Пільзно, Чарна, Дебіце, Жираков – що побачили там українці

Кожна польська гміна має свої особливості та цікавинки, що привертають до них увагу. Остання конвертується в розвиток територіальних спільнот. В тому мала можливість переконатися делегація голів територіальних громад Чернігівщини, що перебуває в Підкарпатському воєводстві.

За другий день українські самоврядовці відвідали чотири гміни – Пільзно, Чарна, Дебіце, Жираков. В Пільзно оглянули муніципальний музей, розташований в невеличкому старовинному будинку поблизу костьолу 750-річної давнини. Порівняно з українськими просторами приміщення виглядає мініатюрно, але тут використовується кожен сантиметр всіх поверхів та навіть підвалу для експозиції. Є ще одне призначення – тут постійно проводяться уроки з історії для учнів шкіл.

Бурмістр Пільзно показала родзинки гміни – надсучасний дитячий садок та гімназію. Перший реконструйований за кошти ЄС, тобто це – проект, спрямований на розвиток соціальної інфраструктури, друга – побудована та оснащена за власні кошти – зовсім нещодавно. З`ясувалося, що і садочок, і школа отримують державну субвенцію на освіту. Для садочка вона має незначний характер, біля 15% на утримання, а от викладачів школи цілком забезпечує, бо наповнюваність класів хороша. Втім так не скрізь, в сільській місцевості гміна доплачує. В цілому освіта – це найбільша стаття витрат гміни – біля 40% її бюджету. Ніяких поборів з батьків немає, щоправда є невеликі офіційні внески для дитячого садочку. Показово, що для утримання шкіл наймаються приватні підприємства, бо їх послуги дешевше для бюджету, ніж тримати штатні одиниці. В школі заборонено продавати дітям чіпси, горішки та навіть мінеральну воду – бо шкідливо. Діти мають вести здоровий спосіб життя. Для цього батьки їм побудували спортзал, гідний міжнародних змагань. Він, власне, вразив найбільше. І, звичайно, скрізь згадка про різноманітні проекти, в яких брали чи беруть участь навчальні заклади.

Потім настала черга познайомитися з основою такого благополуччя Пільзно – підприємствами. Хоча йдеться про невелику гміну (19 тисяч населення, з них в адміністративному центрі – 5 тис.) вони доволі розвинуті – тут виробляють сільськогосподарське обладнання, дуже смачні ковбаси й інші м`ясні вироби, монтують обладнання на шасі автомобілів. Перше підприємство – старе, існує ще з дореформених часів, змогло адаптуватися до ринкових умов й тепер успішно працює, поставляючи реманент в тому числі – в Україну. Друге та третє – це вже витвір сучасної Польщі та їх засновників – звичайних польських громадян, що зуміли розвинути свої ідеї та вдало вкладали наявні кошти. Тепер ковбаси з Пільзно знають по всій Польщі.

Гміна Чарна трохи менше, але також цікава. Як з`ясувалося, саме вона постачає воду для своєї сусідки Пільзно, адже остання, порахувавши гроші, прийшла до висновку, що власне джерело води утримувати нерентабельно. В цілому підхід до надання комунальних послуг тут дещо дивний для українців – комунальні підприємства – рідкість, переважна більшість такого роду послуг надаються приватними підприємствами на умовах конкурсу. Потяг до раціонального використання коштів помітний скрізь. В гміні Чарна діє приватна лікарня, бо комунальну утримувати виявилося недоцільно. Але вона теж отримує доплати з бюджету. Уряд гміни, пожежна частина, центр культури та ресторан – це один комплекс. Бо так зручніше та дешевше, ніж утримувати відразу кілька приміщень. В Чарній українські самоврядовці оглянули спортивні споруди – критий плавальний басейн, тренажерний зал, вуличні тренажери, поява яких стала можливою завдяки активному та вмілому написанню проектів місцевого розвитку. Переважно це кошти ЄС, але дофінансування з власної сторони – обов`язково. Причому останнім часом спостерігається зростання своєї долі до 25% і навіть більше відсотків. Увага до масового спорту, створення умов для його розвитку – одна з засад діяльності гміни. Скажімо, вона дотує ціну за використання мешканцями басейну, а діти тут займаються безкоштовно. Аби розвивалося здорове соціальне середовище.

Гміна Дебіце вразила найвідомішим в Україні підприємством з виготовлення фарб, шпаклівки та інших будівельних екоматеріалів. Як наголосили господарі – це 100% польський капітал. Сучасне підприємство з високим ступенем автоматизації виробництва. Поява його саме в цій гміні невипадкова – колись тут існувало надзвичайно потужне виробниче об’єднання «Іглополь» (10 тис. працівників). Але реформи початку 1990-х рр. гігант не пережив. Тож під загрозою опинилося майбутнє Дебіце. Виходом стало створення подібних, відносно невеликих, але сучасно обладнаних, зорієнтованих на потреби ринку підприємств. І таких прикладів в Польщі безліч. На подібні бізнес-інціативи нині спирається її розвиток.

Завершився день поїздкою до гміни Жираков. Вона відома по всій Польщі як реабілітаційний центр для людей з обмеженими можливостями. А починалося все з того, що в одному з сіл гміни закрили школу, бо було мало дітей, а тих, що залишилися, вирішили підвозити до більшого навчального закладу. В будинку, що міг стати пусткою, ініціативна група створила центр реабілітації – за кошти відразу кількох проектів як закордонних джерел, так і польських.

Власне, тема проектного менеджменту стала наскрізною під час численних зустрічей. Побачили українські голови територіальних громад й ще не завершений проект – в Жиракові йде реконструкція садиби ХІХ ст. Прибирати її та гатити прибуткові будинки в центрі містечка ніхто не збирається, бо людині треба простір для комфортного проживання з парком навколо. А ще, як наголосив бурмістр Жиракова, це історія, без якої ми – ніхто. Тож пам`ятки минулого треба оберігати та відновлювати. Втім це не означає, що в старовинній садибі буде музей. Виявляється – центр культури з глядацькою залою, приміщеннями для прийомів, творчими майстернями та іншими складовими життя сучасної європейської територіальної громади.

Освітньо-інформаційний візит є результатом довготривалої співпраці між Підкарпатським осередком Фундації розвитку місцевої демократії (POST FRDL) та Чернігівським центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування (Сіверський центр післядипломної освіти). Безпосередній його ініціатор та організатор – Асоціація гмін басейну річки Віслока (ZGDW), а з української сторони допомагає Сіверський інститут регіональних досліджень.

Володимир Бойко, спеціально для видання Спецкор РЕГІОН