Частина коропських депутатів на Чернігівщині зманеврувала не в бік українства
Останні події в українському Коропі на Чернігівщині показали ‒ наскільки глибоко в нашу свідомість проросло коріння московщини.
На нещодавній сесії Коропської селищної ради частина депутатів на чолі з представницею фракції «Європейська солідарність» Валентиною Саволєй відхилила прохання представників української парафії. Депутати не захотіли, аби 25 грудня у Святофеодосіївській церкві, яка розташована в центрі Коропа, відзначили, як і належить, Різдво Христове! Напевно, в угоду московії залишили свої можливості на січень.
У Коропі, в стародавньому храмі Святого Феодосія Чернігівського, з кінця 90-х років діє історико-археологічний музей. Він переїхав до храму з іншої церкви, яку передали у власність Українській православній церкві московського патріархату.
Активісти Православної церкви України мають намір повернути законну споруду. Але на заваді стали деякі депутати місцевої ради. «Диригентка» такого «протесту» Валентина Саволєй категорично виступає проти передачі приміщення, прикриваючись гаслами про збереження музею. Але ж ніхто не знищує музей! Його пропонують перенести в інше приміщення.
«Ми — не проти, ми — утрималися», — заявила депутатка від ПП «ЄС», хоча вона й сама прекрасно розуміє, що в даній ситуації оце «утрималися» рівноцінне значенню «проти».
Прибічники Валентини Саволєй кажуть, що вона зі своїми однодумцями хоче нібито «забрати» один із храмів, який нині належить УПЦ (Московського патріархату), мовляв, у Коропі є аж дві церкви УПЦ МП.
Палкий патріот України та ініціатор повернення «музейного» храму справжній українській церкві Віктор Шкурко вважає певним абсурдом залучення (відібрання) приміщення церкви, яке належить УПЦ МП, прихожанам ПЦУ. «Для чого створювати непотрібний конфлікт, якщо є можливість вирішити це питання цілком цивілізованим шляхом?» ‒ резонно запитує Віктор Шкурко.
Необхідно зазначити, що серед запропонованих об’єктів, де міг би розміститися музей, найбільш вірогідним є приміщення кінотеатру. Однак він потребує капітального ремонту. Віктор Шкурко, розуміючи нинішню ситуацію, навіть вніс свої власні кошти, аби сплатити ніжинським проектантам за розробку передпроектної документації. Цікаво, що керівник Святофеодосіївської парафії запропонував перетворити непрацюючий кінотеатр на Центр спільнотворення, де б розмістився і музей, який нині займає церковну споруду. На сесію прибули навіть і самі проектанти з Ніжина, які були готові розповісти про стан справ і відповісти на запитання депутатів. Втім, ніхто з них навіть не захотів слухати фахівців-проектантів. Цей важливий аспект ще раз показує, що депутатів, які виступають проти повернення храмової споруди, абсолютно не цікавить ані віра, ані церква, і музей теж.
Цікаво, що Валентина Саволей не посоромилася назвати священиків ‒ військових капеланів, які прибули на сесію, ‒ «релігійним десантом». Для неї вочевидь справжні українські священники і є «релігійний десант», бо коли мав слово головний капелан Оперативного командування «Північ» отець Антоній, пані Валентина своєю поведінкою відверто демонструвала зверхність та пихатість до промови священника.
На ілюстрації, на якій самолюбується керівниця фракції, вирізняється такий її напис: «Депутати Коропської ради керуються не політичними гаслами, а виключно Конституцією». Як бачите, передача (повернення) приміщення музею церкві, депутатка вважає ПОЛІТИЧНИМ ПИТАННЯМ. Либонь, і сни пані Валентині сняться політичні, і котлети з варениками у неї теж ‒ політичні, а, може, й ще щось… політичне.
Слова та дії у деяких депутатів — різняться
Звичайно, можна красуватися й закриватися патріотично красивими й модними гаслами, словечками, одягатися у вишиванку, як це полюбляє робити шановна пані, а насправді ‒ проявляти антиукраїнські дії, як це сталося цього разу під час грудневої сесії.
Я невипадково назвав Валентину Саволєй «диригенткою» в цій компанії. У сесійній залі під час голосування цього питання, її диригентська рука так вправно простягалася ввись, нібито вона керує всім всесвітом, а не тільки окремими депутатами.
Надходили під час сесії й знущально-єхидні пропозиції. Наприклад, Микола Мисник запропонував надати в «оренду» сесійну залу селищної ради для богослужінь ПЦУ. Таку пропозицію можна назвати лише одним ‒ блюзнірством і лицемірним нахабством з боку депутата! Не дарма голова селищної ради Володимир Куніцин у відповідь зробив відповідну репліку Миколі Миснику: «А давайте, навпаки, музею віддамо залу і будемо сидіти тут серед музейних експонатів».
Взагалі-то, частина обранців селищної ради у питанні передачі споруди громаді Православної української церкви, проявили дії, за які повинні отримати ордени московії й замість гучних «Слава Україні» Героям слава!», промовляти «Слава росії». І це не маячня! Така аналогія випливає якраз із конкретних дій частини коропських депутатів, які, повторюю, своїм набутим роками менталітетом і нинішнім рішенням, чудово впорались з виконанням «чиєїсь» вказівки: не допустити святкування Різдва у Коропі 25 грудня!
«Ви лукавите!» — голова Коропської громади Володимир Куніцин
Прегарно свою місію у виконанні цього важливого завдання виконала і депутатка з фракції «Європейська Солідарність» Валентина Саволєй, яка спробувала на сесії перекинути відповідальність за НЕ вирішення цього питання на голову Коропської громади Володимира Куніцина. Не дарма, на такі її закиди голова селищної ради справедливо сказав: «Ви лукавите!». Бо й дійсно, якби не було цієї двоєдушності з боку пані Валентини, питання вже давно вирішилося б позитивно без будь-яких конфліктів.
… Коли я спостерігав за мовчазними «діями» депутатського корпусу селищної ради під час сесії або їх виступами на захист музею, мені на думку спали аналогії з діями російських депутатів. Куди нам до них і справді! Там патріотизм аж зашкалює! У нас же, навпаки, дожилися до того, що «музейне» питання коропські депутати ставлять на один рівень із церквою, а то й навіть на вищий щабель. Про яку духовність і патріотизм можна вести мову з такими повірниками? І чи можна з такими підходами перемогти лютого ворога, коли через подібні рішення ми самі йому підігруємо?
І наостанок (поки що). З тильного входу храмового приміщення, де нині знаходиться музей, вже проросли на даху деревця. Якщо й далі буде музей тут, не дивно, що дерева проростуть не тільки з того боку…
Про те, як не проголосували за позитивне прийняття рішення депутати з Коропа, ми продемонструємо у відеопублікації, яка з’явиться на цьому сайті 21 грудня.
Сергій Кордик
[…] […]