Амір росте здоровим малюком і дякує жителям міста Городня на Чернігівщині за те, що подарували йому шанс на життя.
У листопаді 2020 року Аміру було лише сім місяців, коли йому поставили страшний діагноз — Тетрада Фалло. Простими словами – у хлопчика було чотири вади в одному крихітному серденьку.
Малюк не міг спати, його тривожили приступи задухи. Терміново необхідне було обстеження у фахівців. Але доля так склалася, що мама Олена виховувала дитину на той час сама, в неї не було житла, коштів не те що на лікування – навіть на їжу для сина. До того ж жінка не відзначалась зразковою поведінкою, тож вони з сином потрапили в поле зору соціальних служб і в дитяче відділення лікарні в Городні.
Доля хлопчика настільки схвилювала, що редакція газети, розповівши на сторінках «Новини Городнянщини» про біду Аміра, звернулась до читачів із закликом про збір коштів на проїзд в спеціалізовану клініку в столиці, проживання, харчування, та обстеження дитини в спеціалізованому закладі.
Разом з Молодіжною радою та її головою Максимом Страдомським ми організували акцію по збору коштів для порятунку Аміра. Городнянці й навіть наші земляки з за кордону дружно відгукнулись на біду, яка спіткала малюка, й за лічені дні вся сума була зібрана.
Реанімаційний автомобіль надав директор ЦПМСД Михайло Назаренко, тож Амір з мамою і редактором газети негайно помчали в Київ. За кермом був водій лікарні Леонід Коржавін. Того ранку була жахлива ожеледиця, але авто мчало малюка до Києва, включивши медичну сигналізацію – кожен день мав вагу золота, час і так було згаяно.
У лікарняній палаті
Хлопчика оперативно обстежили й прооперували. Операція тривала шість годин і лікарі казали, що кожен день затримки міг би стати фатальним. Але для Аміра все склалось чудово. Він – справжній боєць. Мужньо переніс усі випробування і швидко пішов на поправку.
Після операції Олена з Аміром тим же шляхом і таким же способом знову повернулись в Городнянську лікарню на реабілітацію – більше їм їхати не було куди.
Амір у день свого хрещення
Тут же, в дитячому відділенні, отець Андрій охрестив хлопчика. А люди приносили мамі й сину одяг і їжу. З Оленою наполегливо працювали співробітники соціальних служб під керівництвом Наталії Семенової. Вони ж допомогли матері й дитині влаштуватись в чернігівський Центр підтримки матері й дитини для родин, які опинились в складних життєвих обставинах.
Олена запевняла, що пережите примусило її переосмислити своє життя і надалі вона житиме заради сина, адже стільки людей допомогли його врятувати.
Амір із мамою в день виписки з лікарні у Києві
Оформивши належні виплати й отримавши кошти за весь період від народження сина, в чому Олені теж допомогли працівники соціальних служб, Олена орендувала будинок в Дроздівці Куликівського району. Родина й нині там мешкає. Родина, бо жінка налагодила стосунки зі своїм старшим сином, який нині боронить Вітчизну в лавах ЗСУ, і до них з Аміром повернувся батько хлопчика Анатолій, який їздив до Києва на заробітки. Зараз Анатолій по мобілізації теж пішов служити у військо, а Олена господарює вдома. Амір відвідує дитячий садочок, який дуже любить:
– Будить мене о шостій ранку і кричить: «Мамо, скоріш, скоріш, а то в садок запізнимось!– сміючись, каже Олена.
І зараз — у садочку
Хлопчик вже гарно розмовляє, знає всіх діток з групи на ім’я і на свої три з половиною роки є добре розвинутою дитиною. Він передає вітання всім городнянцям і дякує кожному, хто поділився з ним частинкою свого серця.
