Юристи відвідали військових, які перебувають на лікуванні у шпиталі

В Чернігівському військовому госпіталі обговорили підстави припинення (розірвання) контракту військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.

11 липня 2018 року директор Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Володимир Бобруйко спільно з представником громадської організації «MART» Дмитром Науменком відвідали військових, які перебувають на лікуванні у Чернігівському військовому госпіталі.

Військовослужбовцям, ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та особам, які перебувають на лікуванні в Чернігівському військовому шпиталі було роз’яснено, що 22 червня 2018 року набрав чинності Закон України від 5 квітня 2018 року № 2397-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих питань проходження громадянами військової служби».

Було детально роз’яснено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації – протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану – до оголошення демобілізації):

а) у зв’язку із закінченням строку контракту;

б) за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;

в) за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

г) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі;

ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;

виховання матір’ю (батьком) – військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю, яка має будь-які види порушень функцій організму III-IV ступеня їх вираження та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II-III ступеня їх вираження відповідно до критеріїв встановлення інвалідності дітям, затверджених Кабінетом Міністрів України, або дитини з інвалідністю, яка має функціональні порушення в організмі та обмеження життєдіяльності, які відповідають критеріям для встановлення I чи II групи інвалідності для повнолітньої особи згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років;

д) через службову невідповідність;

е) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;

є) у зв’язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку;

ж) у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

з) у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

и) у зв’язку з неможливістю призначення на іншу посаду у разі прямого підпорядкування близькій особі;

і) у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»;

ї) як такі, що не пройшли встановлений випробувальний строк, визначений частиною першою статті 21-2 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу»;

й) які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

Звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення зі служби за цією підставою (за бажанням військовослужбовців), здійснюється у строки, визначені центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, але не пізніше трьох місяців з дня набуття такого права, а тих, хто на час набуття права на звільнення зі служби виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, – протягом трьох місяців з дня завершення виконання таких завдань;

к) які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

Також, відповідно до прикінцевих положень зазначеного Закону України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом (в період до 23 вересня 2018 року) підлягають звільненню з військової служби військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які в особливий період:

досягли граничного віку перебування на військовій службі;

за висновком (постановою) військово-лікарської комісії визнані непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, за винятком військовослужбовців військової служби за контактом (крім військовослужбовців Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), які за висновком (постановою) військово-лікарської комісії визнані непридатними до військової служби за станом здоров’я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов’язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (крім розумових, сенсорних, психологічних вад, розладів психіки, поведінки та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України та іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями), висловили бажання продовжувати військову службу за контрактом на посадах, визначених Міністерством оборони України та іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, у порядку, визначеному відповідними положеннями про проходження громадянами України військової служби.

Окрім того, працював консультаційний пункт доступу до безоплатної правової допомоги.

За отриманням правової допомоги звернулося дев’ять осіб, які отримали дванадцять консультацій правового характеру.

Питання стосувались порядку забезпечення земельними ділянками учасникам бойових дій; порядок отримання пільг на житлово-комунальні послуги для учасників бойових дій; підстави для дострокового звільнення з військової служби; підстави зменшення розміру аліментів на утримання дітей; індексація грошового забезпечення військовослужбовців; тощо.

На всі запитання громадян були надані змістовні та обґрунтовані відповіді.

Також, працівників та відвідувачів військового госпіталю було поінформовано про загальнонаціональний правопросвітницький проект Міністерства юстиції «Я маю право!».

По закінченню прийому, в приміщенні були залишені інформаційні матеріали правового характеру системи безоплатної правової допомоги та буклети «Я Маю право».

Нагадуємо, що за отриманням правової допомоги звертайтесь до Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, буд. 49-а,офіс 709, тел: (0462) 77-51-68.

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103.