Від аутсайдера до топ-персони: феномен Марини Семененко

Редакція отримала цікаву аналітику. Нижче ми її подаємо без скорочень. Але хотілося б на окремих моментах сфокусуватися. І ось чому. У звітній аналітиці зазначається, що  «упродовж п’ятого року повноважень діяльність депутатів Чернігівської міської ради залишається на стабільно середньому рівні». Така абстрактна фраза акцентує лише одне: істотних змін в діяльності депутатського корпусу Чернігівської міської ради не відбулося. Якщо так, то чому останній моніторинг дуже різко відрізняється від попередніх? І тут виникає природне запитання: а чи не зроблена ця аналітика на замовлення депутатки, яка по всіх параметрах, протилежно до попередніх моніторингових результатів, вийшла з аутсайдерів у лідери? Та й ще по всіх, як зазначається у звіті, категоріях вийшла на перше місце!

Земля з кладовища

Так, це про неї — депутатку Марини Семененко (колишнє прізвище Рейко), яка у свій час принесла до приміщення міської ради землю з кладовища «Яцево». І пригрозила, що буде недобре усім, хто знаходиться у міській раді. Принаймні саме так заявляла сама депутатка під час ганебної акції біля адмінбудівлі органу самоврядування. Чи то збіг обставин, чи ще щось, але після цієї акції депутатки та її помічників дійсно робота апарату міської ради та й взагалі всієї представницької інституції була, як відомо, паралізована. Справді чи ні, але по місту тоді пішли чутки, що нібито землю ту з кладовища набирав її помічник, який діяв начебто за вказівкою пані Марини і який невдовзі помер через хворобу.

Марина Семененко, починаючи з 2023 року, судиться з кількома місцевими медіа.

Вона не погодилася з рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова, який повністю відмовив їй у задоволенні позову і звернулася з заявою до Чернігівського апеляційного суду, який розглядав справу досить таки тривалий час. Тільки у квітні цього року і цей суд визнав вимоги позивачки необґрунтованими та безпідставними. Є, щоправда, ще час для подання касації у Верховний суд, але який суд піде на те, щоб винести абсурдне рішення тільки для того, аби задовольнити забаганки та вимоги позивачки? А вони, ці вимоги, й справді безглузді! Адже позивачка заперечує те, що сталося насправді! Бо вона стверджує, що такого факту, коли вона намагалася схопити своїми руками за горло волонтера Олега Серика біля міської ради, взагалі не було. За твердженням адвоката Марини Семененко Ігоря Дайнеко, це всім здалося так, що начебто вона схопила за горло чернігівця, чи то намагалася це зробити — такого не було й крапка. Натомість камера зовнішнього спостереження чітко зафіксувала таку зухвалу поведінку депутатки.

Лідерство без довіри

Також зазначимо, що позиція пані Марини Семененко до різних медіа, які висвітлюють об’єктивно діяльність місцевого депутатського корпусу, свідчить про те, що вона не є відкритою особою у спілкуванні з журналістами. Так, за результатами моніторингу, проведеного у червні 2023 року регіональним хабом Інституту масової інформації «МедіаБаза. Чернігів», Марина Рейко (Семененко) опинилася в лідерах серед депутатів, які є найбільш закритими і не йдуть на контакт зі ЗМІ. Окрім цього, Марина Семененко стала лідером не тільки в цій номінації («Депутати місцевих рад, які є найбільш закритими і не йдуть на контакт зі ЗМІ»), а й і в іншій категорії. Вона зайняла перше місце і серед «представників місцевої влади, які намагалися тиснути на ЗМІ». (Посилання на публікацію: «Чернігівські медійники визначилися, хто з посадовців найбільше «не любить» журналістів» ‒ https://www.sknews.net/chernihivski-mediynyky-vyznachylysia-khto-z-posadovtsiv-naybilshe-ne-liubyt-zhurnalistiv/ ).

Заперечення існування української нації

Цей факт також характеризує власну поведінку публічної особи, до якої по статусу відноситься і Марина Семененко, та свідчить її негативне ставлення до більшості медіа Чернігова. Можливо, таке ставлення до різних ЗМІ могло бути й через те, що ще раніше журналісти висвітлили факт, коли вона публічно заявила (написала спочатку про це на своїй сторінці у Фейсбук, а потім підтвердила під час однієї із сесій міської ради) про те, що української нації взагалі не існує. (Публікація «Національний» конфлікт розгорівся у Чернігівській міській раді», посилання: https://www.sknews.net/natsionalnyy-konflikt-rozghorivsia-u-chernihivskiy-miskiy-radi/ ) . Така заява пані Марини дуже обурила медійників і вони її за це розкритикували у медіа-ресурсах.

І ось зараз оприлюднюється аналітичний звіт експертів громадської організації, у якому Марина Семененко по всіх «рейтингових» показниках стала топ-персоною! Дивно. Чи не так?

Без проривів і без провалів: як працювали депутати Чернігівської міської ради у 2025 році

Аналітичний звіт громадської організації «Агенція міських ініціатив» у партнерстві з Одеською обласною організацією ВГО “Комітет виборців України” (подається в оригіналі)

Упродовж п’ятого року повноважень діяльність депутатів Чернігівської міської ради залишається на стабільно середньому рівні. Відповідний моніторинг показує: попри формальне дотримання вимог законодавства, якість роботи, підзвітність і реальна взаємодія з громадою залишаються недостатніми. Моніторинг та оцінювання здійснила громадська організація «Агенція міських ініціатив» у партнерстві з Одеською обласною організацією ООО ВГО «Комітет виборців України» в межах всеукраїнської громадської кампанії «Атестація депутатів місцевих рад».

У 2025 році оцінювання проведено« щодо 35 депутатів Чернігівської міської ради з 38. Робота окремих депутатів не підлягала оцінюванню у зв’язку з їх службою в ЗСУ. Це три депутати: Андрій Дериземля, Роман Старіков, Віталій Хрустицький.

Середній бал майже не змінився

У середньому діяльність депутатського корпусу оцінена у 2,6 бала з 5 можливих. Для порівняння, минулого року цей показник становив 2,3 бала. Така різниця є мінімальною і не свідчить про суттєві зміни в роботі ради.

Фактично можна говорити про стагнацію: за рік не відбулося ані помітного покращення, ані суттєвого погіршення. Водночас важливо, що і цього року жоден депутат не отримав найвищу оцінку – 5 балів, що вказує на відсутність прикладів по-справжньому ефективної роботи.

Натомість більшість оцінок зосереджена в діапазоні 2–3 балів. Це означає, що депутати загалом виконують свої обов’язки, але здебільшого на базовому або формальному рівні.

Лідери є, але їх небагато

Найвищий результат за сукупністю показників продемонструвала Марина Семененко, яка отримала 5 балів.

До групи депутатів із відносно високими результатами (4 бали) належать Юлія  Дарницька,  Владислав Кухар та Наталія Хольченкова.

Ці депутати відзначилися кращими показниками у сфері відкритості, комунікації з громадянами та частково підзвітності. Водночас навіть серед цієї групи результати не є системно високими: частина показників, зокрема якість звітування та повнота виконання вимог законодавства, залишаються недостатніми.

Значна частина депутатів отримала 3 бали, тобто перебуває на «середньому рівні» ефективності. Водночас понад половина складу ради має оцінку 2 бали, що свідчить про низький або формальний рівень діяльності без системного результату.

Таким чином, попри наявність окремих лідерів, депутатський корпус загалом характеризується домінуванням середнього та нижчого за середній рівнів ефективності.

Відвідування сесій: більшість присутні, але є й системні пропуски

Загалом депутати Чернігівської міської ради досить регулярно відвідують пленарні засідання. У досліджуваний період (листопад 2024 — грудень 2025 року) відбулося лише 5 сесій, і значна частина депутатів була на більшості з них.

Зокрема, 18 депутатів (близько 51%) відвідали понад 90% засідань, що відповідає найвищій оцінці. Ще 7 депутатів мають достатній рівень відвідуваності (70–89%) — серед них Віктор Бистров, Руслан Волок, Галина Леник, Лариса Лесун, В’ячеслав Летута, Ігор Мандровний та Артем Тарасенко.

Є і депутати із середнім рівнем участі: Віталій Голець, Інна Левченко та Дмитро Митрофанов відвідали половину засідань за рік.

Проте проблемною залишається група депутатів, які системно пропускають сесії.

Зокрема, 7 депутатів (близько 20%) мають низьку дисципліну відвідування:

– найнижчі показники (1 бал) — Юлія Лобачова, Олександр Луценко, Олена Стрілець;

– низький рівень (2 бали) — Наталія Рашина, Роман Резнік, Марія Родикова, Віктор Сехін.

Це означає, що ці депутати пропускають значну частину засідань, на яких ухвалюються ключові рішення для міста.

Комісії – слабке місце депутатів

Важливою частиною депутатської діяльності є участь у засіданнях постійних комісій ради. Саме на цих засіданнях готуються рішення, які потім виносяться на сесію. І тут ситуація значно гірша.

За офіційними даними:

• 15 депутатів відвідали 90–100% засідань комісій;
• 8 депутатів – 50–69%

Водночас:

• 2 депутати відвідали 30–49% засідань
• 1 депутатка – відвідала 10–29% комісій.

Крім того, є депутати, які не відвідали жодного засідання комісій:

– Павло Вовк

– Олена Стрілець

– Максим Черненок

– Олександр Шевчук

Це означає, що частина депутатів фактично усунулася від підготовки рішень.

Варто зауважити, що частина низьких або відсутніх показників пояснюється не лише індивідуальною поведінкою депутатів, а й організаційними факторами – різною інтенсивністю роботи комісій або їх фактичною бездіяльністю.

Втім, навіть з урахуванням цих обставин, загальна тенденція залишається незмінною: саме робота в комісіях є однією з найслабших сторін діяльності депутатського корпусу. Це означає, що значна частина депутатів фактично не залучена до процесу підготовки рішень, а отже – їхній вплив на зміст цих рішень є обмеженим.

Якщо сесії – це місце голосування, то постійні комісії – це місце, де рішення реально готуються. Саме тут депутати мають аналізувати питання, обговорювати їх і формувати позицію.

Формальна відкритість без реального змісту

Формально ситуація з відкритістю виглядає досить добре. Наприклад, усі депутати оприлюднили інформацію про графіки прийому громадян.

Однак детальніший аналіз показує іншу картину:

• лише 13 депутатів надали повну інформацію про прийом (адреса, час, контакти);
• 22 обранці – оприлюднили її частково;
• у 11 депутатів опубілкована інформація щодо проведення прийому є неактуальною.

Аналогічна ситуація і з біографічною інформацією: лише близько чверті депутатів оприлюднили її повністю.

Комунікація з громадою обмежена

Окремою проблемою є взаємодія депутатів із виборцями.

Зокрема:

• 31% депутатів фактично не проводять прийом громадян;
• лише 23% обранців активно використовують соціальні мережі.

У більшості випадків комунікація має нерегулярний або формальний характер.

Це означає, що значна частина жителів не має реального доступу до своїх депутатів, а можливості для зворотного зв’язку залишаються обмеженими.

Депутатські запити: інструмент використовують не всі

Депутатський запит – один із ключових інструментів, яким обранець може впливати на вирішення проблем громади. Через нього депутати звертаються до виконавчих органів, комунальних підприємств чи інших установ із вимогою розглянути певне питання.

За результатами моніторингу, більшість депутатів Чернігівської міської ради цим інструментом користуються. Зокрема, 30 із 35 депутатів хоча б раз подали депутатський запит.

Це один із небагатьох показників, який виглядає позитивно.

Водночас є депутати, які жодного разу не скористалися цим правом:

1. Руслан Волок
2. Віталій Гриць
3. Катерина Демченко
4. Ірина Должикова
5. Олександр Ломако

Фактично це означає відсутність ініціативи у використанні одного з основних інструментів впливу депутата.

Підзвітність – найслабша ланка

Найбільш проблемним напрямом роботи депутатів Чернігівської міської ради залишається підзвітність перед виборцями.

За законом, кожен депутат має щонайменше раз на рік звітувати про свою діяльність. Це базовий механізм контролю з боку громади: люди повинні розуміти, що зробив їхній обранець. Однак результати моніторингу свідчать, що на практиці ця норма переважно не виконується.

За рік лише 8 депутатів оприлюднили будь-яку інформацію про звітування, це: Віктор Бережний, Юлія Дарницька, Владислав Кухар, Ігор Мандровний, Роман Резнік, Марина Семененко, Ірина Соломаха та Наталія Хольченкова.

Однак жоден із них не виконав усі вимоги до звітування.

Найбільш комплексний підхід продемонструвала Марина Семененко: вона провела публічне звітування, оприлюднила інформацію та поінформувала раду. Однак зміст звіту залишається поверхневим і без достатньої конкретики.

Юлія Дарницька та Наталія Хольченкова оприлюднили звіти та забезпечили їх змістовність, однак відсутні підтвердження проведення відкритих зустрічей із громадою.

Владислав Кухар також провів публічне звітування та оприлюднив інформацію, однак його звіт має загальний і недостатньо деталізований характер.

Інші депутати діяли фрагментарно:

1. Роман Резнік – оприлюднив звіт, але без публічного звітування;
2. Ігор Мандровний та Ірина Соломаха – обмежилися окремими повідомленнями про зустрічі без оприлюднення повноцінного звіту;
3. депутат Віктор Бережний долучився до спільного звіту фракції «Європейська Солідарність», однак індивідуального звіту про депутатську діяльність не оприлюднив.

Загалом це означає, що навіть серед депутатів, які декларують звітування, переважає частковий і формальний підхід.

Що ж до решти депутатського корпусу – понад 75% взагалі не інформують виборців про свою діяльність:

• не публікують звітів;
• не проводять відкритих зустрічей;
• не розповідають про результати своєї роботи.

Звітування – це не формальність, а ключовий інструмент підзвітності. Саме він дає можливість громадянам оцінити діяльність депутата, поставити запитання та прийняти обґрунтоване рішення щодо підтримки в майбутньому. Його відсутність фактично позбавляє виборців можливості контролювати свого представника.

Як це бачать експерти

Експертне опитування підтверджує загальні висновки моніторингу.

Переважають:

• нейтральні оцінки;
• значна частка негативних оцінок;
• мінімальна кількість високих оцінок.

Лише двоє депутаток отримали максимальну оцінку від експертів, що ще раз підкреслює відсутність системно ефективної роботи, – Регіна Гусак та Юлія Дарницька.

Найнижчі оцінки від експертів отримали два депутати – Віктор Бистров та Павло Вовк.

У порівнянні з попереднім роком можна говорити не про покращення, а про перерозподіл оцінок у межах середнього рівня.

Зокрема:

• зросла частка “середніх” результатів;
• але не збільшилась кількість високих оцінок.

Тобто система стала більш рівною, але не більш ефективною.

Діяльність депутатів Чернігівської міської ради у п’ятий рік повноважень можна охарактеризувати як таку, що: відповідає базовим формальним вимогам, але не забезпечує високої якості роботи, не демонструє системного розвитку і має обмежений рівень взаємодії з громадою.

Ключовими проблемами залишаються:

1. відсутність реальної підзвітності;
2. слабка комунікація з виборцями
3. формальний підхід до відкритості
4. нерівномірна участь у роботі ради та її органів

У підсумку це означає, що депутатський корпус функціонує, але не використовує повною мірою свій потенціал як представницький орган громади.