«За ту Україну боровся»: план відродження України від легендарного сотника «Іранця»

10 років Революції гідності. У тринадцять років він почав свій нелегкий шлях боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. Численні вишколи, походи, вуличні акції та пряма дія загартували і без того твердий характер чернігівця Віктора Панаска.

Ще з юності він взяв собі позивний «Іранець», з ним пройшов все своє коротке, але таке яскраве життя, буквально «згорівши» за Україну. Потрапивши на Майдан, «Іранець» проявив себе талановитим лідером та воїном, створив найефективніший бойовий підрозділ і згодом ставши легендарним сотником «Правого Сектору». У складі сотні прямо з Майдану Віктор Панаско вирушив на Схід, воював, ховав друзів, потрапив за ґрати і знову на війну. Він врятував своїх побратимів, але, на жаль, ціною власного життя. В цій статті ми наводимо міркування «Іранця» з приводу майбутнього устрою нашої країни. Свої роздуми легендарний чернігівець виклав на папері, а записи і дозвіл на публікацію люб’язно надала нам його мама Галина Миколаївна Панаско. Отож, за яку Україну боровся сотник «Іранець»?

По полях кам’янистих,

по дорогах тернистих,

Нам ще довго орати і йти.

Коли хмари нависли – спопелій, але зблисни

Щоб інші зробили хоч крок до мети.

(Василь Іванишин)

Наша країна має великий потенціал, який не те що не використовує сучасна влада, а й знищує його, і ця проблема стосується не лише чинної влади, а і її попередників, чиї імена ми не будемо тут перераховувати.

Насамперед хотілося б звернути увагу на людський потенціал. Ми маємо багато творчих людей: письменників, художників, акторів тощо, маємо талановитих інженерів та архітекторів, програмістів та дизайнерів, і багато інших талантів у різних спеціальностях. І ці таланти вимушені їхати за кордон і своїми знаннями, вміннями чи силою прославляти чужу країну, виводити її на новий рівень. Чому ж оці таланти не лишаються на батьківщині? Відповідь проста, хоч і має декілька причин.

На рівні підсвідомості, ще з радянських часів, в нас заклалась така позиція, мовляв «родіна там, гдє жопа в тєплє» – за часів радянщини виїхати за кордон було майже неможливо, нація не знала, як жити краще без тоталітаризму, але всі того прагнули.

Після розпаду союзу люди побачили світ і мали надію на краще життя, на яке вони заслуговують. Проте жодна влада в Україні не дала їм нічого суттєвого, окрім порожніх обіцянок – а поки обіцяли, то розкрадали те, що лишив після себе союз, те, що було здобуто і збудовано на крові і голоді Української нації. На жаль, за всі ці роки ця позиція так сильно вкорінилася в свідомості Українського народу, що вже не вирубаєш сокирою. Хоч вирубувати можна спробувати, але я схиляюсь більше до тієї позиції, що потрібно більше залучати ресурсу на виховання нового покоління, більше часу віддати дітям, адже саме вони є цвітом нації, з них можна виховати чесних і справедливих, а не корумпованих і байдужих, патріотів, не зрадників, націю з характером замість рабів, що живуть за принципом: «хай знущаються, аби не били» тощо.

Інша причина – відсутність підтримки на державному рівні. Усіх ми не будемо перелічувати зараз, а згадаю про них трохи нижче. Було б не так прикро, якби лише не було підтримки – натомість влада усіляк намагається їх обмежити, щоб кишенькові олігархи не мали сильної конкуренції.

Ще один пункт, не менш важливий, – це слабка, а то і взагалі мізерна мотивація тих, хто має певний рівень досягнень.

І, на завершення, – слабка патріотична свідомість, яка мала виховуватися змалечку. А як батьки можуть навчити дитину любити Україну, якщо вони змушені працювати за копійки (порівняно з цінами), щоб якось прожити?

Наступний пункт – це наші ресурси. Замість того, щоб розвивати сільське господарство, маючи найродючішу в Європі землю, ми хочемо продати її іноземцям, щоб потім Українець працював на своїй землі, але на якогось іноземця, тобто був його рабом. І це питання наших природних ресурсів стосується не лише землі, а й газу та нафти, електроенергії та лісу тощо. В цілому, яку галузь не візьми до уваги – скрізь ми зустрічаємося з тими факторами, що підривають економіку країни, поневолюють Українців та знищують усі наші цінності й надбання.

Нижче буде запропонований план відродження Української Держави з її цінностями та досягненнями, і хоч на перший погляд він здається диктаторським, проте звичайному Українцю не варто переживати, адже він буде стосуватися лише чиновників, що не хочуть плідно працювати на користь держави та благо Українського народу. Цей план не розрахований на короткий період: хоч і перші плоди розквіту почнуть проявлятися вже років через п’ять, все одно для повного дозрівання Держави та нації знадобиться понад двадцять років. Адже Держава зможе повноцінно функціонувати лише тоді, коли на зміну продажним, совкоголовим та невмотивованим керівникам різних галузей та державотворчих і виконавчих органів влади прийдуть національно свідомі, освічені та ідейно вмотивовані молоді та амбітні люди.

План відродження України

План державних реформ полягатиме в повній заміні керівників та зміні структури всіх галузей під сучасний лад. Насамперед має бути введено два паспорти: паспорт громадянина України та паспорт Українця. Паспорт Українця так і буде видаватися кожному Українцю по досягненню 16 років, і він не даватиме тих привілеїв, які даватиме паспорт громадянина України, що будуть перелічені нижче.

Для отримання паспорта громадянина України буде недостатньо досягти певного віку – необхідно народитися в Україні, прожити більшу частину життя на території України, скласти іспити з української мови та літератури, історії України, основ Конституції України та пройти тест на відповідність патріотичної свідомості. Заліковою оцінкою має вважатися бал вище середнього (4 з 5 балів). Цей паспорт буде важко отримати та легко втратити – зокрема за антиукраїнську пропаганду та діяльність, що може загрожувати суверенітету й цілісності держави. Права і привілеї особи, що матиме паспорт громадянина України, будуть значно ширшими за ті, що даватиме звичайний паспорт. Особа-громадянин України матиме право на роботу в усіх державних установах на керівних посадах, ставати депутатом Верховної Ради, обласним, міським, селищним депутатом, керівником силових структур (МВС, ЗСУ), працювати в Службі безпеки України (навіть на рядовій посаді), викладачами у закладах початкової, середньої та вищої освіти, спеціалістами в галузях, які відносяться до стратегічної промисловості на керівних посадах.

Власники паспорта громадянина матимуть право на позачергове отримання земельної ділянки, безкоштовну вищу освіту поза конкурсом, кредит на придбання або будівництво житла на тривалий період (20 або більше років) під мінімальний відсоток (що не має перевищувати позначку у 5%), знижку на медичну страховку, безвідсоткові кредити на відкриття або розширення бізнесу в галузі сільського господарства, промисловості та комп’ютерних технологій (при наявності освіти у відповідній галузі). Ці особи не сплачуватимуть за користування природними ресурсами, що добуваються в Україні (вода, електроенергія, твердопаливна сировина за відсутності централізованого опалення). Матимуть право на безкоштовне санаторно-курортне лікування для своїх дітей, також матимуть привілеї для заснування власного малого та середнього бізнесу.

Яким чином імплементують цей законопроект?

Після перевірок та вивчення осіб, що займають найвищі чини в державі (спікер, міністри, радник РНБО, голова СБУ, Вищої палати суддів та їхні заступники), їх буде допущено до здачі іспиту безпосередньо Президенту України. Паралельно з цим буде запущений конкурс серед громадян України на вищевказані посади (за наявності освіти у цій галузі) та на отримання паспорта громадянина України. Після того, як перелічені вище посадовці будуть повністю відповідати вимогам, вони матимуть право повноцінно працювати та приймати іспити в тих, хто нижчий за рангом. Тобто комісія у складі декількох суддів Вищої палати суддів, декількох міністрів, голови СБУ, радника РНБО, міністра МВС або командувача ЗСУ, чи їхніх заступників, прийматимуть іспит на паспорт громадянина України та на профпридатність у суддів Касаційного суду, а вони, відповідно, у суддів апеляційного суду і т. д. Усі міністри, спікер та голова СБУ – у депутатів Верховної Ради, а вони – в депутатів міських рад спільно з міністром внутрішніх справ та помічниками радника РНБО і так далі – від найвищих гілок влади до низів.

За корупцію – довічне, освіта і національно-патріотичне виховання – пріоритет!

Для запобігання корупції та зловживання на цьому етапі буде необхідно внести зміни до закону про перевищення службових повноважень, де буде передбачено довічне позбавлення волі, та в деяких випадках буде прирівняне до державної зради. Ті пункти, що не підпадуть під довічне позбавлення волі, матимуть суворі наслідки у майбутньому, а саме: необхідно для відновлення паспорта громадянина України повторно скласти всі іспити в терміни, встановлені законом, і не раніше, ніж через один рік з моменту закінчення строку відбування покарань. Заборонятиметься займати керівні посади в державних установах на термін від 1 до 10 років.

Після того, як почнуть працювати ці реформи і на найвищих керівних посадах державотворчих, виконавчих, судових системах працюватимуть гідні люди, вважаю за необхідне взятися за освіту. Викладачі муситимуть так само проходити тестування і отримувати паспорт громадянина. Окрім цього, варто переглянути методики викладання в усіх закладах і провести реформи в усій освітній системі. Реформувати методички під сучасний лад  в усіх навчальних закладах, від садочка до університету, переглянути і за необхідності змінити саму методику викладання і виховання, ввести обов’язковий предмет «Національно-патріотичне виховання» в усіх навчальних закладах усіх рівнів. Підняти заробітну плату цим викладачам з їхнього мінімуму, на якому вони зараз існують, до зарплат, що будуть перевищувати середню зарплату Українця. Надати санаторно-курортне лікування вчителям щорічно або за їхнім бажанням замінити лікування на фінансову виплату, що не перевищує вартості санаторно-курортного лікування.

Ліквідувати військову кафедру в вищих навчальних закладах, окрім тих закладів, де є фах, необхідний для міністерства оборони. Навчати на цих кафедрах добровільно за умови, що випущений з неї фахівець в подальшому піде працювати в ЗСУ за своїм фахом і за призначенням військового комісаріату.

Три гілки влади…

Як було сказано вище, передусім за цієї реформи мають запрацювати в новому дусі судова система, виконавчі та законодавчі гілки влади. Розберемось почергово з кожною з них.

Судова система та порядок роботи лишається майже незмінним, проте зміниться відповідальність суддів, зокрема наставатиме кримінальна відповідальність за неправові рішення або за халатне ставлення до роботи. Як це буде регулюватися? Наприклад, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції. Усі ці скасування фіксуються в базі даних з іменами суддів. Якщо суддя протягом року отримав 10 рішень про скасування вироку, то судова палата перевіряє його на профпридатність. У випадку підтвердження профнепридатності суддю звільняють з роботи без права поновлення на посаді. В іншому разі спеціальний суддя СБУ проводить розслідування щодо зловживання службовими повноваженнями чи халатного ставлення до роботи та відкривають кримінальне провадження. Те ж саме стосується судів апеляційних і касаційних, а справами Верховного суду та міністрами силових структур займається особисто Президент. Судді не мають почуватися безкарними, відповідно їх контролюють СБУ та прокуратура.

Щодо реформ у прокуратурі, то тут значно простіше. У цілому структура буде дієва, якщо в ній будуть працювати ті, хто хоче, а не куми-брати-свати.

Зараз реформи МВС рухаються в правильному напрямку, а помітний брак кваліфікованих спеціалістів і вмотивованих працівників пригальмовує ці реформи. Є необхідність відокремити МНС (ДСНС, – Ред. )в окреме міністерство, для обмеження повноважень міністра внутрішніх справ, що дозволить зменшити ризики протиправних дій, та дасть змогу більше приділити увагу саме боротьбі зі злочинністю.

Для мотивації роботи усіх силових відомств (ДСНС, МВС, ЗСУ, СБУ…) є необхідною матеріальна мотивація, а саме надання пільг, зокрема на комунальні послуги, на придбання продуктів харчування в державних магазинах (яких наразі немає, але мають бути відновлені і конкурентоспроможні на ринку), придбання побутової техніки та транспорту без націнки торгової компанії, надання довгострокових кредитів (понад 10 років) на житло та авто не більше, ніж під 2% річних.

«… потрібно братися за наведення порядку серед законотворців та у їхніх олігархічних кланах»

Що стосується Збройних сил, то все значно цікавіше, адже наша армія з 90-х років по 2014-й знищувалась та деградувала як система. Хоч її і почали відроджувати, проте не з того місця почали. Для повноцінного функціонування армії необхідні:

– якісний людський ресурс, що має певний фах і мотивацію для розвитку і розбудови;

– фінанси для цієї розбудови, розвитку та утримання.

Почнемо з людського ресурсу. Звісно, що 30-, 40- і 50-річних чоловіків усіх не перевиховати, тож необхідно першочергово готувати тих, хто замінить старе покоління.

Дитячі притулки мають перейти під керівництво міністерства оборони, наглядатимуть за дітьми цивільні викладачі та вихователі (з метою запобігання насильству). До звичних уроків додається військова підготовка, яку будуть викладати військові з відповідною освітою та бойовим досвідом, військово-патріотичне виховання, та мотиваційні заняття для подальшої служби дітей в силових структурах СБУ, МВС, ЗСУ чи ДСНС, будуть покладені на керівництво військової частини, до якої прикріплений цей заклад. Залишаються й військові ліцеї, школи, інститути кадрових офіцерів. Потрібно створити науково-військовий інститут, на базі якого працюватимуть кращі науковці для створення зброї, обладнання, техніки, засобів захисту тощо в військових цілях.

Стратегічні дорожні сполучення, залізниця, переправи, мости мають бути передані під контроль міністерства оборони, за переїзд має братися платня, яка буде покривати витрати на обслуговування та ремонт цих об’єктів та поповнювати бюджет міністерства оборони.

Після того, як буде наведений лад у міністерствах, необхідно братися за наведення порядку серед законотворців та у їхніх олігархічних кланах.

Підготував старий друг і побратим «Іранця» Віталій Назаренко