Ікони зруйнованого храму знайшли у стінах панської садиби
У Нових Млинах на Чернігівщині під час громадської толоки селяни випадково натрапили на старовинні дерев’яні ікони.
Реліквії знайшли при демонтажі внутрішніх стін старої лікарні, в яку більшовики переробили колишню панську садибу.
Лікарня згоріла ще 16 років тому, але руїни почали розбирати тільки зараз. Люди переконані, що ікони богоборці забрали з іншої церкви – Миколаївської.
Цей шедевр дерев’яного зодчества Лівобережної України XVIII століття комуністи-безбожники зруйнували в 1930-х роках. Після знахідки співробітники лікарні згадали про незвичайного пацієнта з 1990-х, який молився «на стіни». Селяни припускають, що це не остання знахідка, адже ікони з Миколаївської церкви слугували матеріалом для ще кількох споруд.
Староста Новомлинського старостинського округу Надія Роєва зберігає у приміщенні старостату цінні дерев’яні дощечки, в яких вгадуються священні реліквії. Їх знайшли під час громадської толоки, коли зносили обгорілі стіни колишньої старої лікарні. Після знахідки співробітники лікарні згадали про незвичайного пацієнта з 1990-х, який молився «на стіни».
«З цих ікон робили перегородки, – каже Надія Іванівна. – Це був панський будинок, з якого після руйнації Миколаївської церкви зробили лікарню. Храм стояв у парку, де зараз ростуть дерева та стоять копиці з сіном».
За словами старости, з церковного «матеріалу» безбожники також зробили і колгоспну комору. Яка була в цьому потреба, коли навколо вдосталь лісу?
Стіни панської хати збудовані на чопках, без гвіздків. Фундамент – з добротної цегли, яка і через двісті років, наче з конвеєра. Власне, сам фундамент тодішні зодчі укріпили вапном, замішаним на яйцях. Через це, кажуть старожили, він такий і міцний.
На чопках – і дощечки, на яких намальовані образи. На одному з них дата – 1896 рік. Більшість ікон погано збереглися та побиті цвяхами. Найкраща збереженість в образу Божої Матері з немовлям, який знайшли між простінками. Ікона не була прибита гвіздками. Очевидно, що хтось запхнув і залишив її у такому вигляді. Та навіть вона потребує реставрації, а це – річ коштовна.
«На реставрацію однієї ікони потрібно 15 тисяч гривень, – каже Надія Роєва. – Ми навіть не знаємо де такі гроші взяти. Але якщо нам вдасться оновити ікону, то хочемо, щоб вона стояла у Троїцькому храмі».
У 19 столітті в Нових Млинах було 4 церкви та один юдейський молитовний будинок. У Нових Млинах була міцна єврейська громада, тут народився Йосеф Хаїм Бреннер (1881-1921 роки) – один з піонерів сучасної літератури на івриті.
До нашого часу з усіх культових споруд збереглося тільки дві – Георгіївська, яку комуністи переробили під клуб і яка нині мало нагадує храм, та мурована Троїцька церква – пам’ятка архітектури.
Збудовану 1800 року і зруйновану у 30-х роках ХХ століття Миколаївську церкву називають перлиною архітектури та церквою-експериментом. Вона була однією з найвищих на всьому Лівобережжі – її висота становила 25,7 метрів. Але не цим вона захопила дослідника дерев’яних церков Таранушенка – а великою кількістю архітектурних «експериментів», до яких удався її талановитий будівничий. Для дослідника ця пам’ятка стала ще одним свідченням того, що майстри безупинно створювали нові типи будов, шукали і знаходили нові форми, конструктивні рішення й засоби посилення виразності художньо-архітектурного образу храмів.
Новомлинська церква стала однією з двох досліджених Таранушенком пам’яток з парою веж-слупів. Друга – Вознесенська церква в Березні. А точніше – перша: вчений вважав, що Березнянська церква (1759) постала раніше, а майстер Новомлинської церкви перейняв звідти ідею двох слупів і втілив її по-своєму. Майстер Новомлинської церкви експериментував, намагаючись створити будову, в якій перевага належала б одному головному виглядові – західному. Він прагнув зробити його домінантним, надати йому значення «фасаду». Це була спроба застосувати у дерев’яному будівництві композиційні засоби мурованих храмів з двома слупами. Водночас це була спроба порушити закон безфасадності, що є непорушною традицією української дерев’яної архітектури.
Віднайдені раритети із Миколаївської церкви люди вважають добрим знаком.
«Всі люди кажуть, що це добрий знак для нашого села, – каже староста. – Ці ікони намолені і вони повинні стояти в нашому храмі».
Частина ікон покрита мікронним золотом. Мабуть, віруючий благодійник не шкодував грошей ні на храм, ні на його начиння.
Звісно, стан збереження подібних раритетів не являє собою великої матеріальної цінності, проте для новомлинівців важливіше інше – її духовно-історичне значення. А от про дивного пацієнта тодішньої лікарні ми розповімо згодом.
Віталій Назаренко
