Виснажених напівживих корів по фермі тягали собаки
ЖАХИ. На Прилуччині, у дослідному господарстві Національної академії аграрних наук України, його працівники зафіксували на відео падіж дійного стада.
Знесилені корови валялись посеред ферми. Деяких із них, як стверджує колишній охоронець підприємства, тягали собаки. ДП ДГ «Івківці» – не вперше у полі зору нашого видання. Минулого літа на підприємстві звільнили старе керівництво і призначили нове. Ми спробували розібратися, як із приходом нового керівництва змінилося життя дослідного господарства, що свого часу славилося прекрасними селекційними сортами пшениці.
Лежали корови, а через трохи знайшли ноги
До того, як змінили керівника дослідного господарства, Ніна Гавриленко працювала на току. Її посада офіційно звучить як робітник з комплексного обслуговування сільськогосподарської техніки. Втім, на току роботи їй немає.
«Перекидають то на молочну ферму, то до свиней. Зимою мету сніги на фермах, влітку рву бур’яни, – каже селянка. – Значно впала заробітна плата. З липня місяця я отримувала близько трьох тисяч гривень. Оце тільки в цьому місяці мені виплатили мінімалку – 4700 гривень, – продовжує жінка. – До того зарплата в мене була хороша. Я працювала на ставці і отримувала на руки 7500 гривень, а в сезон – по 9-10 тисяч».
Подібну історію розповідає і Валентина Коваленко – вона також працювала на току і її також перевели на ферми.
«До цього я навіть мінімалки не отримувала, це тільки перший місяць нам дали 4700 гривень, – підтверджує сказане жінка. – Все через те, що ми неугодні, бо виступаємо за минуле керівництво».
Працюючи на фермі, обидві працівниці підтверджують, що бачили, як помирали корови.
«У нас у господарстві корови коричневі, а завезли чорно-рябі. Кілька тижнів тому я бачила, як вони лежали надворі», – каже Валентина Коваленко.
«Я не знаю, що з ними не так, – додає Ніна Гавриленко. – На мою думку, це бройлерні корови, які не пристосовані до цих умов. Їм треба спеціальне утримання та спеціальні корми. Корови лежали, а хто знає, чого. Ми не бачили, куди їх діли, але по-моєму, їх здали на м’ясо. Ми там коли прибирали, то знайшли ноги».
«Розкрадання були шалені»
Сергій Мелешко зафіксував на телефон муки породистих корівок. Каже, не міг більше дивитись на безлад.
«Мене звільнили на наступний день після публікації відео, – розповідає Сергій Мелешко. – Заступниця директора Інна Рибальченко у грубій формі мені сказала, щоб я покинув територію і більше не з’являвся».
Сергій працював в охороні поля. Коли ж змінили керівництво, то змінилося і ставлення до старих працівників.
«При цій владі мене завозили хтозна куди, викидали як собаку. Я по дощу приходив пішки до села, – говорить колишній охоронець. – Коли була уборка, мене звідти прибрали. Розкрадання були шалені. Перші 20-40 рядків на полях кукурудзи не було. Я керівництву казав, що в нас крадуть. Крали навіть під конторою, а вони мене після цього викинули на ферму відкривати ворота».
За словами Сергія Мелешка, окрім нього, звільнили багатьох працівників.
Замість них на роботу оформляють нових, немісцевих – з Прилук і Ладана. На роботу їх возять.
Про ситуацію з напівживими коровами розповідає наступне: «Одна корова довго мучилась. Тиждень лежала на вулиці. На неї напали собаки, після цього півкорови лежало добу. Потім приїхали працівники і все забрали. Наскільки я знаю, 20 штук завезли цих корів в обмін на здорових нетелів. Вони раптово почали падати на ноги. Тягали їх по сараях…»
За словами Сергія Мелешка, ставлення до тварин у господарстві – жахливе.
«Був випадок, коли корова розродилась і в неї випала матка. Приїхав лікар, в якого не було нічого, навіть ниток. Вони щось там пхали, а корова на ранок пропала, – каже чоловік. – Звідки така жорстокість, я не знаю».
Прохід заборонено!
Спроби зв’язатись за номерами телефонів, які надали працівники ферми, з директором та заступником господарства виявились марними. Зате на горизонті в центрі села, де зібралися люди, намалювався місцевий активіст і, як кажуть селяни, кандидат на старосту Вадим Череп, який став переконувати всіх у тому, що в корівнику порядок, щоправда, провести нас туди він не погодився.
Ми спробували потрапити на ферму самостійно, однак дорогу на вході загородив двометровий охоронець. У неформальній розмові він повідомив, що працює тут кілька тижнів, а на роботу їздить із Ладана.
У мережу потрапив висновок з перевірки Комісії з Національної академії аграрних наук України, у якому йдеться про те, що інформація про катастрофічний стан галузі тваринництва не відповідає дійсності.
«На час перевірки господарства запаси кормів становили: 853 тонни силосу, 159 тонни сіна, 329 тонн соломи, 200 тонн жому, 26 тонн комбікорму. Всі корми високої якості. Годівля здійснюється згідно з розробленими раціонами… Ветеринарно-санітарний стан приміщення і тварин задовільний. Стан поголів’я корів і ремонтного молодняка оцінюється середнім рівнем вгодованості», – йдеться у ньому.
У висновку навіть прозвітували про суттєве збільшення надоїв: «Середньодобовий надій на одну корову у 2020 році склав 13 літрів, у 2021 році (на час перевірки) – 21 літр».
Перевірити правдивість цього висновку навряд чи вдасться. Разом із тим виникає питання: якщо на підприємстві дійсно все гаразд, то що приховувати від журналістів?
Віталій Назаренко
