Екологічна стратегія Чернігівщини — розвиток природно-заповідної справи

Поліська природа зазнала непоправної шкоди від російського агресора. Ворог залишив після себе в лісах, на берегах річок безліч вибухових предметів, небезпечних і для лісових мешканців, і для людей. А ще – спалені ліси, зруйновані деревообробні підприємства, житла лісівників, пограбовані філії ДП «Ліси України».

Агресивний вплив на природу досягнув нині такого розмаху, що зумовив проблеми загальнопланетарного масштабу. Це і глобальне потепління клімату, і масове забруднення поверхні планети, і помітне зникнення багатьох видів її флори та фауни. Може статися навіть так, що якийсь з видів, донедавна такий звичний у природі, зникне зовсім.

Як відомо, головними причинами зникнення рідкісних тварин і рослин є знищення середовищ їх існування. Та й безпосереднє знищення їх самих. А тому більшість зникаючих видів охороняється Червоною книгою України, а деякі – навіть Міжнародними конвенціями.

Отож, щоб найкраще зберегти рідкісні види тварин та рослин, треба зберегти середовище їхнього існування – створити на цих територіях об’єкти природно-заповідного фонду. Звичайно, природно-заповідний фонд може бути створений і для інших цілей, як, наприклад, для збереження природного ландшафту, історичної місцевості, шляхів міграції тварин. Перетворення природних територій у заповідні дозволяє вберегти їх від небажаного і невиправданого впливу людини.

Природно-заповідний фонд характеризується великою кількістю об’єктів з порівняно невеликою площею (більше половини об’єктів мають площу до 100 гектарів).

На території Чернігівської області ці об’єкти розташовані досить нерівномірно: в Носівському, Ніжинському, Бахмацькому, Борзнянському районах за рахунок високого відсотку розораності земель площа природно-заповідного фонду не досягає і трьох відсотків від площ районів. А це негативно впливає на екологічну стабільність цих територій. Між тим за кількістю заповідних об’єктів Чернігівська область є лідером в Україні. На її території функціонує 386 об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею 93240,49 гектара. Це 20,3 відсотка від площі лісів підприємств, підпорядкованих філіям ДП «Ліси України» у Чернігівській області, та 7,81 відсотка від площі всієї області.

Вісім із цих об’єктів площею 8501,9 гектара мають загальнодержавне значення. Це Ічнянський та Мезинський національні природні парки, розташовані на 6686,6 гектарах, чотири заказники площею 1690,3 гектара та дві пам’ятки природи площею 125 гектарів. Є ще й 378 природно-заповідних об’єктів місцевого значення загальною площею 84738,59 гектара.

Завдяки активній реалізації державної політики в галузі розвитку заповідної справи площа заповідних територій області постійно збільшується. Лише за два останні роки вона збільшилася на 7188 гектарів.

Це свідчить насамперед про те, що розвиток природно–заповідної справи є одним із провідних напрямів екологічної стратегії Чернігівщини. Бо лише заповідні території здатні забезпечити екологічну рівновагу, тобто компенсувати шкоду, заподіяну людьми природним комплексам. Нам необхідно зберегти принаймні частину дикої природи такою, якою вона є насправді.

Адже активне перетворення цінних природних територій у заповідні – запорука нашого піклування про майбутні покоління.