Поезія, музика й слово: зустріч із журналістом і бардом Петром Антоненком
Коли весна заглядає у вікна не просто сонячним променем, а й передчуттям чогось високого, у літературно-мистецькій вітальні Чернігівської обласної бібліотеки для дітей народжується справжня магія.
Цього квітневого дня стіни книгозбірні стали свідками особливого таїнства — зустрічі з людиною, чиє ім’я давно стало знаковим для нашого краю. Петро Антоненко — журналіст, просвітянин, поет і бард — приніс із собою не лише книги, а й часточку своєї невтомної душі.
Засновник газет «Світ-інфо» та «Струна», пан Петро постав перед гостями у розмаїтті своїх творчих іпостасей. Його поезія — то іронічна, то щемливо лірична — розливалася залою, наповнюючи серця присутніх тим, чого нам так часто бракує у буденності: щирістю, порядністю та світлою доброзичливістю.
Тандем двох душ: «Дивосвіт нескінченної весни»
Головною подією вечора стала презентація нової книги «Дивосвіт нескінченної весни», що побачила світ у видавництві «Десна» 2025 року. Це плід творчого дуету Петра Антоненка та талановитої поетеси з Прилук Світлани Коробової.
Особливого шарму зустрічі надали романси: Петро Антоненко виконував музичні композиції на власні слова та вірші Світлани. Її поезія, що розкриває найпотаємніші таємниці людської душі, у поєднанні з бардівською мелодією гітари, торкалася найтонших струн кожного слухача.
«Ці твори — як дзеркало весни, що ніколи не закінчується, доки живе творчість і любов», — ніби шепотіла кожна нота в залі.
Живе слово та гітарний акорд
Життєві оповіді пана Петра — це окремий жанр мистецтва. Відверті, сповнені жаги до життя та титрами доброї надії, вони полонили аудиторію з першої хвилини. Було щось магічне у тому, як автор читав власні твори вголос: у кожному слові відчувався досвід літ і водночас юнацьке захоплення світом і… вічним кохання.
Бардівська пісня під гітару ‒ щира й непідробна, об’єднала усіх присутніх. У ці хвилини бібліотечна вітальня перетворилася на простір, де час зупинився, поступившись місцем чистому й непідробному мистецтву.
Зустріч завершилася теплим спілкуванням. Кожен охочий зміг понести додому не лише приємні спогади, а й авторський примірник нової книги з теплим побажанням на форзаці.
Я впевнений, що іронічні розповіді та ліричні одкровення Петра Антоненка ще довго відгукуватимуться в серцях шанувальників. Адже поки звучить «Струна» людської душі, весна в нашому місті справді залишатиметься нескінченною, попри важкі часи сьогодення.
Сергій Кордик
