Український генерал, якого закатували радянські енкаведисти
21 вересня 1866 року в Києві народився Олексій Семенович Галкін, генерал-полковник, начальник Генштабу Армії УНР, військовий міністр УНР.
Закінчив Володимирський кадетський корпус у Києві, Миколаївську академію Генерального штабу в Санкт-Петербурзі.
Учасник Першої світової війни, служив у штабі Західного фронту.
В 1917-му приєднався до українського національного руху. Сприяв українізації військових частин Західного фронту. На початку 1918-го приїхав до Києва, увійшов до Військової ради, зарекомендував себе талановитим організатором. З квітня 1918-го – начальник Головного штабу УНР, плідно працював над проектами створення української армії. Наприкінці 1918-го – військовий міністр в уряді Павла Скоропадського. Від липня 1920-го – виконуючий обов’язки військового міністра та військовий міністр УНР.
У відставці з 1924-го, мешкав у Старому Самборі та Станіславі (Івано-Франківськ). В 1939-му, після вторгнення радянських військ у Польщу, був заарештований і вивезений на схід.
Помер на засланні в Астрахані 3 березня 1942-го (за іншими даними – під час допиту у Львівській в’язниці в 1940-му).
Сергій Горобець
