Дід Володя ‒ і поет, і рибалка
Вдало відкрив для себе риболовний сезон 75-річний Володимир Момот із селища Березна, Менщина Чернігівської області. Показав свій улов ‒ з два десятки карасів вже у його кошику.
Його ще знають в селищі як «Дід Володя». Саме під таким ніком він розміщує власні вірші (пише і читає) у Тік Ток. На сьогодні він написав їх аж 988. Почитав і нам один зі своїх віршів. А потім ще й прокоментував. Виявилося, що його двоюрідний дід воював у Другій світовій війні. У вірші він переповів реальний епізод, коли звичайна солдатська фляга врятувала життя воїну ‒ дідові Володимира Момота.
Коли спілкувалися зі співрозмовником, неподалік берега плавав красень-лебідь.
‒ Це десь його лебідка висиджує яйця, що один тут кружляє, ‒ говорить Дід Володя, ‒ але це вперше бачу тут після кількох років, бо я постійно ловлю рибу і давненько їх у цих місцях не бачив. Але він дуже розумний птах і оце тут плаває, а його подруга десь трохи далі ‒ в іншому місці, бо він ніби й поруч, і в той же час відволікає увагу стороннього від насидженого місця… Видно, що з війни втік сюди, бо не боїться людей ‒ підпливає дуже близько до мене.
А ще каже, що щуку треба б запустити в річку, щоб ганяла карасів ‒ вони тоді будуть жвавіше ловитися на гачок.
Озеро-річка дуже гарна! Дід Володя каже, що десь напевно є джерела, бо навіть у велику посуху вода тут ніколи не висихала.
Сергій Кордик. Фото Миколи Тищенка
