Рослини не тільки лікують, а й «виконують бажання»

Усяка пора року – багатогранна на рослинний світ. Але, безумовно, серпанкове літо, яке щойно ось минуло – найбільший нектар рослинного розмаїття. Про природні таємниці в царині флори розповіла нам травознавиця з Менщини, яка мешкає у селі Бігач, – Олена Михайлівна Гаваза.

Рослини теж вразливі
Пані Олена переконана, що у кожного виду рослин є свої таємниці. Вони криються у їх властивостях. І хоча більшість із них людині зрозуміла, та якщо вести мову про лікувальні, наприклад, особливості кожної з них, то деякі рослини й досі залишаються не до кінця вивченими та розгаданими.

– Як у природі немає нічого марного й непотрібного, так і серед рослин – кожна з них по-своєму унікальна. Як і люди, рослини реагують на наше ставлення до них. Це на перший погляд здається, що вони – невразливі. Насправді ж – чутливі, та ще й як, – впевнена Олена Михайлівна. – Через прихильне й дбайливе ставлення до неї рослинка віддячує нам тим, що в неї є – корисними особливостями, а найчастіше – з лікувально-оздоровчим ефектом.

Не секрет, що люди здавна використовували трави для лікування різних недуг.

– Природа створила величезну кількість речовин, які впливають на різні процеси в організмі людини. Велика частина таких речовин міститься саме в рослинах, які не лише нормалізують і покращують загальний стан людини, а й реально виліковують, – каже пані Олена. – Натуральні речовини, що містяться в рослині, впливають на організм не так агресивно, як, скажімо, хімічні препарати.

Єдине, що важливо, аби настав позитивний ефект, необхідно набратися терпіння, бо лікування травами потребує значно тривалішого періоду.

– А то як ведеться: людина хоче все й одразу – щоб вже після першого прийому препарату з лікарських трав все пройшло. Так не буває! – говорить травознавиця. – Щоб відчути корисний вплив рослини на організм, треба набратися терпіння і лікуватися досить-таки тривалий час.

Звичайно, каже пані Олена, як і будь-які ліки, препарати з рослин слід приймати, контролюючи процес, аби не нашкодити собі. Тож якщо не дуже добре обізнаний у властивостях флори, необхідно обов’язково консультуватися з фахівцем.

І гарні, і корисні
Родина Гавазів переїхала на Чернігівщину з Вінниччини порівняно нещодавно. На те були певні причини. Придбали хату тут, у селі Бігач на Менщині. І чи то вони так обрали місце, чи випадково (про це чомусь не дуже ділиться наша співрозмовниця), але навкруги – стільки різнотрав’я! Ось, наприклад, майже поруч з садибою травознавиці чиясь величезна плантація на городі з ехінацеєю, на іншій – пишно розгулялася конюшина, далі – поодинокі стебла золототисячника…

– Це – центурія по-науковому, яку в народі й справді називають золототисячником, – уточнює наша співбесідниця. – Тут, поблизу, щоб на великій ділянці, то її немає, бо вона зростає в річкових заплавах, навколо боліт і на просіках серед сирих лісових хащ.

Спілкуючись із пані Оленою, розумієш, наскільки добре вона знається на рослинах. Серед нас був один колега, який теж займається травами, але весь час вона поправляла його у неправильних чи то назвах, чи у призначенні тієї або іншої рослини. А він, як не дивно, не приймав це за образу, а навпаки, цінував здібності своєї співрозмовниці, і вже потім, після цієї зустрічі по дорозі додому, сказав: «Так, реально, вона розуміється на травах. І що цінним є для мене – вона, якщо в чомусь має сумнів, не вигадує чогось там, щоб здатися знахаркою, а прямо так і каже: не впевнена, не дуже обізнана з цим, а то й просто – не знаю. Це свідчить про позитивні якості людини й про те, що в інших питаннях, у чому вона обізнана, – можна на всі сто їй довіряти».
За городом садиби господині неймовірною поезією у чарівному вбранні на довгих стеблах красуються китиці з фіолетово-синіми барвами.
Виявляється, це – шавлія. Як розповіла Олена Михайлівна, є дуже багато видів цієї рослини. Навесні цього року жінка вперше посіяла шавлію мускатну та лікарську. Хоче придивитися, як ця місцевість прийме нові рослини. Вона пояснила, що листя шавлії використовують не тільки в медицині (містять багато корисних речовин з дезінфекційною та протизапальною дією), а й в кулінарії – здебільшого, через пряний запах і смак.
На значній рівнинній площі – розмаїтість прегарних квітів!

– Це – ехінацея, – деталізує пані Олена. – Як бачите, вона є прекрасним медоносом – стільки тут бджіл! Усі частинки цієї рослини (суцвіття, листя, стебла, кореневища) використовують для лікування різної хвороби. Ехінацея зміцнює роботу імунної системи, посилює захист печінки, покращує регенерацію пошкоджених тканин, запобігає старінню клітин, стимулює формування кісткового матеріалу, очищує серцево-судинну систему, регулює роботу шлунково-кишкового тракту, тобто нормалізує кислотність в організмі людини.

Незамінним серцевим помічником є звичайний глід. Якщо його квітки збирають у травні-червні, то плоди – якраз у серпні-вересні. Пані Олена розповіла, що глід діє як судинорозширювальний, спазмолітичний засіб, підсилює кровопостачання серця і головного мозку, знижує вміст холестерину в крові. Настій квітів і плодів покращує сон, загальний стан організму і роботу серця. Рослина застосовується при серцевих захворюваннях, стенокардії, атеросклерозі. Настоянка плодів глоду чинить тонізуючу дію на серце, особливо в літньому віці.

– Моя колега скаржилася, що її матір тривалий час хворіє, а ліки не допомагають. Тож запитала у мене, що можна у такому разі вживати з трав? – поділилася травознавиця. – Я порадила їй збір конкретних трав. І знаєте, після місяця вживання стан жінки почав потроху поліпшуватися… Важливо при лікуванні травами мати терпіння, інакше – не досягнеш бажаного результату.

Заготовляє подружжя і такі рослини, як м’ята, цмин (безсмертник) тощо.

– Для людського організму немає кращого засобу, ніж цмин, – каже травознавиця. – Він посилює секрецію жовчі, має протимікробну, протизапальну, антибактеріальну, спазмолітичну дію. Безсмертник також стимулює виділення шлункового соку, що позитивно впливає перетравлення їжі.

Ми також дізналися й про те, що безсмертник використовують проти молі. Для цього слід розкласти невеличкі пучки цмину в шафи – і міль там не оселиться.
Пані Олена акцентувала увагу на тому, що багато рослин, до яких ми зазвичай ставимося чомусь зневажливо, є дуже корисними. Вона каже: за непідтвердженими даними, звичайний лопух (корінь та листя) використовують проти ракових пухлин.

– Немає такої рослинки, яка б не була корисною, – зазначила травознавиця. – Я не буду стверджувати, але чула про таке, що саме от такі рослини як лопух, кропива можуть використовуватися для вбивства ракових клітин. А от ще моя бабуся говорила, що сильним відхаркувальним засобом є квіти конюшини. У кого є проблеми зі шлунком, то теж конюшину використовують. Прекрасно діє як очисник крові.

Коли травознавиця заговорила про конюшину, я запитав у неї про те, чи знаходила вона бодай колись цю рослину з чотирма листочками?

– Ні, не знаходила, – відповіла, – але чула, що коли хтось знайде і загадає бажання, то воно неодмінно збудеться.

І треба ж такому статися, що одразу після цих слів наш колега з Чернігова Віктор Кирієнко, який теж з нами поїхав на Менщину, нахилився і вигукнув:

– Ось дивіться, чотири листочки!

І справді, одна рослинка конюшини чітко відрізнялася з чотирма пелюстками.

– Тож війна скоро закінчиться! – таке бажання я зараз задумав, – резюмував щасливчик у пошуку потрібної рослини.

Що ж – дійсно якнайскоріше хочеться усім цього! Невже і справді ця квітка стане провісником бажання усіх українців.

Сергій Кордик, фото Миколи Тищенка