Не продавай батьківську хату, відвідуй батьківський поріг

Ностальгійне. «Не продавай батьківську хату…»

* * *

Не продавай батьківську хату –

Твого дитинства світлий рай;

Бо душі в ній – матусі й тата,

Сюди частіше приїжджай!

Не варті золоті прикраси,

Грошей магічне «джерело»

І олігархів всі палаци

Того, що в хаті цій було.

Побачиш лиш поріг привітний –

І враз світлішає душа!

Бо тут – все справжнє, рідне, світле,

Мов та вода, що п’єш з ковша.

Пекла матуся чи варила –

Усе робила залюбки!

Натхненно пряла, ткала, шила

І вишивала рушники.

Тут все й донині зберігає

Тепло батьківських рідних рук!

І вкотре знову оживає

Ласкавий близьких перегук.

Тут нас і пестили, й любили!

Був теплим хліб… І ви – святі,

Що дарували мудрість, силу,

Аби не збилися з путі.

І знов садок рясний вітає,

Де гралися колись, малі;

Тут неню й тата пам’ятають

Дерева й грудочки землі.

Батьківській душі, добрі й милі,

Нас зігрівають від біди;

Бо з того світу, мов стокрилі,

Щоразу квапляться сюди.

Не продавай батьківську хату,

Відвідуй батьківський поріг, –

Тут мрії юності крилаті

І твій одвічний оберіг!

Менському земляцтву в Чернігові

О, Менщино, поліський рідний краю,

В думках до тебе лину і в піснях;

Бо кращого на всій землі немає,

В усіх краях, на всіх материках!

Як не любити ці ліси, діброви,

Ошатні села в зелені садків,

Пісні дівочі в тиші вечоровій,

Дзвінкоголосі трелі солов’їв?

Десна-красуня величаво плине

Між берегів зелених, чарівних;

І небо – поряд, лагідне, дитинне

На придеснянських луках заливних.

Це назавжди, мов оберіг, з тобою, –

Яка ж красива батьківська земля!

Тут Остреч – із цілющою водою

І щедрі урожаї на полях.

Колиска роду нашого й поваги

Від сіверян – до нинішніх часів,

Що оповита славою звитяги

Хоробрих предків, гордих козаків!

І як би не хмурніли чорні хмари

Від ворогів, що сонце облягли

Й на землю нашу хижо зазіхали, –

Народ здолати зайди не змогли.

Козацька воля тут завжди гуляла,

І хлібороби та ремісники

Зі зброєю її оберігали,

Вливаючись у доблесні полки.

А скільки ратних подвигів звершили

У Вітчизняну наші земляки,

Рятуючи Європу від фашизму,

Закарбувавши славу навіки!

Прославили район Герої Праці –

І хлібороби, і картоплярі,

Насіннєводи, льонарі завзяті, –

Добром багаті, чесні трударі.

О, земле наша рідна, благодатна,

Родюча й щедра за усіх часів!

Державі ти дала учених знатних,

Художників, державних діячів.

А ще немало Менщина зростила

Прозаїків, поетів, піснярів, –

Давала їм натхнення, творчі сили,

Щоб прославляли подвиги батьків.

Земляцтво Менське робить добру справу,

Збираючи до купи земляків;

Щоб знали діти і онуки славу

Давно минулих, нинішніх часів.

Вітаю все земляцтво миле, рідне, –

Живіть, творіть добро для громадян!

Хай небо буде чисте і погідне,

Вітчизна не кривавиться від ран.

Здоров’я зичу всім, добра і світла,

Цікавих справ та задумів, ідей;

У дружбі й злагоді навіки жити –

Любові, миру для усіх людей!

Хай земляки тут горнуться, мов віти, –

Велика і згуртована сім’я.

Хоч нас життя розкидало по світу,

Але душею й серцем з вами я!

Марія Вахненко,

село Величківка Менського району, Чернігівщина