Леся Українка — геніальна поетеса з неймовірною силою духу
25 лютого виповнюється 152 роки від дня народження видатної української поетеси, перекладачки, класика української літератури — Лесі Українки (1871-1913).
Геніальна волинянка відома не лише своєю літературною творчістю, перекладацькою діяльністю, активною громадянською позицією, любов’ю до всього українського, а й неймовірною силою духу і неабияким характером.
Окраса і гордість української нації, одна з фундаторок новітньої української літератури. Вона давно посіла чільне місце в світовій літературі, стала народною в найширшому розумінні цього слова.
Уже в ранньому дитинстві Леся виявила свої надзвичайні здібності (її можна назвати Wunderkind).
Вона дуже рано навчилась читати і вже у віці п’яти років написала свої перші листи до родини дядька Михайла Драгоманова.
Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, добре знала латину, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не вчилась в школі. ЇЇ навчала мати – Олена Пчілка – і приватні вчителі.
У віці дев’яти років вона написала свій перший вірш “Надія”, у 13 років вже мала надрукованими дві поезії. Ці твори з’явились під псевдонімом “Леся Українка”. Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як “Українець”. А оскільки Леся дуже любила його і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього.
У 1971 році за рішенням міжнародної організації ЮНЕСКО 100-річчя від дня народження Лесі Українки святкувалося в усьому світі.
До 150-річчя Лесі Українки в 2021 р. вийшло Повне зібрання її творів у 14 томах.
Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
Олександер Турчинов, викладач-історик, м.Ніжин
