Ічнянське сухе молоко експортується у США, В’єтнам та інші країни

Йти в ногу з часом і постійно оновлюватися. Така політика ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», який свято береже свої традиції вже понад півстоліття, але при цьому постійно вдосконалюється та модернізується.

Це, безумовно, одне із стабільних підприємств молочної галузі Чернігівщини, яке відоме не лише в Україні, а й далеко за її межами, адже є експортоорієнтованим. З моменту заснування підприємства продукція Ічнянського заводу високо оцінюється на загальнодержавному рівні, має багато нагород і дипломів. Як втриматися на плаву серед всіх «гравців» молочної галузі і дотриматися при цьому необхідних вимог для українських сільгоспвиробників, аби вийти на світові ринки, коли ті вимоги інколи – як дірка в голці, через яку треба проволокти корову, тут знають не з чуток. Адже 60-80% продукції щорічно реалізується за кордон. 

Котельня на торфі та соняшниковому лушпинні

Нинішня ситуація у «молочному царстві» нагадує роздоріжжя. Куди рухатися, що робити, аби не прогадати? Над цією дилемою постійно мізкують «світлі голови», шукаючи альтернативні шляхи економії на виробництві, яка при цьому ніяким чином не має вплинути на якість продукції, щоб зберегти конкурентоздатність.

«Виробництво сухого молока, на якому ми спеціалізуємося, – це енергозатратний напрямок виробництва, – розповідає директор заводу Іван Довгопол. – А сьогодні, щоб бути конкурентоздатним на світових ринках, та й на своєму внутрішньому, – треба постійно займатися енергозбереженням і модернізацією. Шукати альтернативи у паливі. У 2015 році ми перевели котельню на тверде паливо – торф. Цей проект нам обійшовся у три мільйони гривень, але він окупився буквально за шість місяців. Нині за рахунок того, що ми замінили газ пелетоподібним торфом, встановили спеціальні пальники, економимо за місяць від півмільйона до вісімсот тисяч гривень. Торф закуповуємо у Семенівському районі. У цьому році почали співпрацювати зі Смолинським заводом. При згоранні торфу вихід золи становить 15-20%. Зола – це органічна речовина, багата на кальцій, фосфор, ще є й дещиця калію. Нам вдалося вийти на підприємство, яке займається мінеральними добривами. Вони у нас цю золу тривалий час купували. Тобто котельня працювала безвідходно, і ми з цього ще й заробляли кошти. Потім щось там на виробництві не пішло і вони перестали забирати у нас золу. Нині ми в якості палива збираємося використовувати соняшникове лушпиння. Встановлюємо нове промислове котельне обладнання. У нас за парканом СТОВ «Інтер», яке й постачатиме нам це лушпиння. Тут ми економитимемо ще й на транспортуванні. Думаю, за місяць запустимо цю котельню».

Безцінне молоко

У той час коли весь світ підтримує сільськогосподарське виробництво, в Україні, на жаль, виробники лише страждають від нововведень та реформ, які не передбачають жодних пільг для свого виробника.

«Повинні діяти державні програми, щоб сільгоспвиробники були зацікавлені у виробництві молочної продукції. ПДВ на молоко в Європі складає від 2-7%, в Україні – 20%! Це головний фактор, який негативно впливає на фінансові показники роботи молочної галузі і безпосередньо на роботу молокозаводів», – констатує Іван Володимирович.

Саме тому на заводі постійно працюють над питанням енергозбереження, ресурсоощадних технологій. Не менш важливим питанням є забезпечення достатньої кількості сировини. Бо продукція з Ічнянського заводу сухого молока і масла виробляється тільки з натурального молока, – запевняють фахівці, з якими вдалося поспілкуватися під час невеличкої екскурсії величезними цехами і укомплектованими лабораторіями.

Нині завод працює у багатьох районах області, серед яких Ічнянський, Ніжинський, Корюківський, Сновський, Городнянський, Ріпкинський, Чернігівський та інші. Сировину заготовляють, співпрацюючи з профільними господарствами, а також із населенням.

«У багатьох селах встановлені спеціальні молокозабірні пункти, устатковані холодильним обладнанням, транспортом, який швидко збирає це молоко, завозить на холодильний пункт, охолоджує. Потім великотоннажні молоковози транспортують це охолоджене молоко на завод. Тобто все влаштовано так, щоб максимально задовольнити сировиною потужності підприємства. В цілому завод сухого молока і масла переробляє за рік понад 50 тисяч тонн молока. На підприємстві запроваджена система безпеки харчових продуктів, є приймальна лабораторія, яка ретельно слідкує за якістю. Адже сировина має неодмінно приїхати у належному стані – охолоджена та дійсно якісна».

З Ічні – в Америку

Потрапляючи на завод, молоко проходить низку лабораторних досліджень. Перед подачею молока на виробництво у лабораторії проводять його бактеріологічний посів.

«На сьогодні маємо відкриті ринки в 47 країн світу. Цьогоріч найбільше експортували у Вірменію, В’єтнам, Грузію, Венесуелу, Бангладеш, Сінгапур. Напрямки експорту визначаємо залежно від того, куди найбільш доцільно для нас в плані ціни. Експортували багато в Казахстан і навіть США. Ми працюємо дуже совісно, і це постійно приваблює наших зарубіжних партнерів, бо якість – відмінна! Виробляємо понад 30 видів продукції. А ще ми постійно перебуваємо у творчому пошуку!» – наголосив Іван Довгопол.

Завод сухого молока та масла – це, без сумніву, візитівка Ічнянщини. 54 роки вони гідно тримаються на плаву і достойно конкурують з флагманами молочної галузі. Нині завод забезпечує робочими місцями 570 чоловік, щорічно поповнюючи бюджет на 25-30 мільйонів гривень. Далекоглядність, миттєва орієнтація, кмітливість і винахідливість у вирішенні поточних проблем – принцип, за яким працює успішне підприємство. 

Сніжана Божок, фото автора