Генерал, якого називали «українським левом»
5 вересня 1870 року у місті Тараща на Київщині народився Володимир Васильович Сікевич, генерал-хорунжий армії УНР, посол УНР в Угорщині.
Походив із дворянської сім’ї. Полковник генерального штабу та генерал-майор царської армії. Був двічі поранений під час Першої світової війни. Нагороджений п’ятьма орденами і Георгіївською золотою зброєю.
Наприкінці 1917-го українізував 6-й запасний піхотний полк і присягнув Україні. Старшина Гайдамацького коша Слобідської України. Воював із військом Михайла Муравйова за Київ, визволяв від більшовиків Лубни, Конотоп, Полтаву. Із загонами, сформованими переважно з мешканців східних областей України, в 1918-му переможним маршем пройшов Слобожанщиною та Донеччиною, які вважалися пробільшовицькими.
В 1920-1924 роках – офіційний і повноважний посол УНР в Угорщині. Угорщина стала першою державою, яка офіційно визнала УНР. Емігрував до Канади, де організував Товариство вояків Армії УНР. Став провідною фігурою в українському русі опору більшовикам. Його називали «Українським левом». Представляв українське військо на зустрічі з королевою Англії Єлизаветою та королем Георгом.
Помер 27 липня 1952-го в Торонто (Канада).
Сергій Горобець
