Український генерал, якого викрала ворожа розвідка
2 грудня 1958 р. помер Олександр Петрович Греків, генерал-хорунжий Армії УНР.
Народився 3 грудня 1875-го у селі Сопич на Сумщині в дворянській родині. Навчався на юридичному факультеті Московського університету, закінчив Миколаївську військову академію. Захистив дисертацію з історії військового мистецтва (1912).
Під час Першої світової війни за бойові заслуги в операції під Вільном отримав чин генерал-майора.
З грудня 1917-го на службі УНР. У 1918-1919 роках – командир 2-ї Сердюцької дивізії, начальник Головного штабу, головнокомандувач польовими арміями, міністр військових справ УНР, перший Наказний Отаман (командувач) Армії УНР, командувач Української Галицької армії. Керував наступальною операцією УГА «Чортківська офензива».
Відмовився від поділу війська на полки і дивізії. Вищим військовим з’єднанням став корпус, до складу якого входило від двох до п’яти бригад. Бригади поділялися на батальйони.
Як згадував О. Ключенко: «Вже сама постава генерала Грекова вказувала, що маємо перед собою вояка з крови й кости, з його бистрого зору й високого чола промовляла ініціатива, бистрий ум та дар бистрої орієнтації, в його діланнях виявлялася залізна рука».
В 1920-му емігрував до Австрії. 21 вересня 1948-го викрадений СМЕРШем у Відні. Засуджений на 25 років за антирадянську діяльність, перебував у таборах Ташкента і Норильська. Звільнений влітку 1956-го, повернувся до Австрії, де й помер.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам`яті
