Навіщо чернігівські аптекарі приховують дані про нарковмісні препарати?

З кінця 2016 року Інститут аналітики та адвокації досліджує  споживання опіоїдних анальгетиків в Україні. У рамках аналізу ІАА дізнавався кількість наркотичних засобів, реалізованих комунальними аптеками-лізензіатами. Втім, «доступність» Чернігова визначити так і не вдалося.

Нарковмісні препарати у області має право розповсюджувати лише 2 підприємства, одне з яких – КП «Ліки України» (володіє мережею з 26 відділень). Комунальники проігнорували ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та необхідної статистики у відповідь на запит ІАА не надали.

Чому це важливо?

Паліативна допомога — це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів, які мають смертельне захворювання (наприклад, онкологічне). Аби полегшити їхні страждання держава надає можливість «доступніше» отримувати  знеболення. Щороку, за даними МОЗу, понад 600 000 людей в Україні потребують такої допомоги. З них 20 000 – діти. У 2014 році у Чернігівській області майже 87  тисяч пацієнтів потребували знеболювальних.

Важливими нарковмісними препаратами є Кодеїн, Трамадол, Морфін, Фентаніл, Омнопон, Промедол (тримепередин). Їх ще називають опіоїдними анальгетиками. У 2013 році Кабінет Міністрів України затвердив новий порядок обігу таких препаратів. Законодавство лібералізувалося. Втім, чи насправді знеболення стало доступнішим – відповісти сьогодні ніхто не може.

Якою інформацією володіють аналітики?

Із 2014 року статистику споживання опіоїдних анальгетиків збирає ДУ «Український моніторинговий та медичний центр  з наркотиків та алкоголю  МОЗ України». За узагальненою інформацією моніторингового центру, можна побачити, що кількість використаних окремих нарковмісних препаратів зростає. Особливо золотого еталону знеболення – морфіну.

– З одного боку така статистика може свідчити, що знеболюючі насправді стають доступнішими. – коментує аналітик ІАА Олександр Ткаченко. – Втім, збільшення кількості використаних препаратів не завжди означає, що вони дістаються смертельно хворим. Аби це перевірити нам потрібна інформація з кожної аптеки-ліцензіата. І не просто загальні числа, а конкретику: скільки спожито лікарнями, а скільки хворі напряму отримали за рецептами.

Жити без болю – це право кожної людини. В Інституті аналітики та адвокації говорять, що поки в Україні цим правом скористатися не завжди вдається. До того ж зауважують: якими б хорошими не були закони, їх виконання необхідно перевіряти. У Чернігівській області поки зробити цього не вдалося.

Дослідження здійснене за підтримки МФ «Відродження».

Юлія Козіна