Представники з латвійського міста Саласпілс відвідали Чернігівщину

Приїзд 3 серпня 2023 року делегації мерії міста Саласпілс з Латвії в Бобровицьку територіальну громаду хтось назвав з легкої руки Днем народження побратимських відносин. У державному календарі ця дата не буде позначена, а для Бобровиці, очевидно, вона матиме особливе значення, ще й у ці воєнні часи.

Господарі зустрічі з перших хвилин наголосили: «Латвія – наш добрий друг і союзник, який з початку війни підтримує Україну в боротьбі з російським агресором. Військова допомога Латвії у потрібний момент стала посиленням наших підрозділів на полі бою. Латвія є одним з найбільших донорів України в наданні гуманітарної допомоги».

Делегацію бажаних гостей очолив мер міста Саласпілс Раівіс Анспаркс. До неї увійшли: Гатіс Пурінш – радник мера, Томс Кікусте – начальник юридичного департаменту муніципалітету, Вейко Сполітіс – депутат Сейму Латвії, викладач Латвійського університету, Атіс Климович – відомий журналіст.

Супроводжував латвійську делегацію керівник побратимського проекту КМБЦ КМДА Микола Звєрєв.

Гостей тепло й урочисто зустрічали й приймали на Бобровицькій землі виконувач обов’язків міського голови Геннадій Іванюк, голова Ніжинської військової адміністрації Григорій Ковтун, перший заступник міського голови Володимир Данішевський, заступник міського голови Сергій Циба, депутати обласної ради Василь Нестерук і Сергій Чубовський, депутати міської ради, керівники структурних установ Андрій Ткаченко, Валентина Мартишевська, Михайло Дєдок, начальник першого Ніжинського районного ТЦК та СП Андрій В’ялий та численні жителі громади.

Перша побратимська зустріч відбулася на початку земель громади. Гостям піднесли пишний хліб-сіль, тепло привітали, на згадку сфотографувалися. Гості були розчулені від такої щирої зустрічі, не приховували своїх радісних емоцій, коли дівчина в національному українському вбранні звернулася до гостей їхньою мовою.

Змінили радість на скорботу у фойє адміністративного приміщення Бобровицької міськради під час огляду фотовиставки «Наслідки російської агресії в Бобровицькій громаді».

Сумну фотоілюстрацію розрядила відеопрезентація Бобровицької громади, яку проводила й коментувала заступник міського голови Юлія Петренко. Почалася презентація після виконання гімнів України й Латвії.

Пом’янули хвилиною мовчання загиблих Героїв, яких жителі громади зустрічають на колінах й іншими почестями. Виконувач обов’язків міського голови Геннадій Іванюк наголосив, що загиблі захисники назавжди залишаться в серцях нинішніх і наступних поколінь. Також високо оцінив народження побратимських відносин між містами Бобровиця і Саласпілс. Зокрема і в запозиченні досвіду розвитку громади латвійського міста. Неоцінимою залишиться й допомога прибалтійських побратимів.

Мер міста Саласпілс Раівіс Анспаркс запевнив, що співпраця й допомога українській громаді триватиме, бо таким людям, яких вони зустріли на цій землі, не можна не допомагати, не можна не співпрацювати з такими трударями. У Бобровицькій громаді є навіть що запозичити: йде війна, руйнуються міста й села, люди гинуть, а на полях дозрівають багаті врожаї соняху, кукурудзи, зернових, уздовж полів побачили відремонтовані дороги, доглянуті узбіччя, молоду липову придорожню алею… І в місто в’їжджали єврошляхом…

Задоволений такою першою оцінкою громаді від латвійських побратимів голова Ніжинської військової адміністрації Григорій Ковтун. Також висловив пропозицію об’єднати побратимськими відносинами всі громади Ніжинського району з громадами Латвії.

Цю ідею підтримав депутат обласної ради, керівник ТОВ «Козацьке» Сергій Чубовський. От тільки не вточнили, як виглядатиме ця співпраця. А депутат обласної ради, перший заступник генерального директора ТОВ «Земля і воля» Василь Нестерук вирішив у самому господарстві поспілкуватися з гостями.

Як аргументовано розповідав муніципалітету міста Саласпілс про Бобровицю, зацікавлював на співпрацю, – пояснив керівник проекту Микола Звєрєв. Він згадав, що саме група з Латвії допомагала проводити в Україні, зокрема й на Чернігівщині, децентралізацію. І саме в Бобровиці більш виважено підійшли до цієї реформи. «Тут є аграрний досвід, яким можуть зацікавитися й латвійські фермери, – продовжував розповідати керівник проекту. – Бобровиця – одне з кращих містечок Чернігівщини. Тут живе сильний і працьовитий народ, але якщо буде ще й надійний друг, котрий приїхав сьогодні у Бобровицю, – значно легше долати навіть ті труднощі, які виникають через війну. Після ознайомлення з господарством Леоніда Яковишина, думаю, гості остаточно переконаються, що недаремно приїхали в цю громаду, запозичать щось корисне й для себе».

Завершилася презентація Бобровицької громади й коротке обговорення побратимських відносин підписанням меморандуму про співпрацю між містами Бобровиця і Саласпілс, підписи поставили в.о. міського голови Геннадій Іванюк і мер Раівіс Анспаркс.

Подальше знайомлення з громадою проходило в Будинку культури міськради. Гості зацікавлено розглядали виставку народних умільців, смакували українськими варениками й напитками, фотографувалися з місцевими умільцями. Потім зайшли до зали, де гостям показали концертну програму «Бобровиччино, краю мій лелечий». Аматори прославляли героїчних трударів і воєнних захисників, народнопісенною журбою горювали за вдовину долю матері-Вітчизни впродовж багатьох років.

З будинку культури гості поїхали в аграрне підприємство «Земля і воля». Загальну характеристику господарства дала виконавчий директор Валентина Онисимівна Чернякова. Торкнулася вона й історії господарства, яке в 1970 році очолив тридцятирічний директор Леонід Яковишин. Називалося тоді воно «Майнівський радгосп-технікум», де була слабенька матеріальна база, запущене рослинництво, і скрізь – ґрунтові дороги. Під керівництвом нового директора все те розвивалося й зміцнювалося, як то кажуть, на очах. Оживилося й будівництво нової бази навчально-виробничого закладу на околиці Бобровиця, новосілля якої справили в 1978 році. До того часу й виробнича база значно зміцніла новою технікою і виробничими приміщеннями. Продовжував своє фахове навчання й директор, в 1983 році захистив дисертацію кандидата економічних наук.

Доленосні переміни відбулися на початку 90-х років. Після народного депутатства першого скликання Леонід Григорович повернувся на посаду директора перейменованого Бобровицького радгоспу-технікуму (чотири роки був почесним директором) і активно взявся за реформування планової економіки на ринкову. Особисто літав у Європу і США вчитися в провідних економістів світових аграрних фірм розбудови ринкової аграрної, соціально відповідальної економіки. Потім посилав до них і провідних фахівців, з яких й кістяк команди сформував. Господарство успішно розвивалося, Президент держави нагородив кращого аграрника Леоніда Яковишина золотою зіркою Героя України.

Наука з ринкової економіки допомогла вибудувати у реформованому господарстві галузеву форму управління виробництвом. Про це розповіла гостям виконавчий директор Валентина Чернякова. Вона представила і керівника головної рослинницької галузі виробництва, першого заступника генерального директора, депутата обласної ради Василя Нестерука. Він відповідає за роботу галузі в цілому, а також за те, що і як росте на полях. Керівник галузі доповнив розповідь Валентини Онисимівни прикладами з досвіду організації роботи високорентабельного аграрного виробництва.

Повз увагу гостей не пройшов і той факт, що з початку 90-х господарство «Земля і воля» співпрацює з однією з найвідоміших у світі аграрних фірм з виробництва насіння кращих гібридів кукурудзи. У області одна така відповідальна співпраця, яка вдвічі здешевлює вартість насіння, виробленого на своєму заводі. В цілому ця співпраця приносить в касу господарства додаткові мільйони. Насіннєві гібриди кукурудзи й насіння соняху вирощують на зрошувальних полях. Систему поливу побудували господарським способом, яким споруджують й інші високотехнологічні виробничі об’єкти, бо так надійно й дешевше. Економічно вигідна товариству й тривала співпраця з виробниками сучасної техніки й обладнання для елеваторно-сушильного комплексу.

Що змінилося в успішному аграрному виробництві за півтора роки війни? Головною проблемою назвала виконавчий директор Валентина Чернякова великі труднощі з реалізацією зерна. Ранні культури практично зібрані, дозріває добірний урожай кукурудзи і соняху. Але куди і як реалізувати цьогорічне зерно – відповіді на це питання ніхто не дає, в тому числі й від уряду. Не говорили про цю проблему й на зустрічі з побратимських відносин. Видно, організатори зустрічі вирішили, що ця тема не для співпраці з латвійськими вірними друзями. Хоча?..

За 17 воєнних місяців керівництво «Землі і волі», передусім генеральний директор Леонід Григорович, самотужки «пробивали» певну реалізацію зерна, тож і працівники були із зарплатою, і бюджет наповнювався. Але з кожним наступним місяцем проблема реалізації зерна гіршає й гіршає. Як непокоїть це місцеву владу, адже від вирішення цієї проблеми залежить і фінансовий стан громади? Чи вся надія знову тільки на Яковишина? Хоча допомога з реалізацією зерна потрібна й іншим аграрникам, що працюють за землях громади. Але в заходах з розвитку й підписання меморандуму про співпрацю з латвійцями немає цього питання. На презентації громади і словом не згадали, що в ТОВ «Земля і воля» стоїть непрацюючим круп’яний завод, бо Європа не пускає на свій ринок навіть якісну його продукцію. Чому б і таку співпрацю не внести у меморандум, результатом якої були б створені в Бобровиці додаткові півсотні робочих місць, збільшилися б і бюджетні надходження.

Виконавчий директор Валентина Онисимівна не стала говорити про це гостям, бо не господарство запросило їх в Бобровицю, не в господарстві писали й порядок денний та сам меморандум, яких підписували. Тож продовжувала радувати прибалтійських гостей питаннями наявного розвитку в громаді. Показала, яке село майбутнього розбудовується за кошти господарства. Такий ландшафт, що вже є у селі Мирне, треба ще пошукати у багатій Європі. А який палац культури добудовують, оздоблюють?..

Побачивши високоефективне аграрне виробництво і розбудову зразкової соціальної сфери, троє гостей одноголосно зробили вголос висновок для себе: «Побачили на власні очі, що і в бойових воєнних умовах, під постійними повітряними тривогами, можна працювати на українських землях так, що тисячам аграрників не треба тікати кудись за кордон, а вдома розвивати вітчизняну економіку й соціальну інфраструктуру, результатами власної праці піднімати добробут людям». От тільки проблему реалізації рослинницької продукції й вони і словом не згадали. Хоча ця проблема на язиці лідерів країн Європи, Азії, Америки й Африки.

Втім, після 3 серпня в Бобровицькій громаді, може, з’явиться надія, що в ході реалізації побратимських відносин з містом Саласпілс, приживеться на Бобровиччині європейський досвід розвитку громади за рахунок розвитку місцевої економіки й боротьби з корупцією та казнокрадством. Дивись, пошириться цей досвід й по всій Україні.

Начальник юридичного департаменту муніципалітету Томс Кікуст похвалився, що їхня країна протягом двадцяти років викорінювала ці пострадянські державно-суспільні хвороби. Україна понад 30 років живе незалежною від СРСР і, здавалось, від Росії, але так і не повторила результати Латвії й цілої низки інших країн Євросоюзу. Хоча Бобровиці є чим похвалитися і в надскладний час. Про гостинність, уміння ефективно працювати на рідній землі, продовжувати творчість народних умільців і аматорських співаків, – написано вище. Гості ж побували і в Бобровицькій опорній лікарні, в Бобровицькій першій школі, в Центрі надання адміністративних послуг. І скрізь побратими були приємно вражені, що навіть у воєнний час Бобровицька громада підняла на належний рівень роботу вкрай необхідних соціальних установ. А які фахові та доброзичливі люди там працюють! Недаремно ж знову й знову звучало від гостей: «З такими людьми не можна не створювати побратимських відносин, таким людям не можна не допомагати, ще й коли вони опинилися в надскладній ситуації. Бо й бобровицькі друзі неодмінно прийдуть на допомогу, якщо виникне така необхідність. Але таку довіру прибалтійських друзів треба закріплювати й закріплювати новими результатами, передусім розвитком місцевої економіки. Бо доки будемо надіятися на «найбільших донорів» в наданні гуманітарної допомоги? Адже й самі добрі друзі на власні очі побачили, що в Бобровицькій громаді люди можуть і самі багато що зробити, якщо захочуть. І багато вже зроблено. І якщо за щось нове візьмуться, то друзі з Латвії неодмінно прийдуть на допомогу, ще з більшим бажанням.

Наступного дня делегація з Латвії побувала в Чернігові, побратимські відносини поширюються на всю область.

До речі, днями керівник проекту побратимських відносин Микола Звєрєв привіз в товариство «Земля і воля» представника Держави Ізраїль для домовленостей з економічної співпраці.

Григорій Войток