В селі Іваниця на Чернігівщині селяни протестують. Є проблеми!
Все почалося з того, що до депутата обласної ради Віктора Кияновського звернулися мешканці села Іваниця Парафіївської об’єднаної територіальної громади.
Жахливу дорогу поремонтують
Людям просто накипіли на душі гострі соціальні проблеми!.. Життя в Україні тепер важке, навіть телевізор не хочеться вмикати від безперервного потоку негативу… А натомість ми прагнемо бодай якихось позитивних змін, причому не «коли онуки доживуть». Зараз хочеться побачити, що життя наше поступово налагоджується, змінюється на краще. Звичайно, все це не зробиш миттєво, наче за помахом чарівної палички. Натомість проблеми тиснуть, у людей уривається терпець!.. Адже ми – теж змінюємося, долаємо свої страхи та рабську покору. Бо за ці останні роки скільки всього в Україні відбулося! Майдан, війна… Тому ми – вже не та безсловесна худобина, котрою можна помикати, як заманеться. Нам хочеться справедливості!
Віктор Кияновський – людина на Придесенні дуже авторитетна, відома своїми добрими справами. Тому декілька жителів Іваниці (прості трудівники, пенсіонери) запросили Віктора Павловича знайти час та приїхати до їхнього села, вислухати їх і дуже відверто поспілкуватися з людьми. Він відгукнувся, адже працює в інтересах виборців усієї Чернігівщини. Як же не допомогти землякам?!
Перша така зустріч у Будинку культури Іваниці 9 червня вийшла надто емоційною, відчувалася колосальна напруга. Але Віктор Кияновський людей уважно вислухав і пообіцяв свою підтримку. А у нього, як відомо, слова не розходяться з ділом. До речі, завітав тоді на цю зустріч і народний депутат України Валерій Давиденко.
За три тижні, попри свою велику зайнятість, Віктор Павлович дотримав обіцянки – знову приїхав до Іваниці. В селі з’явилися чутки, що друга зустріч може взагалі не відбутися, – мовляв, така активність Віктора Кияновського не надто подобається місцевому керівництву… Але такі похмурі «прогнози» не справдилися. Будинок культури був заповнений ущерть, причому дехто навіть стояв. Такого тут уже років двадцять не було!
Крім Віктора Павловича, поспілкуватися з жителями приїхали перший заступник голови обласної ради Валентин Мельничук, голова Парафіївської ОТГ Валентина Карпенко, депутат обласної ради Ірина Грозенко. Прийшли і керівник місцевого підприємства «Нива-плюс» Борис Щербина та староста села Іваниця Василь Гондурак. Говорили всі виважено. Віктор Кияновський одразу ж закликав до толерантності та конструктиву. Він розповів про свої депутатські звернення, які надіслав до різних інстанцій після першої зустрічі. Пообіцяв, що триматиме ситуацію на контролі. Тим більше, що деякі питання вже вирішуються.
Валентина Карпенко зазначила, що не можна все зробити за рік. Власне, у Парафіївці не тягнуть ковдру на себе – кожне село важливе, отож потрібно турбуватися про наші школи, дитсадки, медичні заклади… І це робиться!
«Є невдоволені?.. Тоді приходьте до мене й відверто кажіть, що не так, – наголосила Валентина Федорівна. – Вже затверджено проект капітального ремонту медичної амбулаторії. З 1 липня тут працюватиме нічний стаціонер, для цього взяли на роботу трьох медсестер. Цього хотіли жителі, і це питання вже вирішене. У Парафіївці ми відкрили центр соціальної допомоги – умови там хороші. І це ж не лише для Парафіївки, а для всієї нашої громади. Тому зараз нам потрібна злагода, а не розбрат».
Борис Щербина запевнив, що підприємство «Нива-плюс» виділить два мільйони гривень на ремонт дороги, яка дійсно зараз нікого не задовольняє… Потрібно ремонтувати – і чим швидше, тим краще! Очільник Чернігівщини Валерій Куліч обіцяє також допомогти.
Власне, про таку підтримку депутатів заявив і перший заступник голови обласної ради Валентин Мельничук. А, крім того, запевнив, що перерахує з коштів, котрі виділяються на виконання депутатських повноважень, 30 тисяч гривень саме на вирішення цієї проблеми. Водночас 30 тисяч грн. пообіцяв перерахувати і Віктор Кияновський. Отож нині є всі підстави стверджувати, що незабаром ситуація зі станом дороги біля Іваниці кардинально зміниться на краще. І це – власне, друге питання, яке дуже хвилює місцевих жителів.
А ось міст, котрий буквально «на ладан дихає» й може обвалитися будь-якої миті, спершу потребує якісного проекту, зауважив Борис Щербина. Це – досить непросте питання. Але, звісно, і його необхідно вирішувати. Хто ж проти?!
Віктор Кияновський зазначив: разом із депутатом обласної ради Юрієм Болоховцем перерахував досить значні кошти на ремонт дитячого відділення Ічнянської центральної районної лікарні, яка й тепер, як і раніше, обслуговує мешканців усього району. «Це – ті кошти, котрі нам виділяють на виконання депутатських повноважень, однак не обійшлося і без власних грошей… Я був там, бачив, як усе змінилося, дуже задоволений! – сказав Віктор Павлович. – Дітям подобається майданчик із казковими персонажами – це посприяв наш громадський активіст Віталій Чешко. Малеча настільки захоплена, що навіть про хвороби свої забуває! Краще не ходити на мітинги, а совісно виконувати свою роботу».
Банкомат у селі має з’явитися!
Ще одна гостра проблема, від якої потерпають мешканці, – відсутність в Іваниці відділення банку. Навіть жодного банкомату немає!.. Це при тому, що нині тут живуть понад 1700 людей. Свого часу Іваниця була райцентром… А тепер, аби отримати готівку, потрібно кудись їхати. Звісно, дуже незручно! Марнуються і час, і ті ж таки гроші на дорогу. Відверто кажучи, я собі навіть уявити такого не можу! І цілком розумію людей, що прагнуть цивілізованого життя у XXI столітті.
Втім, Віктор Кияновський пообіцяв: зробить усе можливе, щоб людям було комфортно. Принаймні банкомат у селі неодмінно має з’явитися. А як же інакше?!
«Кажуть, я – не допрацьовую, як староста, – зазначив Василь Гондурак. – Гаразд, я приймаю критику… То приходьте, допомагайте, активніше беріть участь у житті села. А не тільки вимагайте, як от пролунало в залі («У нас протягом 12 років жодного разу не проводилося свято села!» – зауважив один із жителів). Давайте, наприклад, разом упорядковуватимемо кладовище».
«Взагалі, це святий обов’язок – кожному турбуватися про могили своїх близьких і наводити лад біля них», – аргументувала Валентина Карпенко.
Були нарікання щодо оплати оренди земельних паїв. «Раніше ми платили 7,5 відсотків, але тепер платитимемо 10», – запевнив Борис Щербина.
А ось інше запитання залишилося без відповіді керівника підприємства. Поспілкувався я з пенсіонеркою та громадською активісткою села Іваниця – Оленою Сльозкою. Й вона розповіла, що має список з-понад 175 жителів, які трудилися в соціальній сфері (скажімо, вчителі, медики) і не отримали свої паї. Хоча рідненька держава свого часу обіцяла селянам по два гектари землі. Натомість в Іваниці багатьом людям, на жаль, не поталанило… Бо цей список – наразі не єдиний. І загалом, за словами моєї співрозмовниці, в селі таким чином обійшли увагою майже 300 мешканців!.. Звісно, всі ці люди – дуже ображені, адже хіба вони не працювали в селі, для односельців?! Хіба ж це справедливо?!
«Всі ми дуже хотіли одержати паї, – скрушно зітхає Олена Леонідівна. – Нам спочатку обіцяли, що все владнається… А потім раптом з’ясувалося, що кілька «обраних» взяли в оренду державні землі на тривалий час, і вже нічого не можна вдіяти. Але чому ж так?! Чому «забули» про працівників соціальної сфери, не врахували їхні інтереси?.. Могли ж розірвати договори оренди й задовольнити потреби односельців, зняти соціальну напругу! Бо, коли земля стане товаром, всі ці люди вже ніколи своїх паїв не одержать. Тому ми й далі боротимемося за свої права, адже йдеться про значні кошти».
Я запитав про це під час даної зустрічі у керівника підприємства «Нива-плюс» Бориса Щербини, проте відповіді не прозвучало. Потім, коли цей захід завершився, я підійшов до Бориса Григоровича, однак він коментувати таке болюче для багатьох жителів села питання наразі відмовився.
Однак я поцікавився у Віктора Кияновського, як одного з провідних акціонерів групи «Росток-холдинг», як на їхніх сільгосппідприємствах було вирішено цю гостру проблему. «Всі договори на оренду державних земель, де можна було призупинити їх дію, – ми розірвали, зробили це; і за наданими списками сільських рад ці ділянки по 2 гектари були оформлені та передані у власність жителям сіл, – в основному, працівникам соціальної сфери та пенсіонерам, котрі в подальшому передали ці паї нам в оренду. Так само ми поставилися і до жителів Ічнянщини – учасників бойових дій в АТО. 27-ми особам була надана можливість отримати у власність по 2 гектари землі в Ічні. Всі фінансові витрати з оформлення даних земельних ділянок компанія
«Росток-холдинг» взяла на себе. Адже ці хлопці мужньо боронили нашу державу від ворога, і нині працюють на благо України, – пояснив Віктор Павлович. – Тобто це питання раніше справді могли вирішити місцеві керівники, якби мали таке бажання. І соціальна напруга б знялася!.. Нещодавно в державі ухвалено новий документ, котрий ускладнює цю ситуацію. Що б я порадив цим людям? Звертатися до суду і відстоювати справедливість, не опускати руки».
Взагалі ж, коли зустріч завершилася, у залі пролунали дружні оплески. І це – вже неабиякий позитив. Потім односельці ще довго не розходилися й охоче спілкувалися на подвір’ї Будинку культури з Віктором Кияновським і Валентином Мельничуком. Люди були привітні, задоволені. Щиро просили приїжджати ще. Отож такі зустрічі дійсно дуже потрібні!
«Треба частіше зустрічатися з людьми, розповідати правду»
Я попросив Віктора Кияновського прокоментувати небуденну подію.
– Вікторе Павловичу, ви задоволені результатами цих двох зустрічей із жителями села Іваниця?
– Задоволений. На зустрічі 9 червня обговорювалися важливі питання: стан автомобільної дороги Ольшана-Городня-Іваниця-Качанівка, а також – дороги в самій Іваниці; незадовільний стан містка на шляху Іваниця-Ряшки; робота Іваницької амбулаторії, щоб вона працювала і в нічний час; гостра проблема щодо виділення по два гектари землі жителям села, котрі її досі не одержали (це – в основному, працівники соціальної сфери: вчителі, медики, працівники торгівлі, зв’язку тощо); питання виплати за орендовані земельні паї…
На тій зустрічі, де відбулося бурхливе, широке обговорення, я пообіцяв, що візьму всі ці питання, як наказ депутату від виборців, і допомагатиму в їх вирішенні. Пройшло три тижні, і от зараз, у рамках єдиного депутатського дня, який ми проводимо щомісяця (а для мене, як депутата обласної ради від Аграрної партії України, мої виборці – це вся Чернігівщина), відбулася вже друга така зустріч поспіль із мешканцями Іваниці.
Важливо, що на цю зустріч прибули перший заступник голови обласної ради Валентин Мельничук, моя колега – депутат облради Ірина Грозенко, голова Парафіївської об’єднаної громади Валентина Карпенко. Я прозвітував про свої депутатські запити. І як ви переконалися під час зустрічі, нині вже вирішено питання виплати за паї орендарям на друге півріччя – у розмірі 10 відсотків від вартості земельного паю. Це – позитивне рішення!
Також Парафіївська ОТГ ухвалила рішення про додаткове фінансування з бюджету громади – задля того, щоб Іваницька амбулаторія працювала в нічний час. Отже тепер, за потреби, мешканці села, серед яких багато людей похилого віку, можуть звертатися до амбулаторії у будь-який час! До цього вона працювала лише в денний час і з вихідними днями.
Керівник «Ниви-плюс» Борис Щербина пообіцяв на цій зустрічі, що з бюджету підприємства буде виділено 2 мільйони гривень – тобто це дольова участь у ремонті дороги.
Тому, на мою думку, сьогоднішня зустріч була ефективною, вже є перші результати. Далі ми чекаємо відповіді й на питання, на які я надіслав запити: і на сесію облради, очільникові обласної ради Ігореві Вдовенку, й обласному «Укравтодору», центру Державного земельного кадастру (щодо виділення по два гектари земельних паїв)…
Хоча 7 червня цього року Кабінет міністрів України прийняв стратегію використання державних земель, і вирішення цієї проблеми ускладнилося, з’явилися деякі питання. На мою думку, була помилка місцевого керівництва, адже всі ці питання можна було вирішити раніше… Тому порада мешканцям, котрі зверталися до Державного земельного кадастру й отримали негативні відповіді, звернутися знову, повторно, і добиватися ухвалення справедливого рішення. У разі відмови – люди мають право звертатися до суду, адже заяви були подані до 7 червня. Я переконаний, що хай не ста відсоткам, але частині жителів це питання вдасться вирішити.
Взагалі, чому зростає соціальна напруга? Через недостатнє спілкування. Не вистачає всебічної, об’єктивної інформації щодо всіх порушених проблем. І місцевому керівництву треба частіше зустрічатися з людьми, розповідати правду – про все, що відбувається, уважно вислуховувати жителів. Адже, як ви переконалися, багато питань можна вирішити оперативно, і не доводити ситуацію до того, що в людей просто уривається терпець…
На мою думку, не на повну силу працює староста Іваниці, адже чимало питань – прості, побутові… Та ж організація культурного дозвілля, наших українських традиційних, народних свят. Наприклад, День села, свято Івана Купала, ярмарки… – все це можна й потрібно робити, на те ж є й місцева влада!
Відверто кажучи, ще вчора я відчував навіть деякий супротив щодо мого візиту з боку місцевого керівництва. Але, як то кажуть, здоровий глузд все ж переміг, і сьогодні ми разом зробили дуже важливу справу! Як розповідали жителі, такої кількості людей у Будинку культури не збиралося вже багато років… Безумовно, були емоції, але це життя. Головне – результат! Думаю, все владнається, місцева влада порозуміється з жителями села Іваниця. І тут будуть мир та злагода! Люди спокійно житимуть, разом працюватимуть на благо України.
Сергій Квітницький,
