Нові «платіжки щастя» придумали національні газопостачальники
Не встигли конституційні власники українських надр оговтатись від багатократного збільшення ціни на газ, як прихватизатори газових надр придумали нову квитанцію – за доставку газу.
Але й цього їм виявилося замало: треба платити ще й за технічне обслуговування будинкових мереж. Активізація цього виду оплати з’явилася після того, як газопостачальником стала державна компанія «Нафтогаз», викинувши з цього надприбуткового газового бізнесу відомого олігарха.
Співпало це, чи й кинулися вислужувати перед новим хазяїном? Але свобода від олігарха може виявитися дорожчою, ніж недавня несвобода. Можливо, за якимись європейськими нормами й правильні додаткові газові платіжки для українців, узаконені новими змінами до відповідних законів. От тільки чим більше в Україні говорять про євроінтеграцію, тим більше з’являється відповідних змін у законодавстві, від яких майбутнім євроукраїнцям не легше стає жити в побутовому й соціальному забезпеченні. І не стільки від фінансового додаткового тягаря, як від очевидної несправедливості.
Скажімо, хто назве демократичну країну Європи з високим суспільним добробутом, громадяни якої за власні кошти будують газопроводи? А українці з найнижчим у Європі рівнем соціального забезпечення в складчину будували навіть підвідні газові магістралі до своїх населених пунктів, не говорячи вже про вуличні й прибудинкові газопроводи. Частину їх споруджували й за рахунок ще радянського бюджету, а також за кошти вже незалежних підприємств і аграрних господарств. Потім усю цю систему, вартістю в десятки мільярдів гривень, прибрали до рук новоявлені хазяї народних газових свердловин і газових мереж.
Тобто будівництво всієї трубопровідної газової системи фінансувалося трудовими карбованцями і гривнями, в тому числі й із власних заощаджень, щоб тепер мільярдні прибутки одержували не ті, хто фінансував і брав участь у будівництві, а ті, хто привласнив газопроводи для власної наживи? Мало цього, споживачі мусять платити прихватизаторам трубопроводу ще й за доставку по ньому газу, і за технічне обслуговування газової мережі.
Уточню: платити не за те, що щось полагодять на газопроводі (за це випишуть окрему квитанцію), а просто за міфічне обслуговування. Хоча продавець вибухонебезпечного товару, вважаю, просто зобов’язаний, без ніякої додаткової плати, дбати про безпеку його доставки до покупця, ще й по трубах, прокладених покупцем. А перед цим черговим нововведенням споживачів газу ще й надурили: люди заплатили за газ компанії олігарха, а за кільки днів з’ясувалося, що треба платити державному «Нафтогазу». Правда, запустили процедуру повернення не туди заплачених грошей, але вона настільки забюрократизована, що не кожному платнику під силу її подолати, передусім літнім людям. Хоч не вони винні в тому, що виникла така недолуга проблема. Одначе голова болить не в того, хто допустив неув’язку з платежем, а в масового національного простолюду. В цьому й ота несправедливість, від якої людям образливо жити. Ще й у такий страшний час, коли вартість людського здоров’я й життя безбожно знецінюється. От тільки чи відчувають це ті, хто захопив право розпоряджатися на свій розсуд народними надрами й народним майном?
Це риторичне питання адресую й Марії Пучинець – автору публікації «Хочеш газ – укладай договір на технічне обслуговування», що опублікована в газеті «Чернігівщина» від 30 червня 2020 року. Оскільки там я не прочитав пояснення на звернення читачів газети, про яке йшлося на початку статті, далі – схожої на інструкцію з укладання договору на технічне обслуговування будинкових мереж. Роз’яснення журналістки, може, й потрібні, але побачила б вона, як відбувалася процедура укладення договорів, а ще образливіше від того, як організована процедура повернення не туди заплачених грошей.
До речі, є виграшні приклади стосовно оплати за поставку газу. В Інтернеті з’явилися публікації про те, як одна громадська організація допомагає споживачам газу повертати тисячі гривень, стягнутих з них за транспортування газу до їхнього житла. Але це ще поодинокі такі судові справи, хоча вони свідчать про не такі вже й законні платежі «за трубу». Може, знайдуться адвокати, які допоможуть людям повернути платежі за «технічне обслуговування» газопроводів?
Микола Турчин, ветеран праці
