразі в спортивній школі займається 346 дітей. Таку кількість спортсменів приміщення ДЮСШ вмістити не спроможне, оскільки там є всього одна велика зала, де тренуються легкоатлети, футболісти та волейболісти.
Третина юних спортсменів займається силовими видами спорту – бойовим самбо та хортингом. Ось у цих спортсменів, серед яких є чинні чемпіони, і виникли проблеми.
«Проблеми виникали починаючи з того, як ми організували зали, – каже тренер з бойового самбо Руслан Мірошниченко. – В перший зал, який ми облаштували у третій школі, ми зайшли з дозволу, але готували його виключно власними силами. Робили це коштом батьків, а працівники спортивної школи, закачавши рукава, переробляли ці приміщення під тренування».
Голова батьківського комітету КБК «Мамай» Раїса Миненко пригадує: «Спочатку дали одне крило, а років через п’ять дали інше, а з першого попросили. Унітази, умивальники, двері, вікна, плафони – все це було коштом батьків та зусиллями працівників спортивної школи».
Син пані Раїси Захар займається хортингом та самбо впродовж п’яти останніх років, показує пристойні результати на змаганнях. Жінка каже, що її син, як і більшість дітей, що ходять на секцію, є учнями третього ліцею, тож і для батьків, і для дітей було дуже зручно, коли тренування проходили у підвальному приміщенні навчального закладу.
Доки чиновники жували соплі, діти опинились на вулиці
Проте ось вже кілька тижнів як спортсменів попросили звідти.
Наприкінці минулого навчального року директор ліцею попередила батьків та тренерів, що на цьому місці планують робити укриття, тож їм доведеться переїжджати. Директорка подала заявки на безкоштовні проекти з облаштування укриття. Згодом батьків та тренерів поставили до відома, що проекти пройшли і приміщення треба звільняти.
«Ми вже тоді розуміли, що треба шукати приміщення, але ніхто не давав конкретних відповідей, сказали, що будуть шукати, – каже педагог, яка працює в ліцеї, і мама маленького самбіста Тетяна Єркіна. – У серпні місяці постало питання більш гостро, бо роботи мали початися вже у вересні. Однак керівництво громади не готове було дати конкретної відповіді».
Зрештою, діти опинилися на вулиці.
Тренер з бойового самбо Руслан Мірошниченко виховує три групи спортсменів, чисельністю по 15 чоловік і більше кожна. Каже, що пропускати тренування не можна, бо це негативно вплине на результати вихованців.
«У нас такий вид спорту, що поставити на паузу заняття ми не можемо, ми тренуємо дітей навіть під час відпусток», – пояснює він.
Замість спортзалу – сесійна зала!
Отож батьки вирішили взяти селищну раду, як то кажуть, штурмом. Разом із тренерами та дітьми всі вони завітали на одну із сесій ради, а один із депутатів виніс питання про передачу в оперативне управління управлінню освіти частини сесійної зали. Депутатська більшість, а це 15 мандатів, проголосувала за те, щоб віддати залу для занять спортсменам.
Проголосували й забули! Принаймні, вочевидь, так думало керівництво громади, яке і палець об палець не вдарило задля того, щоб знайти компромісне рішення. А шукати його почали вже після того, як батьки з дітьми почали демонтувати крісла в залі та звозити в сесійну залу мати для тренувань.
За словами батьків, спочатку чиновники лякали їх тим, що не буде туалетів, а діти змушені будуть ходити справляти нужду на вулицю, потім розповідали про те, що діти самі звідси попросяться, бо в залі холодно, а підключити обігрівачі, мовляв, не можна, бо не витримає проводка. Але подібні закиди не злякали ані юних спортсменів, ані їх батьків.
Тетяна Єркіна каже, що тут не стоїть питання тренувань саме в сесійній залі.
«Ми готові на будь-які адекватні варіанти, які підійдуть нашим дітям», – пояснює вона.
Один із таких варіантів знайшли. Це – приміщення колишньої старої котельні.
Питання хотіли вирішити ще три роки тому, але Бригинець відмовлявся
Микола Чемерис – депутат Козелецької селищної ради, який виносив з голосу питання передачі для тренувань сесійної зали для юних спортсменів, каже, що про проблему з залом керівництво громади знало й раніше, але жодним чином не реагувало. Втім, якщо бути точним, то реагувало негативно – відмовою.
«У лютому 2021 року ми депутатським активом звертались до голови селищної ради Валентина Бригинця з тим, щоб передати непрацюючу котельню в управління освіти для реконструкції її під спортивний зал Козелецької ДЮСШ, але отримали відмову за підписом голови громади Валентина Бригинця. Мовляв, у бюджеті коштів не передбачено, та і на засіданні постійної комісії депутатська більшість звернення не підтримала. Тепер дійшло до того, що дітям немає де займатись, а котельню все-таки передали. Час втрачено. Зараз я роблю все можливе, щоб спортсмени мали тепле приміщення для тренувань, доки не з’явиться щось підходяще», – пояснив депутат.
Начальник управління освіти, культури, молоді та спорту, чинний депутат Козелецької селищної ради Алла Трофимченко голосувала за передачу сесійної зали під тренування.
На запитання про власне бачення вирішення проблеми відповідає так: «Ви знаєте, це питання залежить не від мене, а більше від керівництва. Але нам нещодавно було передано в управління стару котельню у центрі селища і виділено кошти під проект реконструкції для спортивної зали. Доки це питання вирішиться, спортсмени займатимуться тут (у сесійній залі, – Ред.), бо каже керівництво, що більше нема куди йти. Тут тепло, топиться. Котельня – питання не одного місяця. Там робиться проект, а далі будемо чи кошти шукати, чи донорів, це більше до керівництва».
Ми намагалися поцікавитись думкою голови громади Валентина Бригинця, але того дня зранку на робочому місці його не застали. Коли зателефонували, він не взяв слухавку. Пізніше, коли ми вже виїхали з Козельця, Бригинець передзвонив сам, але, почувши про що йде мова, від коментарів відмовився. Сказав, що не дає їх телефоном. Ну що ж? Це його право, але у виборців, які голосували за нього, також є право знати, що робиться в громаді для підтримки спорту і розвитку здорової молоді, яка більш ніж гідно представляє громаду на обласному, Всеукраїнському та міжнародному рівнях.
Віталій Назаренко, фото автора
