Голодомор на Чернігівщині: свідчення очевидців
Голодомор… Страшна трагедія українського народу… Тема голодомору 1932-1933рр. більше 50 років була забороненою. Тільки з кінця 1980-х правда про голодомор поступово відкривається і стає більш доступною для всіх бажаючих дивитися в очі власної історії. В Україні й нині живуть десятки тисяч людей, котрі зберігають пам’ять про жахливі події голодомору й можуть донести унікальні свідчення до нинішнього та прийдешніх поколінь.
Свідки Голодомору залишилися й у нашому краю. У 2008 році члени клубу ЮНІС під керівництвом вчителя історії Семенівської гімназії № 2 Людмили Василівни Бичкової в рамках Щорічної Всеукраїнської краєзнавчої акції учнівської та студентської молоді «Колосок пам’яті» була проведена робота по анкетуванню свідчень людей, які стали очевидцями тих страшних подій.
Свідчення очевидців, враховуючи їх вік під час голодомору, від двох до десяти років не повні, не завжди відповідають реальності. Часто голодомор плутають з післявоєнним голодом, який був у нашім краї не меншим. Спогади спираються на розповіді батьків. І навіть таких людей, вже залишилось одиниці, тому відтворити реальні події важко, але те, що було характерним для всіх, збереглось у пам’яті.
Враховуючи, що населення Семенівщини у тридцяті роки переважно селяни,то і постраждалих серед них, особливо незаможних, було найбільше. Чоботарі, гончарі, люди, що займались торгівлею, виживали трохи краще за інших.
Прямі звинувачення влади, майже, відсутні, але побічно в кожному свідченні підкреслено, що держава нічим не допомагала. В багатьох свідченнях надається інформація про вилучення продуктів, побиття людей під час обшуків осель селян. Наводяться факти вилучення не тільки корови, коня, а й навіть курей, гусей, індиків.
Продукти, які вживали: люпин, щавель, гнила картопля, кора з дерев, кропива, названі, майже, в усіх свідченнях. Деякі очевидці згадують, що дітей годували в школі. Більшість дітей-очевидців не згадують дитячих садків, заперечують їх існування на той час. Щодо лікарень теж згадують, що там тільки лікували, але не годували.
Стосунки між людьми, за деякими спогадами покращились – люди прагнули підтримати один одного, за більшості – погіршились. Люди від голоду стали байдужими до страждань інших, тобто людьми керували не інтелект та емоції, а тільки інстинкти.
Інформування населення, щодо існуючих подій, не було. В спілкуванні один з одним, люди чекали покращення погоди та мріяли про закінчення голодомору.
Свідчення, наведені в роботі, даються без змін і виправлень з історичними помилками і авторськими неточностями.
АНКЕТА – СВІДЧЕННЯ ОЧЕВИДЦЯ ГОЛОДОМОРУ 1931 – 1933 РР.
П.І.Б.
– Белогур Антоніна Никифорівна(зараз Іванченко);
Число, місяць ,рік народження – 20 . 01 . 1927;
Місце народження
– м. Семенівка, вул. Широкий план;
Сучасна адреса
– м. Семенівка;
Де і за якою адресою проживали під час голодомору?
– м. Семенівка;
Скільки років вам було в той час?
– 4 – 6 років;
Чим ви займалися ?
– виховувалася вдома
Зі скількох чоловік складалася ваша родина?
-6 чоловіка : мама, тато, 4 дитини; «Не один у нас не вмер, опухали, но не вмер, не вмер не один»
Де і ким працювали ваші батьки?
– «Батько работав на балотє, кала машини торф рєзав, а матка пошла в колхоз»
Яку отримували платню?
– «Неякой»
Яке ви мали господарство?
– «Корова, конь, но його ж забрали все, усе ж пришли да позабирали, потому шо батько в колхоз не пошов, но работав на балоте, торф резав»;
Які культури вирощували?
– «Бульба, ячмень, чумизу товкли да єли, усє щавель рвали»
Які були природні умови в ці роки?
– «Дожде таки аж ой – ой – ой лили. Шо пойде щавель рвать, а дождь як польє…»;
Що робили з врожаєм цих років?
– «Як був ячмень, дак сушили да товкли шоб юшки наестися, і чумизу товкли. Із щавльом борщ варили. Липу молоденьку єли листки, опуцки, кісєль, бо хлеба ж не було»;
Якщо продукти вилучали ,то хто, як часто ,яку кількість?
– «Конешно забирали, шо не було дак забрали. Це советская власть рабила. Приходила к нам Маша Кировна, прозвище Алконка у єє було, дак мама вибирала картошку з ямки і вєдерко оставила, бо нада ж чотирьох детей накормить, дак вана влєзла і теє забрала усе. Оце один раз забрали усе. А хатели ще и хату забрать…»
Як поводились ці люди ,чим відрізнялись від інших?
– «Вихвастатса хатели і нахалюги були вани»
Чи пояснювали вам для чого забирали?
– «Гаваріли шо у нас багато є ,дак ми і забером»
Назвіть приблизне меню на день
– «Ладки з шалупок да липи чи ще шось; дранікі з бульби да мукі і жаріли це,а муку отак рабили : брали ячмень чи пшеницу да товкли і мєшали»;
Чи розповідали про голод засоби інформації : радіо ,газети?
– «Єке там радіо, у нас нечого не було, а на газєти нада гроши, а у нас налогі були»
Чи допомагала чимось держава?
– «Вана усе паследнєє тянула»
Які продукти продавали в магазині , на ринку?
– «Ми їх і знать не знали»
Як карали тих ,хто збирав колоски чи картоплю на полі?
– «Обезатєльно в тюрму сразу»
Як і чим допомагали лікарні і дитячі садки?
– «У больніце безплатно лєчіли»
Чи погіршились стосунки між людьми під час голодомору?
– «Нє, один к одному люді ішли»
Чи підтримували люди один одного?
– «Конешно, як матка забалела так стакан молока принесуть чі ладку єку»
Чи дозволялось переселення в інші міста і села?
– «Можно»
Чи можна було надавати допомогу іншим родичам з південних міст?
– «Можно було, свободно»
Що говорили про голод в той час і як його пояснювали самі собі?
– «Неврожай»
Що необхідно робити ,щоб запобігти такого жахливого явища в майбутньому.
– «Шоб власть була чесная, не гребла сєбє в карман!».
Матеріал підготовлений Усок Богданою.
*** *** ***
АНКЕТА – СВІДЧЕННЯ ОЧЕВИДЦЯ ГОЛОДОМОРУ 1931-1933 РР.
П.І.Б.
– Здота Віра Григорівна.
Число , місяць , рік народження
– 04.12.1928 р.
Місце народження
– Семенівка.
Сучасна адреса
– Семенівка.
Де і за якою адресою проживали під час голодомору?
– Семенівка.
Скільки років вам було в той час?
– 3 – 5 років.
Чим ви займалися?
– виховувалася вдома.
Зі скількох чоловік складалася ваша родина?
– 8 чоловік
Де і ким працювали ваші батьки?
– у колгоспі.
Яку отримували платню?
– не отримували.
Скільки коштували продукти?
– не було за що купляти.
Яке ви мали господарство?
– кінь, порося, корова.
Які культури вирощували?
– жито, ячмінь, просо.
На якій площі?
– більше 20-ти сотих.
Який врожай отримували?
– картопля, жито, ячмінь, просо.
Які були природні умови в ці роки?
– такі як і зараз.
Якщо продукти вилучали ,то хто, як часто ,яку кількість?
– забирали люди від держави.
Чи пояснювали вам для чого забирали?
– говорили що податком.
Чим ви харчувались?
– кропивою, лободою, дерунами, гнилою картоплею, щавлем, борщем.
Назвіть приблизне меню на день
– те що було, то і їли.
Які незвичні страви готувалися , що до них входило?
– пампушки з картоплі.
Чи розповідали про голод засоби інформації : радіо ,газети?
– радіо не було.
Чи допомагала чимось держава?
– ні, вона все забирала.
Як пояснювали причини голоду?
– неврожай .
Які продукти продавали в магазині , на ринку?
– не було за що купувати.
Як карали тих ,хто збирав колоски чи картоплю на полі?
– саджали в тюрму.
Як і чим допомагали лікарні і дитячі садки?
– їх не було.
Чи погіршились стосунки між людьми під час голодомору?
– відносини були кращі.
Чи підтримували люди один одного?
– так , коли було чим.
Чи дозволялось переселення в інші міста і села?
– не переселялись.
Чи можна було надавати допомогу іншим родичам з південних міст?
– та було б чим давати.
Що говорили про голод в той час і як його пояснювали самі собі?
– неврожай і великі податки.
Анкета – свідчення очевидця голодомору 1932 – 1933 років
Прізвище, ім’я, по-батькові?
– Белобородько Віра Петрівна
Число, місяць, рік народження?
– 14 жовтня 1923 року
Місце народження?
– м. Семенівка
Адреса ( де проживає зараз)
– м. Семенівка, вул. Широкий план 85
Де і за якою адресою проживали під час голодомору?
– с. Кривуши Семенівського району
Скільки років вам було на той час?
– 10 років
Чим ви займались: виховувались вдома, в дитячому садку, ходили до школи, працювали?
– ходила до школи, у 3 клас
Зі скількох чолові складалась ваша родина?
– 6 чоловік
Де і ким працювали батьки?
– батько і мати працювали в колгоспі
Яку отримували платню?
– їм видавали склянку насіння і проса
Скільки коштували продукти?
– не пам’ятаю
Яке мали господарство?
– корова
Які культури вирощували?
– садили картоплю, сіяли жито і траву на сіно для корови
На якій площі?
– 0,5 га
Який врожай отримували в 1931, 1932, 1933 роках?
– у ті роки йшли сильні дощі, тому врожай був дуже малий
Які були природні умови в ці роки?
– сильні зливи
Що робили з врожаєм цих років?
– врожай відбирали
Якщо продукти вилучали то хто, в який термін, яку кількість?
– забирали комуністи. А якщо було заховано, то знаходили та відбирали силою.
Як поводились ті люди, чим відрізнялися від інших?
– вони були безжалісні, били людей, які не хотіли віддавати своє нажите добро
Чи пояснювали вам для чого забирали?
– нічого не пояснювали, забирали тай усе
Як ви харчувалися?
– їли лободу, щавель, з них варили борщ, а насіння проса товкли в ступі і додавали у борщ. На горищі збирали полову і пекли оладки.
Назвіть орієнтоване меню на день 1930 1931, 1932, 1933 роках?
– в основному їли борщ з лободою та щавлем
Які незвичайні страви готували?
– як пощастить, то вловимо мишу , з’їмо її або на полі відшукаємо торішню, напівзгнившу картоплю
Чи розповідали про голод засоби інформації: радіо, газети?
– ні не розповідали, тому що не було ні радіо, ні газет
Чи допомагала чимось держава?
– не допомагала, тільки колгосп виділяв продукти на школу, а діти ходили в школу з ложкою та мискою, щоб наливати юшку з води і трьох скитків картоплі.
Як пояснювали причини голоду?
– ніхто не пояснював, знали причини, але не казали
Які продукти продавали у магазинах, на ринку?
– магазинів не було, тому люди ходили до Семенівки на ринок за сіллю
Як карали тих, хто збирав колоски на полі, чи картоплю на колгоспному полі?
– якщо хтось виходив на поле, то сторож бив батогом. А якщо хтось назбирав колосків чи картоплі, то одбирали
Як і чим допомагали лікарні, дитячі садки?
– не допомагали
Чи погіршилися стосунки між людьми під час голодомору?
– люди мирили між собою
Чи підтримували люди один одного?
– підтримували, давали поради, співчували один одному
Чи дозволялось переселення в інші міста, села?
– не дозволялось
Чи можна було надавати допомогу родичам з інших південних міст?
– в багатьох людей родичів з інших міст не було, та й люди знали лише про один колгосп
Що говорили про голодомор на той час, як його пояснювали?
– говорили, що це просто жахлива політика
Яке ваше ставлення до цього лиха?
– дуже важко згадувати про ці роки
Що потрібно зробити, щоб запобігти такого жахливого явища в майбутньому?
– все залежить від нас. Яку владу оберемо – так і житимемо
Матеріал підготувала Перекута Оксана
*** *** ***
Короткова Ніна Мойсеївна. Народилась 13 грудня 1925 року у м. Семенівка. Під час голодомору також проживала у м. Семенівка. Я ходила до школи, мені тоді було 7 років. Наша родина складалась з чотирьох чоловік. Мати працювала вдома, а батько працював на взуттєвій фабриці, а трохи згодом почав працювати в колгоспі. Скільки заробляли не пам’ятаю. У нас була корова , кури, індики, але їх забрали. Ми мали 10 соток землі, де вирощували картоплю, буряки, квасолю, огірки. Врожай отримували непоганий, але згодом його теж забрали.
Їли борщ, суп з кропивою, коли пощастило з квасолею. Держава нічим не допомагала. Дуже карали тих, хто збирав картоплю або колоски у колгоспі, тих людей саджали до в’язниці. На базарі нічого не продавали, бо продавати було нічого. Переселення дозволялось, люди підтримували один одного, як могли.
Не дай, Боже, щоб таке лихо сталося знову!
Виконали Кузькова Аліна та Разумейко Юлія
Отже, голодомор 1932-1933 років не оминув Семенівський край. Жодний очевидець не заперечив його вплив на родину,сусідів, друзів. В кожному свідченні відчувається той жах, який переслідував людей повсякчасно, і не тільки жах голоду, смерті, а й жах перед тими людьми ( чи нелюдями? ), які його створили.
Відповідаючи на питання учнів, які збирали свідчення, багато людей, майже, дев’яностолітнього віку запитували: «А за мною не прийдуть? Не хочу вмерти у в’язниці. Ви нікому не розповідайте.» Як і чим можна так залякати людину, щоб через 75 років вона боялась навіть згадувати про те, що відбувалось в країні?
