Чотири місяці важкого навчання не всі військові медики витримують
Вже майже рік на Чернігівщині, у селищі Десна, діє навчальний центр тактичної медицини за стандартами НАТО. Це перший в Україні заклад сучасного рівня, де на потребу вітчизняній армії готують бойових медиків.
«Слава Богу, що і посада така введена, як бойовий медик. Тобто це вже не є санітар. Санітар – це зовсім інші задачі. Бойовий медик це в нас дійсно повноцінна бойова одиниця з командною роллю теж», — зазначила Марія Назарова, експерт проектного офісу реформ при Головному військово-медичному управлінні.
Бойовий медик працює безпосередньо на передовій: надає домедичну допомогу пораненим, здійснює їх сортування і організовує евакуацію, а також допомагає медичним спеціалістам у щоденній діяльності.
«Дуже важливо, щоби медик мав безпосередній доступ до командира, зокрема в медичному плануванні, в медичній розвідці, в плануванні евакуаційних шляхів», — зауважила зазначила Марія Назарова.
Саме для підготовки таких спеціалістів і створено цей центр. На кожне практичне заняття витрачається чимало коштовних розхідних медичних препаратів та матеріалів, але економія в цьому питанні недоречна, бо курсанти, мають у повному обсязі оволодіти необхідними навичками надання медичної допомоги в режимі «поле бою» та відчути себе у різних амплуа.
«Найголовнішою вимогою до кандидатів на проходження курсу є висока мотивація та бажання стати бойовим медиком. Продовжують оцінювати випускників центру і після навчання. У військах їх зараз 33 чоловіки. Під час тактичних симуляцій кожен відточує свою майстерність… Якщо курсанти до цього моменту не набирають 70 процентів успішності, то це вже видно відразу — людина навряд чи витягне», — підкреслив Євген Храпко — командир навчального взводу.
Чотири місяці важкого навчання. 180 годин теорії, все інше практика — в госпіталі та, найбільше, у польових умовах — в снігу, багнюці та крижаних калюжах. Фізично витримують це не всі. Високі вимоги і до знань та успішності. На екваторі курсу є проміжна співбесіда.
Акценти у змінах ставляться на бойовий досвід, за принципом – навчати тому, що необхідно на війні. А тут в України унікальний досвід.
Олександр Штупун
