Урядова диверсія в інформаційній політиці України?
Уточнімо: мова про так звану відомчу передплату, яку здійснюють ДЕРЖАВНІ установи, організації, тобто коштом бюджету.
Як правило, цю передплату роблять на початку передплатної кампанії, тобто ще з жовтня. Але цьогоріч через затяжне узгодження тарифів на доставку передплати, вона почалася із запізненням на добрий місяць – у листопаді. Крім того, передплата на центральні, тобто всеукраїнські видання, завершується раніше, ніж на місцеві: десь в першій половині грудня, на місцеві – майже до кінця цього місяця.
І ось чимало установ, і на державному, і на місцевому бюджеті, з ряду причин планували оформити і оплатити передплату наприкінці листопада чи на початку грудня. Насамперед, мова про бібліотеки, а їх в Україні біля 15-ти тисяч, також – навчальні заклади, яких теж тисячі.
І ось, як грім серед ясного неба, на початку грудня Кабінет Міністрів ухвалив постанову про заборону ПЕРЕДОПЛАТИ, тобто попередньої оплати на будь-товари і послуги, крім витрат, пов`язаних з боротьбою з епідемією коронавірусу. І під цю заборону потрапила і вся відомча передплата на газети і журнали на 2021 рік.
Ті, хто готували в Уряді цю постанову, та й самі урядовці, очевидно, не читають, принаймні не передплачують ні газет, ні журналів, і вже точно поняття не мають, що таке передплата. А її веде, в основному, державне підприємство Укрпошта, і винятково ПЕРЕДОПЛАТОЮ – що відомчу, що звичайних читачів, передплатників.
Слід зазначити, що це давня погана традиція бюджетної політики в країні: наприкінці року держава, бюджет, в особі казначейства, «пригальмовують» оплати, хід грошових коштів для бюджетних установ, організацій. В тому числі на зарплати, на нагальні закупівлі і послуги, при тому, що часто ці кошти треба обов`язково використати до кінця року. І ось вдарили і по ПЕРЕДОПЛАТІ. Ну, в багатьох випадках це виправдано, тут треба, як сказано в знаменитому романі «12 стільців», – «Вранці – стільці, увечері – гроші». Але щодо передплати періодики, тут доречніший інший принцип: «Вранці – гроші, увечері- стільці». Поки пошта не отримає кошти за передплату, вона її не доставлятиме.
Національна Спілка журналістів одразу ж по виходу тої дивної постанови виступила із заявою, де звернула увагу не потребу негайно розблокувати оплату передплати. Наш неповороткий Уряд нарешті, 23 грудня, ухвалив поправку в ту постанову, якою розблоковано оплату передоплати. Але – при тому, що тут дорогий кожен день – лише сьогодні, 29 грудня, ця поправка до постанови оприлюднена. І аж через 6 днів після цієї поправки поки що кошти на Укрпошту не пішли. Якщо сьогодні-завтра наші неповороткі відомства цього не зроблять, то на тисячі бібліотек, навчальних закладів буде зірвана передплата принаймні на січень 2021 року.
Ось текст сьогоднішньої заяви Національної спілки журналістів України. До речі, тут мова не лише про цей скандал, а й загалом про мізерну підтримку в державі національних засобів інформації. І це при тому, що на нас спрямована колосальна інформаційна агресія Росії.
Петро Антоненко, редактор газети «Світ-інфо», спеціально для видання speckor.net
Заява Національної Спілки журналістів України
Кабінет Міністрів вніс зміни до свого нещодавнього рішення про заборону на попередню оплату товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти, під яку потрапила і передплата преси. Відповідно до Постанови №1326 від 23 грудня уряд дозволив проводити закупівлі, коли їх предметом є «вітчизняні періодичні друковані видання та послуги з їх доставки за передплатою..». Відповідні зміни лобіювала Національна спілка журналістів України та оператор поштового зв’язку «Укрпошта». За збереження традиційного каналу збуту преси і доступу ук – за передплатою для бібліотек та бюджетних установ – виступили керівники Міністерства інфраструктури та Міністерства культури і інформаційної політики.
Від початку грудня Кабінетом Міністрів України заборонено на період дії карантину здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти, а Державній казначейській службі здійснення відповідних платежів, крім випадків, коли предметом закупівлі є товари, роботи і послуги, необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19. Запроваджені урядом загальні обмеження призвели до відмови органами Державного казначейства сплачувати рахунки на передплату періодичних видань на 2021 рік для комунальних закладів, університетів, органів МВС та прокуратури, Збройних сил України тощо. Під загрозою виявилася доставка преси до традиційних сховищ друкованої продукції – бібліотек.
У Національній спілці журналістів України наголошують, що передплата – традиційна модель збуту періодики та доступу українців до друкованих ЗМІ, і сподіваються, що нинішнє урядове рішення все ж дозволить реалізувати більшість угод із бюджетних закупівель періодики.
Фактично з початку грудня українські бібліотеки, університети і військові частини були відрізані від українських газет. Ця заборона передплати періодики стала ще одним стрес-фактором для ринку друкованих ЗМІ, який і так перебуває у кризовому стані та потребує урядової підтримки. Найгостріше стоїть питання допомоги місцевим ЗМІ, тобто нагальною є проблема доступу громадян до важливої місцевої інформації. Тому вітаємо оперативне виправлення Кабміном своїх помилок щодо передплати преси, але наразі медійна галузь кинута напризволяще і найгострішою є потреба з втілення притомної урядової політики з підтримки українських ЗМІ, – зазначає голова НСЖУ Сергій Томіленко.
В структурі замовлень, які фінансуються бюджетними коштами, переважають офіційні державні ЗМІ – «Голос України» та «Урядовий кур’єр», газети та журнали міністерств і відомств. У бібліотек замовлення універсальніші, включають національні та регіональні видання, у яких є потреба в аудиторії.
За інформацією джерел НСЖУ, наразі Державне казначейство блокує сплату рахунків за передплату періодичних видань для Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, обласних прокуратур, державних університетів, централізованих бібліотечних систем, місцевих відділів культури та освіти.
