Кількість артилерійських підрозділів збільшилась утричі

За час проведення антитерористичної операціі непрості випробування випали на долю українських ракетних військ і артилерії (РВіА).

Вже зараз можна говорити про випробування в боях нових оперативних рішень, що є тепер в активі артилеристів. А починалося відродження вітчизняної «арти» навесні 2014-го з двох артилерійських бригад, однієї ракетної бригади, реактивної бригади та двох реактивних полків. За ці роки вдалося утричі збільшити структуру артилерії.

Здебільшого РВіА має парк техніки та озброєння, що залишився у спадок від СРСР. Але досвід боїв показав: за хорошого господаря навіть ці зразки дають хороші результати.

Командувач РВіА Збройних Сил України — заступник командувача Сухопутних військ ЗСУ генерал-майор В’ячеслав Горбильов розповів, що нині активно вивчається питання подальшої моделі оновлення технопарку як концепції розвитку вітчизняної артилерії. Командування пропонує поступовий перехід на калібр 155 мм. І це однозначне рішення. Більше того, вже існують системи, які розглядають як перспективні саме під такі боєприпаси. Заряди, що виготовляють наші партнери в НАТО, мають картузний принцип заряджання. Тобто заряд, який штовхає снаряд, згорає без гільзи, нічого не залишаючи. Виробництво нових снарядів відбуватиметься саме під такий спосіб заряджання. І не лише згаданого калібру — їх номенклатура буде доволі широкою. Є певні проектні розрахунки, проведено дослідно-конструкторські роботи з виготовлення снарядів кількох калібрів, які можна застосувати в артсистемах натовського зразка. Низка потенційних виробників зауважують: з виробництвом не повинно виникнути проблем.

Українські військові вже не перший рік неабияк зацікавлено спостерігають за динамічним розвитком польської САУ калібру 155 мм Krab, яка нещодавно перебувала серед основних експонатів виставки «Зброя та безпека–2017». Вона відповідає всім можливим натовським стандартам. Польські колеги запевняють Україну, що саме Krab — найліпший варіант заміни самохідок радянського зразка, незважаючи на високу вартість такої платформи. На відміну від теперішніх українських САУ, Krab веде вогонь у режимі MRSI, тобто за 30 секунд виконує 5 пострілів. І швидше змінює позицію, щоб не потрапляти під ворожу відповідь. Він вражає цілі осколково-фугасними снарядами на відстані до 30 км, тоді як МСТА-С — максимум 25 км. Звісно, крім питання виробництва боєприпасів під нові калібри, Україні варто дбати й про продукування стволів, бо нинішні мають відомий обмежений ресурс експлуатації.

В АТО креативно доповнюють застаріле озброєння технічними засобами на зразок артилерійських планшетів, систем мобільної аеророзвідки тощо. І «раритети» оживають. А щоб не виникало різнобою серед цих систем, відбувається їх уніфікація. У командуванні РВіА хочуть бачити щось на кшталт того, що є в тій же системі Krab, в якій працює система управління артвогнем TOPAZ, теж польського виробництва. Кожен командний пункт обладнано комп’ютерним терміналом зі встановленим програмним забезпеченням, що дозволяє керувати артилерійським підрозділом у режимі реального часу без потреби віддавати усні команди по радіо. Зараз існують варіанти TOPAZ для гармат і гаубиць різного калібру. Система взаємодіє з аналогічними мережами на різному рівні управління. Навіть якщо комп’ютер командира вийде з ладу, розрахунки воюватимуть в автономному режимі.

Натепер розпочинають закупівлю систем управління вогнем артилерії (СУВА), здатних координувати дії підрозділів, оптимально встановлювати цілі, ефективно управляти вогневою підтримкою, автоматично обробляти вхідні дані. Інший цікавий комплекс автоматизованого управління вогнем артилерійської батареї — ArtOS. Він значно скорочує час роботи артбатареї на етапі від виявлення цілі до відкриття вогню по ній, як і перебування на вогневій позиції. Комплекс має чотири термінали — командира, старшого офіцера батареї, командира гармати і навідника. ArtOS починали розробляти ще позаторік. А от індивідуальні планшети підготовки даних дали артилеристам величезні можливості з компенсації кадрового голоду на початку війни, спростили підготовку фахівців, адже у РВіА на офіцерські посади йшли колишні льотчики, інженери, фінансисти. Треба було навчити їх цієї справи за три місяці. Фішка планшета — набір унікальних балістичних програм, розроблених Яро-славом Шерстюком, і правильні та чіткі електронні топографічні карти. Але офіцерів тут просто примушують не забувати й те, як працювати з механічними засобами і приладами управління артвогнем, бо електроніка може несподівано дати збій.

Однак освоїти артилерійський фах, порівняно з багатьма іншими військовими спеціальностями, відчутно складніше. І це фактор, що впливає на бажання молоді учитися. Ситуація нині така, що у військові виші йдуть хлопці далеко не з кращою базою знань — поки що в цьому плані з цивільними закладами освіти конкурувати важко.

Генерал-майор В’ячеслав Горбильов вважає, що нинішній цикл навчання фахівців для РВіА не відповідає сьогоденним потребам. Зараз готують головним чином командирів вогневих взводів, даючи блок функціоналу командира батареї, і закінчують вишкіл на рівні командира дивізіону. А в результаті випускають людей, які забувають навички того рівня, з якого їхнє навчання починалося. Отже, доцільно перейти до системи підготовки комвзводу із базою знань командира батареї, щоб офіцер був фахівцем тієї справи, в якій глибоко розбирається. Тобто потрібна досконалість фахівця на стартовому рівні. І не варто йому витрачати час і енергію на надто широкий спектр інформації.

Цілком логічною є й ініціатива щодо скорочення офіцерських посад у складі РВіА. Так, пропонується зробити посади командирів вогневих взводів сержантськими, а для того готувати сержантів-професіоналів. Сержант, закінчивши спецкурс, із меншим часом і ресурсом, витраченим на науку, стає командиром вогневого взводу. Дійсно, попервах він чимось поступатиметься випускнику вишу, але це дуже швидко нівелюється.

В’ячеслав Юрійович визнає: нині серйозна проблема — укомплектованість офіцерським складом РВіА саме нижчої ланки, лейтенантської. Є багато причин того. Приміром, 2014-го і навіть 2015 року випуск таких фахівців не перевищував рівня 30 осіб на рік на всю нашу артилерію… Зараз РВіА нарощують потугу в підготовці. Збільшено держзамовлення на підготовку таких фахівців. А тим часом дефіцит кадрів покривають за рахунок досвідчених сержантів, які проходять офіцерські курси. Іншого виходу поки що нема.

Геннадій КАРПЮК

«Народна армія»