Кажани Мезинського парку: ехолокація та захист у дикій природі
Коли над Десною згущуються сутінки, денний світ поступово стихає. Але для багатьох мешканців Мезинського парку саме тоді починається найактивніша частина доби.
Над водою з’являються маленькі темні силуети. Вони стрімко пролітають буквально за кілька сантиметрів від поверхні Десни, ловлять комах просто в повітрі й знову зникають у темряві. Для людського вуха їхній «голос» майже нечутний, а для очей вони часто залишаються лише швидкою тінню.
Це – кажани, або рукокрилі, одна з найбільш незвичайних груп ссавців.
Для Мезинського національного природного парку вони мають особливе значення. Дослідження, проведені в різні роки, показали, що територія парку є місцем існування щонайменше десяти видів рукокрилих (всі вони занесені до Червоної книги України). Серед них – вечірниці руда та мала, кажан пізній, нетопири середземноморський, лісовий і пігмей, вухань бурий, лилик двоколірний, нічниця ставкова та водяна.
І саме про водяну нічницю – мисливицю над самою водою, розповімо окремо.
Нічниця водяна (Myotis daubentonii), – невеликий кажан, маса якого становить лише 6,5-14,5 г., а розмах крил – приблизно 23-27 сантиметрів. Її спина має буре, сірувате або шоколадне забарвлення, а черевце значно світліше.
Проте головна особливість цього виду – не зовнішність, а спосіб життя.
Водяна нічниця тісно пов’язана з водоймами. Під час полювання вона літає над їхньою поверхнею на висоті всього 5-30 сантиметрів. Іноді здається, ніби маленький кажан буквально «ковзає» над водою.
Таке полювання потребує неабиякої майстерності. Нічниця ловить комах просто в польоті та одразу їх поїдає. Основу її раціону становлять двокрилі, волохокрильці, совки та інші комахи.
Є у цього виду й особливий «трюк»: воду нічниця може пити на льоту, зависаючи над поверхнею водойми.
Найактивніше полювання припадає на глибоку ніч, приблизно на 23:30–2:00 год.
Тож якщо ввечері біля Десни ви побачили маленьку тінь, яка майже торкається води, цілком можливо, що це саме водяна нічниця.
Кажана можна «почути» навіть тоді, коли його не видно
Як орієнтуватися в темряві, коли навколо майже нічого не видно?
За допомогою ехолокації.
Кажан випромінює ультразвукові сигнали й сприймає їхнє відлуння. Таким способом він отримує інформацію про навколишні предмети та здобич.
Водяна нічниця використовує сигнали приблизно в діапазоні 85-35 кГц, значна частина якого недоступна людському слуху. Саме тому дослідникам допомагають спеціальні ультразвукові детектори. У Мезинському НПП водяну нічницю реєстрували за допомогою такого приладу над річкою Десною.
Що вдалося дізнатися про кажанів Мезинського НПП?
Систематичні дослідження рукокрилих на території парку тривалий час не проводилися, тому особливу цінність мають результати окремих польових виїздів та узагальнення літературних даних.
У 2015 році під час детекторних обліків було зареєстровано 8 видів кажанів. Подальше узагальнення даних дослідницею Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України дозволило підтвердити для території НПП 10 видів рукокрилих.
Дослідження продовжилися й у 2016 році. Тоді вивчали не лише звуки кажанів, а й шукали їхні сховища, визначали статево-вікову структуру населення та перевіряли відомі й потенційні місця перебування тварин.
Для цього використовували павутинні тенета, ультразвукові детектори, огляд сховищ. Важливо, що під час цих досліджень тварин не вилучали з природи: після огляду їх одразу випускали.
Серед виявлених сховищ були порожнини в будівлях, а для вечірниці рудої – дупла дерев. Це ще раз показує, наскільки важливими для кажанів є старі дерева, будівлі, печери та інші безпечні місця, де вони можуть відпочивати й виводити потомство.
Рихлівська печера – зимовий прихисток нічниць
Особливе місце в історії дослідження кажанів Мезинського НПП займає печера Рихлівського монастиря. Саме тут було виявлено зимове сховище водяної нічниці.
У грудні 2012 року відвідувач печери повідомив приблизно про 30 кажанів, а на фотографіях дослідники змогли визначити серед них водяну нічницю. У січні 2015 року науковці облікували в печері 30 водяних нічниць. Пізніше, у 2024 році, під час іншого обліку тут було нараховано 57 водяних нічниць.
Ці цифри не можна трактувати як пряме збільшення чисельності всієї популяції: обліки проводилися в різні роки й за відсутності тривалого моніторингу не дають підстав говорити про демографічну тенденцію. Проте вони переконливо свідчать про важливість Рихлівської печери як зимового сховища.
І тут виникає ще один дивовижний факт.
Вісім місяців майже нерухомого життя
У холодний період водяна нічниця впадає в зимову сплячку. Зимує вона в печерах, підземеллях, підвалах, льохах, шахтах та інших місцях із відповідною температурою і високою вологістю.
Під час сплячки температура її тіла може знижуватися приблизно до 5-7 °C, а частота дихання і серцебиття становить 1 раз на 2-3 хвилини. Це справжній природний режим енергозбереження. Для маленького ссавця, який важить лише кілька грамів, така економія енергії – життєво необхідна. Узимку комах майже немає, тому кажан використовує накопичені запаси.
Саме через це зимові сховища потребують особливої охорони. Розбуджений під час сплячки кажан змушений витрачати енергію, яку мав би зберегти до весни. Тому печера, де взимку знаходяться кажани, – не просто цікава природна пам’ятка. Це їхня зимова «домівка», порушувати спокій якої небажано.
Лише одне дитинча – і дуже швидке дорослішання
Навесні нічниці залишають зимові сховища й повертаються до літніх місць перебування. Самиці утворюють виводкові колонії. Залежно від умов вони можуть об’єднувати десятки тварин. Але потомство в них нечисленне: самиця зазвичай народжує лише одне дитинча.
Малюк з’являється на світ сліпим і голим, проте розвивається надзвичайно швидко. Приблизно через 4-5 тижнів він уже здатний літати.
Цей факт добре пояснює, чому кажани, попри здатність жити багато років, не можуть швидко відновлювати чисельність після значних втрат.
До речі, для водяної нічниці відома тривалість життя, яка може сягати понад двох десятиліть. Саме довголіття – одна з дивовижних біологічних особливостей рукокрилих.
Старе дерево для людини – старе дерево, для кажана – дім
Водяній нічниці потрібна не лише вода. Для відпочинку й розмноження вона використовує дупла дерев та інші сховища. Тому старовікові дерева вздовж річок, озер та інших водойм мають для виду особливе значення. Дерево, яке для людини може здаватися старим і непридатним, для кажана може бути повноцінною оселею. Саме тому серед важливих заходів охорони виду – збереження старих дуплистих дерев, особливо у прибережних лісах. Важливими є також чисті водойми та природні прибережні території.
Отже, охороняючи кажанів, ми фактично охороняємо цілий комплекс природних умов – річку, ліс, старі дерева, заплави та підземні сховища.
А що зі сказом?
Коли мова заходить про кажанів, майже завжди виникає питання про сказ.
Дійсно, рукокрилі можуть бути носіями специфічних ліссавірусів. У європейських кажанів відомі, зокрема, European bat lyssavirus 1 (EBLV-1) та EBLV-2. EBLV-2 пов’язують, серед інших видів, із водяною та ставковою нічницями. Але це не означає, що кожен кажан є зараженим або становить небезпеку для людини.
Найважливіше правило дуже просте: не брати дикого кажана голими руками.
Якщо кажан випадково опинився у приміщенні, не потрібно хапати його руками. Якщо тварина вкусила людину, місце укусу необхідно промити та якнайшвидше звернутися за медичною допомогою для оцінки необхідності антирабічної профілактики.
Водночас саме існування вірусів у кажанів стало одним із напрямів, який привернув увагу науковців до унікальної імунної системи цих тварин.
Кажани, які вміють «домовлятися» з вірусами
Кажани взагалі дивують учених своєю біологією. Їхня здатність активно літати призвела до значних фізіологічних змін: високий рівень метаболізму під час польоту супроводжується особливими механізмами захисту клітин і регуляції імунної відповіді.
Сучасні геномні дослідження роду Myotis показують, що еволюція противірусного захисту цих тварин пов’язана з генетичними механізмами, які водночас можуть допомагати контролювати пошкодження ДНК і процеси старіння. Це одна з причин, чому кажани цікаві не лише зоологам, а й медикам: дослідження їхньої імунної системи потенційно може допомогти краще зрозуміти механізми вірусних інфекцій, старіння та розвитку деяких захворювань.
І тут природа знову демонструє свою винахідливість: тварина, яку людина часто сприймає як щось страшне й загадкове, може стати джерелом знань, важливих для самої людини.
Десять видів – і це ще не межа
Інвентаризація рукокрилих Мезинського НПП триває: нині підтверджено 10 видів, але систематичні дослідження можуть виявити й нові. Чим більше ми досліджуємо природу, тим більше відкриваємо її прихованих таємниць.
Ніч кажанів: час почути тих, кого ми не чуємо
Щороку наприкінці серпня екоспільнота відзначає Ніч кажанів – міжнародну природоохоронну інформаційну акцію, присвячену цим унікальним тваринам. Традиційно вона припадає на останню суботу серпня. І цього року це 29 серпня.
Ніч кажанів – чудова нагода подивитися на рукокрилих не крізь призму міфів і страхів, а через знання.
У Мезинському НПП така просвітницька робота особливо важлива. Парк проводить інформаційні заходи, спрямовані на привернення уваги до охорони рукокрилих та їхніх місць існування. І це закономірно: важко зберегти те, чого не знаєш і не розумієш.
Якщо побачили кажана – не поспішайте боятися
Кажани – дикі тварини, тому поводитися з ними потрібно обережно. Не варто ловити їх голими руками, навмисно турбувати в місцях зимівлі або руйнувати їхні сховища. А якщо просто хочеться побачити кажана – найкращий спосіб зробити це без шкоди для тварини – спостерігати здалеку.
Коли над Десною темніє небо і більшість мешканців парку ховається від людських очей, природа не засинає. Просто змінюється її «денна варта».
Над водою починають полювати нічниці, між деревами пролітають нетопирі, високо над лісом з’являються вечірниці, а десь у затишній щілині чи дуплі перечікує день вухань.
Ми можемо їх не бачити. Але вони щодня виконують свою важливу роботу – регулюють чисельність комах, є складовою природних харчових ланцюгів і допомагають підтримувати рівновагу екосистем.
Можливо, наступного разу, коли у сутінках над Десною майне маленька тінь, варто не лякатися, а подумати: поруч із нами живе один із найдивовижніших ссавців нашої планети – водяна нічниця, маленький охоронець нічної річки.
Алла Наливайко, фахівчиня Мезинського національного природного парку
Матеріал підготовлено з використанням даних Мезинського НПП та відкритих науково-природоохоронних джерел
