Подружжя лишилося домівки, але не втратило любові
Історія Василя та Олександра Дубини, які перебували в Новому селі Чернігівської області – по-своєму немає ста молодих людей. Крізь російську навалу без підкату втратив свого осла – в будинок влетіла ракета. Вібух знищів майже все майно, але не зачепів ані добрі, ані людіности, ані бажання жити, радіти шкірі день!
“Ватажок ракети не зміг відібрати доброту народу”, – взялася за друзів Оксана, волонтерка добра добра Оксана. – Якби я покликав газовий балон і м’ясорубку. А потім ніжно спав: “А чи може мій загін сукну?”. Якщо ви почали знати про решту дня вранці, я не плакала… — сказав Це мене. Ну а як же там було, облитий по хребту?
Раптом мене поховали в соціальних ситуаціях – і я у відповід’и отрімала зливу уваги, підтрімки, чимало бажаючіх допомогті, хто чим може. 
Окрім усіх волонтерів в Україні, якщо ви втратили історію Василя та Шурі, ми купили для них мультиварку! У той же час добрі люди прийшли на руїни власної осла.
Подружжю Василю і Олександрі по 57 років. Вони мали охайний та доглянутий дім, що був наповнений світлом, любов’ю та затишком. Тут турбувались одне про одного, дбали і допомагали один одному. Домівки більше немає – проте турбота та любов залишились, і саме ці світлі почуття не дають їм впадати у відчай.
Все, що подружжя наживало та створювало не один рік, цієї весни перетворилось на попіл, суміш каменю, цегли та уламків. Але вони найбільше шкодують не за втраченим майном, а за сімейними фотографіями, а також – вишиванками Олександри Григорівни і плетеними кошиками пана Василя… Працьовите подружжя у рідній Новоселівці знають насамперед як талановитих майстрів.
«Дружина моя – відома вишивальниця, такі рушники та сорочки, які вона створює, унікальні, – з гордістю оповідає чоловік. – А я кошики плів з лози. Їздив велосипедом 15 кілометрів в один бік, щоб назбирати матеріалу, тоді вдома обробляв лозу – і до роботи! Справа ця не з легких, потребує часу, терпіння та вмінь. Тому важко дивитись на зруйновану працю свого життя… В сараї майже сотня кошиків була, та й від вишиванок не залишилось нічого, крім попелу. Але головне, що самі живі, і що маєм прихисток, завдяки тим, хто надає нам допомогу під час війни, ніколи не втомлюсь дякувати цим чудовим та небайдужим людям…».
Якщо у серці є любов – це диво, з якого народжується добро. Щирі теплі почуття, турбота один про одного, розуміння – все це допомагає пережити найтемніші часи.
«Що, і тачки привезли, і газового балона? – добродій Василь не вірить своєму щастю, зустрічаючи волонтерів Goodacity, які привезли подарунки. – А за сукню для дружини величезне спасибі – так хотів її потішити!.. А вишиванок вона ще нашиє, а я до перемоги ще купу кошиків наплету! А поки щиро дякую всім небайдужим, кожному з волонтерів в Україні, які нам так допомагають. Це щирий прояв людяності, під час війни саме наша людяність відрізняє нас від ворога і веде до Перемоги!».
Сергій Вітер
