У Сосниці відзначили сторіччя творчого шляху всесвітньо відомого митця

132 річниця, культурна спадщина, музей Довженка, Олександр Довженко, Сосниця, українське кіно, фортепіано Україна, Чернігівщина, Юлія Солнцева, Ягідка кохання

10 вересня садиба родини Довженків у Сосниці знову дихала особливим теплом. На розквітлому подвір’ї, де колись бігав малий Сашко, зібралися ті, для кого ім’я видатного режисера, письменника та художника — це не просто сторінка з підручника, а жива історія рідного краю. Привід особливий — 132-а річниця від дня народження творця «Зачарованої Десни».

Урочистості розпочалися з традиційного вшанування: до підніжжя пам’ятника «Юний Сашко» лягли живі квіти. Проте справжня магія чекала на гостей у кінозалі Музею, де теплі вітальні слова від заступника голови Чернігівської ОДА Івана Ващенка та голови Сосницької селищної ради Андрія Портного стали лише прелюдією до головної події дня.

Головна інтрига: друге дихання інструмента Солнцевої

Окрасою свята стало справжнє культурне повернення. Багато років у кутку кінозалу мовчки стояв інструмент «Україна». Це старовинне фортепіано — подарунок дружини Довженка, Юлії Солнцевої. Воно зазвучало для публіки лише раз — ще під час першого концерту у 1967 році. З часом механізми зносилися, і піаніно перетворилося на мовчазний елемент інтер’єру.

Здавалося, його голос втрачено назавжди. Але завдяки майстерності та терпінню викладачів Сосницької музичної школи імені М. Полторацького — Аліни Поді та Євгенія Григорука — інструмент повернули до життя. Коли клавіш торкнулися руки музикантів, зала завмерла: через десятиліття мовчання «Україна» знову заспівала.

Симфонія пам’яті та епоха Великого Німого

Музична програма концерту переплела в собі класику та народну душу:

Музичний діалог: Чутттєві мелодії Мирослава Скорика гармонійно чергувалися з величними струнами Йоганна Себастьяна Баха.
Етнографічний акцент: Доповнювала атмосферу виставка автентичних рушників початку ХХ століття.
Душевні спогади: Зі сцени лунали зворушливі розповіді про родину Довженків, його безмежну любов до української пісні, тихої Сосниці та величної Десни.

Олександр Довденко: Про дитинство, щастя та оптимізм

«Свята чиста ріка мого дитинства… Дивлячись на тебе, я стаю чистішим, добрішим, я забуваю про все лихе, що принесли мені роки життя»

«Жили ми в цілковитій гармонії з природою. Зимою мерзли, літом смажились на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і блиску життя»

«Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє»

Справжнім сюрпризом став екранний ретро-сеанс. На білому полотні ожили кадри першої стрічки Довженка «Ягідка кохання» (1926 р.) у живому супроводі таперки Тетяни Жабко.

Століття Великого Кіно

Символічно, що саме 1926 року Олександр Довженко переїхав до Одеси, зробивши свої перші кроки на кінофабриці. Нині, у 2026-му, ми відзначаємо 100-річний ювілей від початку його кінематографічного шляху — шляху, що вивів українське мистецтво на світовий олімп.

Цей день довів: найкраща шана митцю — це не формальні промови, а жива музика, кадр кіноплівки та щира пам’ять на землі, яку він так палко любив.