Поміж снігом і криком: Мелодія пізнього щастя у поезії Світлани Коробової

Поезія, яку не просто читаєш очима, а вдихаєш, наче прохолодне осіннє повітря з присмаком міцної кави. Лірика Світлани Коробової — це всесвіт подорожньої романтики, філософії незустрічей та «гарячої зими», де природні стихії стають живими героями драми. Не дивно, що ці проникливі рядки надихнули відомого журналіста Петра Антоненка на створення циклу чудових романсів, а сама книга «Подих любові» цьогоріч претендує на обласну премію імені Михайла Коцюбинського. Запрошуємо у подорож географією поетичної душі.

Географія душі: поезія Світлани Коробової

Моє знайомство з творчістю прилуцької поетеси Світлани Коробової відбулося лише кілька років тому — завдяки журналісту й барду Петру Антоненку, який поклав рядки її поезії на музику. Спершу мене привела мелодія, а вже потім — слово. І це слово виявилося світом, де час завжди «проїздом», а любов живе у стихії снігу й дощу.

Поезія Світлани Коробової написана на зламі 2023–2026 років, але звучить позачасово. Вона кінематографічна: читаючи її рядки, ніби дивишся крізь запітніле вікно вокзалу чи кав’ярні, де за склом танцюють краплі дощу й летить мокрий сніг. У цих образах — не просто декорації, а герої драми. Зима у Коробової гаряча, дощ — ніжний співрозмовник, а сніг стає «солодким гріхом», який торкається душі.

Окремий мотив її лірики — дороги й перони. Це поезія очікування й незустрічі, коли коханий — мов потяг, що пролітає повз, а жінка — самотній перон, який просить: «Затримайсь…». Тут є і втеча в таксі, і вокзальна самотність, і пізнє щастя, що приходить запізно, але назавжди.

Не дивно, що частина її творів стала романсами. У віршах «Не доторкайтеся», «Змова», «Я по зорях тебе знайду» відчувається внутрішня музика: вони звучать, як акорди гітари чи роялю. Це лірика відверта й інтимна, але водночас шляхетна. Жінка в цих рядках вразлива й горда, «настільки вже нічия», що її не згасить жоден вітер.

Поезія Світлани Коробової — це терапія для тих, хто пережив драму неможливого кохання. Вона вчить відпускати час красиво, залишаючи рожеві мрії-парашути, на яких можна злетіти завтра. Її рядки залишають теплий слід — як аромат кави, що нагадує: «Із нами це не сталось та… було».

«Подих любові» та народження романсу

Книга «Подих любові» стала результатом спільного проєкту Світлани Коробової та Петра Антоненка «Український романс і поезія». Антоненко, який понад два десятиліття творив бардівські пісні, вирішив відкрити для себе нових авторів і знайшов у Коробової саме ту поетику, що прагнула музики.

Чернігівський журналіст, письменник і автор музичних творів на вірші Світлани Коробової Петро Антоненко розповідає про книгу «Подих любові» та початок спільної діяльності їхнього творчого дуету:

«Ця книжка народилася з нашого спільного творчого проєкту «Український романс і поезія». А проєкт народився так.

Я давно, понад 20 років,  пишу і виконую пісні на свої вірші, тобто бардівські. Захотілося якось оновити цю свою творчість, писати пісні на вірші інших авторів, а у нас на Чернігівщині багато талановитих поетів. Ось так восени 2023-го я звернув увагу на творчість поетеси з Прилук Світлани Коробової…»

Більше про творчу співпрацю Петро Антоненко розповідає тут: Чудова книжка віршів про кохання. 

Книга «Подих любові» вийшла у видавництві «Десна» (Чернігів, 2026). У збірнику зібрано 200 віршів про кохання. Нині книгу висунуто на здобуття обласної літературно-мистецької премії імені Михайла Коцюбинського. Це не просто книжка — це географія душі, де кожен рядок звучить як романс, а кожна метафора стає піснею.

Хто бажає ознайомитися з творчістю Світлани Коробової, загляньте сюди: ПОДИХ ЛЮБОВІ.

Сергій Кордик

Муза вихідного дня. Світлана Коробова з Прилук представляє вірш «Любити»:

Теги: #Світлана_Коробова, #поезія_Світлани_Коробової, #Прилуки,#сучасна_українська_література, #сучасна_поезія, #любовна_лірика, #інтимна_лірика, #філософська_поезія, #поезія_про_кохання, #зимовий_нуар, #поетичні_романси, #Петро_Антоненко