Подальша доля українського генерала — невідома
1871 (за іншими даними – 1869), 25 квітня – у Кам’янці-Подільському на Хмельниччині народився Марко Єрофійович Мазуренко, генерал-хорунжий Армії УНР.
Навчався в Одеському піхотному юнкерському училищі. Учасник Першої світової війни, командував 7-им та 21-им стрілецькими полками. Полковник російської армії. За бій під Красним (3 травня 1915-го) нагороджений Георгіївським орденом 4-го ступеня.
В українській армії з жовтня 1917-го. Очолював Гайдамацьку Одеську бригаду, командир 3-го Сірожупанного полку (1918). За часів Директорії – помічник начальника 5-ї пішої дивізії. У 1920-му – начальник 1-ї, потім 2-ї запасних бригад. З вересня 1921-го – помічник начальника 5-ї Херсонської дивізії Армії УНР.
У 1922-му отримав звання генерала-хорунжого. Однак за кілька місяців повернувся в радянську Україну, через що був позбавлений військового звання. Мешкав у Кам’янці-Подільському, перебував під наглядом ГПУ. Подальша доля невідома.
За іншими даними – від 1923-го мешкав у місті Каліш (Польша), де і помер у 1943-му.
Сергій Горобець, Український інститут національної пам`яті
На фото blabler.pl: полковник Марко Мазуренко. Клевань, 1916 р.
