Два торфозаводи Чернігівщини хочуть продати. Колективи – проти!

Уряд виставив на приватизацію державне підприємство «Чернігівторф». Планується, що до кінця цього року два торфозаводи і майно «Чернігівторфу» продадуть з молотка.

Думки трудових колективів не питали, статистикою не цікавились. А вона наступна – підприємство закінчило рік із прибутком і без боргів по зарплаті. Попри це профільне міністерство прислало в Чернігів чергового «ефективного» менеджера (який раніше в галузі не працював), а разом із ним з’явилися й ті люди, проти яких увесь минулий рік у буквальному значенні цього слова воювали працівники торфозаводів. Торфовидобувники Чернігівщини шоковані не лише намірами Уряду продати прибуткові держпідприємства, але й такими кадровими призначеннями.

Ірванцівський торфозавод, котрий є філією ДП «Чернігівторф» і розташований в селі Кути на Семенівщині, нещодавно відсвяткував 50 років. На цьому підприємстві працює близько 90 працівників. Воно є одним із бюджетоутворюючих в районі і одним із основних роботодавців. Річний фонд оплати праці складає біля 7 мільйонів гривень.

Щороку підприємство сплачує близько 3,5 мільйонів податків у бюджети різних рівнів. Крайні три роки підприємство прибуткове і не має заборгованостей. Разом із тим Уряд виставив завод на приватизацію. Це викликало занепокоєння не тільки керівництва підприємства та його працівників, але й звичайних людей. Головне питання: залишать завод і робочі місця чи поріжуть на металобрухт?

Говорить директор філії ДП «Чернігівторф» Ірванцівський торфозавод Юрій Журавльов:

«Мене як керівника даного підприємства в першу чергу хвилює доля виробництва та доля колективу. На превеликий жаль, підсумки попередніх приватизацій промисловості в нашому районі є невтішними. Хлібокомбінат, молокозавод, деревообробний, крохмальний, цегляні заводи припинили свою діяльність і колективи змушені були розпастись та шукати себе деінде. У зв’язку з запуском процесу приватизації у міністерства раптово виникає бажання чергового тимчасового призначення нового виконуючого обов’язки директора ДП «Чернігівторф». Чому? Виходячи з логіки, здавалося б, мало бути навпаки – підприємство працює стабільно та нарощує обсяги виробництва. Я переконаний, що люди, які прийшли проводити приватизацію, мають власний інтерес і цей інтерес іде в розріз інтересам трудовим колективам».

Голова профспілки Ірванцівського торфозаводу Віра Бурій:

«Чесно скажу: люди занепокоєні чутками і не знають як бути далі. Сьогодні всіх турбує чи будуть вони працювати після приватизації, чи ні? Працівники хочуть мати стабільність і впевненість у завтрашньому дні, бо в районі роботи більше ніде не знайдеш. Крім наших працівників занепокоєні і звичайні люди з села Кути 2, де наше підприємство утримує фактично 16-ти квартирні будинки – там живуть наші пенсіонери, ветерани підприємства. Ми не хочемо, щоб прийшов приватник і порізав прибутковий завод на металобрухт. Тому колектив і громада готові будь-якими способами домагатися збереження підприємства».

Директор Смолинського торфозаводу філії ДП «Чернігівторф» Валентина Огієнко:

«Уперше за багато років «Смолинський торфозавод» закінчив рік із прибутком і без боргів по зарплаті. Чотири мільйони гривень – саме стільки виплатив своїм працівникам завод у 2019-му році. Початок року ознаменувався для держпідприємства стабільністю у його роботі, але сумними перспективами бути виставленим на приватизацію. Найбільше колектив підприємства занепокоєний черговим призначенням людини, далекої від торфогалузі. Міністерство і Укрторф знову це роблять за спинами місцевої влади та трудових колективів. На нашу думку, мета таких призначень – одна – підготувати заводи до приватизації та подальшого знищення. Ми вже три роки поспіль звертаємось із проханням передати наші підприємства громадам і три роки нам відмовляють».

Юрист і експерт із трудового права Олександр Кухарук називає призначення виконуючого обов’язки ДП «Чернігівторф» продовженням минулорічної історії з рейдерством. 

«Трудовому колективу та громадам три роки не давали можливості реалізувати їхнє право на приватизацію. Натомість це підприємство впродовж трьох років намагались захопити рейдерським шляхом. До цього часу міністерство не оголосило конкурсу на посаду директора, а йде шляхом призначення виконуючих обов’язків, при чому в розріз із думкою місцевих органів влади та трудових колективів. Деякі приватні фірми, які мають кінцевих бенефіціарів в Росії та ОРДЛО, намагалися покласти фіктивну заборгованість на ДП «Чернігівторф». Показово, що їм у цьому підігрували чиновники з Міністерства, які організовували незаконні поставки вугілля з окупованого Донбасу».

За словами правника, попри всі негаразди та відсутність допомоги від держави підприємство вдалося врятувати. Зараз торфозаводи не просто стабільно працюють, а збільшують обсяги виробництва. 

«У цій ситуації міністерство знову призначає виконуючого обов’язки, а разом із ним на підприємство заходить сумнозвісний Ілля Рокоче, котрий, як відомо, став причиною численних протестів трудових колективів підприємства, підписував з напівбандитськими формуваннями охоронні договори на сотні тисяч гривень. Як бачимо, на жаль, змінилася влада, але не змінилася політика. Директор ДК «Укрторф» Андрій Озерчук і досі на посаді, і досі каламутить воду. Я, як юрист, вже підготував на захист інтересів трудових колективів регресні позови. Будемо боротися і відстоювати права трудівників у суді».

Цікаво:

Призначений профільним міністерством в.о. директора ДП «Чернігівторф» Слуценко Петро Олексійович раніше не працював і не мав досвіду роботи в торфогалузі. Він числився власником низки приватних підприємств. Зокрема таких як ТОВ «УКРАЇНСЬКА МЕТАЛЕВА ГРУПА» (основний вид економічної діяльності (КВЕД) – оптова торгівля металами та металевими рудами, неспеціалізована оптова торгівля), співзасновник ТОВ «БСТМ ХОЛДІНГ ГРУП» (розмір статутного внеску – 2 мільйони 383 тисячі 488 гривень, основний вид економічної діяльності (КВЕД) – діяльність холдингових компаній), ТОВ «НОРТ ВУД» (діяльність із підтримання театральних і концертних заходів) – компанія в стані припинення, згадується у двох кримінальних справах.

У 2019 році Петро Слуценко задекларував грошові активи у розмірі, 150 тисяч гривень та 200 тисяч доларів США.

За даними податкової за ТОВ «УКРАЇНСЬКА МЕТАЛЕВА ГРУПА» станом на 01.01.2020 року розмір податкового боргу складав 2.27457 тис. грн в державний бюджет та менше 1 тис. грн в місцевий.