Козелецька громада Чернігівщини стала заручником політичних інтриг

Козелецька селищна рада – недієздатна! Принаймні на найближчий час. Велика і перспективна громада стала заручником внутрішньопартійних політичних чвар і чисток.

Чернігівська обласна конференція «Нашого краю» позбавила мандата депутата селищної ради, голову партійної фракції у Козелецькій селищній раді Наталію Мороз. Пані Наталія стверджує, що це особиста помста з боку народного депутата України Бориса Приходька – мовляв, не з тими людьми займалась волонтерством. На захист колеги стали 16 із 26 депутатів ради з усіх наявних партійних фракцій, в тому числі й однопартійці Наталії Мороз. Відтак політична криза у Козельці лише поглибилась. Місцеві обранці висунули низку вимог до голови громади Валентина Бригинця, серед яких скорочення чисельності адміністративного апарату та відновлення освітнього процесу, а найголовніша – налагодження нормальної співпраці з депутатським корпусом, незалежно від забаганок його покровителя.

Приструнити непокірних!

П’ятниця, тринадцяте…. Хтось готується до святкування Щедрого Вечора та Старого Нового року, а Козелецька селищна рада оголошує безстрокові канікули, чи правильніше сказати – бойокот засіданням! 16 із 26 депутатів, а по факту – ситуативна депутатська більшість, стали на захист колеги Наталії Мороз, яка донедавна очолювала фракцію «Нашого краю», оголосивши про своє рішення бойкотувати засідання сесій, доки з ними не буде налагоджено нормальної співпраці.

Місцевий волонтер і донедавна голова фракції «Нашого краю» в Козелецькій селищній раді Наталія Мороз каже, що її позбавили мандату за особистою вказівкою народного депутата Бориса Приходька. Про своє відкликання вона дізналась випадково. Коли ж усім стало зрозуміло, що відбулося, то обуренню депутатської більшості не було меж – колегу підтримали навіть деякі однопартійці, котрі не побоялися кинути виклик партійному босу.

Напередодні сесії, зрозумівши, що трапилось, на парковці під стінами ради помітили чорну Toyota Land Cruiser з народним депутатом на борту. Здавалося б, що тут такого: народний обранець з’явився на рідному окрузі? Однак є одне «але»: Борис Приходько з якихось причин не знаходить часу на судове засідання, яке тричі відкладали за клопотанням його адвокатів, зате знайшов час приїхати до Козельця, щоб поставити на місце непокірних депутатів. Принаймні, саме такі чутки ширилися в кулуарах корпусу. Зрештою, ані голові ради Валентину Бригинцю, ані його «патрону» не вдалося зібрати кворум для проведення сесії. Це було зрозуміло з порожніх крісел, на яких зазвичай сидять депутати. Замість них там розташувались обурені батьки дітей громади. Виявляється, що Козелецька ТГ – чи не єдина в окрузі, де діти навчаються дистанційно, а батьки досі навіть не розуміють, скільки ще мучитися їм та їхнім чадам.

Гуртки – очно, навчання – заочно!

Підприємець і матір двох дітей Олена Сивенко обурена тим фактом, що її діти ось вже п’ятий місяць поспіль сидять вдома, у той самий час як в інших громадах відбувається нормальний процес навчання. 

«Я працюю з першого дня війни, плачу податки, не ухиляюсь, хоча можна не оплачувати, чоловік також працює і платить податки. Чому наших дітей позбавили права на освіту? – запитує пані Олена. – Ми на роботах, бо змушені працювати, а діти деградують, бо сидять вдома у планшетах. Дивно, але ті ж самі гуртки у Козельці дозволені, а от навчання – ні. Наша старша дитина ходить на футбол у третю школу – там є три укриття і одне недоукомплектоване бомбосховище. Кошти на його ремонт виділені, але досі нічого не зроблено. Мої батьки проживають у Сосниці, яка є значно ближчою до кордону, і там діти навчаються. Батьки пропонують везти дітей до них, але там у перший день війни, ми всі пам’ятаємо, були рашисти. Що робити? Везти туди? Якщо буде наступ, то що далі?».

«Невідомо, як довго ще буде тривати війна, а будівництво укриттів і освіта наших дітей – це забезпечення майбутнього нашої нації, нашої держави, – переконана жінка. – Діти не повинні навчатися вдома, однозначно. Вони мають ходити до школи, соціалізовуватись, вибудовувати діалог і отримувати якісну освіту. Вчителі роблять все, що можуть, але в дітей немає контакту одне з одним. Це треба вирішувати, бо держава не буде іншою, у будь-якому разі треба забезпечувати бомбосховищами всі навчальні заклади».

Батьки підозрюють, що дистанційний освітній процес у громаді ввели не випадково, а задля того, щоб економити на найбільш ресурсозатратній галузі.

«Ми написали дві скарги в Міносвіти, на черзі ще одна. Наші заяви для селищної ради не мають ніякого значення, – каже Олена Сивенко. – Згідно з законодавством, якщо за 500 метрів від школи є укриття, то школа може навчатись. У нас усі укриття – поруч із школами і дитсадочками. Все є! Але нашій владі просто вигідно економити на освіті та наших дітях».

Три крапки чи все-таки кінець?

Ситуацію з навчальним процесом намагався прокоментувати один із трьох заступників Валентина Бригинця, пояснюючи відсутність належної освіти неготовністю бомбосховищ. Та й, власне, сам голова знаходив різні причини для того, щоб хоч якось виправдатись перед батьками. Зрештою, в це питання так і не внесли ясності. Єдине – тепер воно, зрештою, вийшло на поверхню, а батьки продемонстрували налаштованість боротись за доступну освіту для дітей. У будь-якому разі крапку тут ставити зарано.

А от чи варто ставити крапку в ефективній діяльності Козелецької селищної ради – залежить конкретно від Валентина Бригинця.

Депутат від опозиції Ірина Санченко озвучила йому низку вимог, під якими поставили підписи 16 обранців ради. Зокрема, депутати вимагають від голови громади: скоротити штат керівного апарату селищної ради, скасувати підвищення тарифів, відновити навчання дітей громади, виконати депутатські звернення та запити, публічно прозвітувати про хід будівництва та ремонту бомбосховищ, здійснити поточні та капітальні ремонти доріг, укладаючи договори з кваліфікованими та добросовісними виконавцями, забезпечити справедливий розподіл коштів між старостатами.

«Наша рада стала однобічною, а депутатів, які не підтримують бездіяльність ради та відстоюють думку виборців, почали позбавляти мандатів. Два роки ми намагались донести до вас свою позицію, пропонували ідеї та шляхи розвитку громади, але все було марно, – заявила Ірина Санченко. – Незважаючи на те, що депутати не підтримали звіт Козелецького селищного голови за 2021 рік, жодних висновків з цього не було зроблено. Відвідування наступних сесій вважаємо недоцільними, доки вимоги не будуть виконані. Роботу з виборцями ми не припиняємо»

«Думаючі депутати нікому не потрібні»

Депутатка Ірина Санченко також прокоментувала ситуацію з відкликанням мандату її політичної опонентки. Ось що вона сказала: «Наташа Мороз є дуже компетентною депутаткою. Два скликання поспіль вона була у бюджетній комісії, і завдяки її пропозиціям було достатньо внесено толкових змін до бюджету. В силу свого характеру, вона вміє відстоювати інтереси своїх виборців. А те, що з початку війни вона разом зі своїм чоловіком була в найгарячіших точках нашого регіону, було просто актом героїзму, бо не всі мали сміливість їздити всюди. Коли почалась війна, то ніякої політики не було, ми об’єдналися і почали робити те, чого від нас вимагали обставини. З Наталією Мороз ми були по різні боки барикад, але коли почалася війна, ми об’єдналися, що не сподобалось деяким лідерам. Як сказали Наталії? «Не з тими людьми ти волонтерством займалась». У такий складний час потрібно об’єднуватися, а не грати в політичні ігри. Це – верх цинізму».

За словами ще однієї колишньої опонентки Наталії Мороз, депутатки громади Карини Артюх, думаючі депутати нікому не потрібні. Вона каже, що їй дуже прикро за те, що, незважаючи на війну, досі має місце політична помста.

«Вже другу каденцію депутат Наташа Мороз є моєю колегою. Відзначу одразу: ми завжди були у різних партіях, а у цьому скликанні – ще й у різних коаліціях. Наталія Мороз завжди була однією з найактивніших депутатів у відстоюванні інтересів своїх виборців, завжди наполегливо йшла до свої мети та була справжнім представником громадськості, – коментує Карина Артюх. – Після подій 24 лютого Наталія Мороз була ЄДИНИМ депутатом від партії «Наш Край» у нашій громаді, яка з перших днів і до сьогодні майже щоденно займалася волонтерством. Я є живим свідком того, як Наташа зі своїм чоловіком Романом щодня під обстрілами їздили громадами Чернігівської області, щоб доставити їжу та теплі речі відрізаним населеним пунктам. На час війни ми забули про те, хто з якої партії, хто в якій коаліції – ми всі стали українцями, а не політиками. Однак це не про керівництво партії «Наш Край».

Партійні боси навіть не повідомили голову громади

Складається враження, що говорять про партію авторитарного типу. Бо ж, як виявилось, навіть голова громади, який балотувався від «Нашого краю», не в курсі, за що позбавили мандата його ж депутата, і не просто депутата, а голову фракції, яка своїм особистим авторитетом принесла партії чималі бонуси на виборах.

За словами Валентина Бригинця, про позбавлення Наталії Мороз мандату він дізнався зі ЗМІ.

«Наскільки я розумію, то розійшлися в поглядах», – прокоментував він.

«В яких саме поглядах? – перепитала депутат. – Якщо погляди партії не співпадають з поглядами моїх виборців, тоді навіщо мені така партія? І як це Вас не повідомили? Це означає, що Вас ні в що не ставлять? Позбавляють мандата депутата і голову фракції, а голову громади навіть до відома не ставлять».

«Я був на лікарняному», – спробував виправдатись Бригинець.

«Звідки обласний осередок, який позбавляв мене мандату, може знати про мою діяльність на місці?» – продовжує диспут Мороз.

«Із засобів масової інформації! Спілкування з людьми!» – парирував голова від «Нашого краю».

«Я зараз можу вийти в центр, і жодна людина про мене нічого поганого не скаже. Що я зробила не так? Чи, може, те, що у військовий час відкрила на підприємстві пекарню на ваше ж прохання? Чи те, що займалась волонтерством? В чому політика партії, якій я не відповідаю? Назвіть хоча б одну причину. Мені просто цікаво. Я не хочу залишатись в цій партії, але мені треба пояснити виборцям, чому я більше не представлятиму їхні інтереси», – не стримує емоцій Наталія Мороз.

«Питайте керівництво обласного осередку! Там були питання по землі. Якщо не помиляюсь, то по аукціону», – невпевнено відповів голова.

«Я за аукціон голосувала, підійміть документи і подивіться. Це особиста ініціатива Приходька, який хоче, щоб я робила так, як він того вимагає. Але я не буду робити так, як йому завгодно, я буду робити все на користь людей. Що він зробив для громади? Конкретно! Що? Я знаю причини, чому я не подобаюся Приходьку, але це особисті причини, які не стосуються моєї роботи і моїх функцій як депутата», – резюмувала Мороз.

Партійні чистки «за народною ініціативою»

Як стало відомо, Наталія Мороз – не єдина депутатка місцевої ради, яку обласний осередок партії позбавив мандату. З подібним формулюванням «за народною ініціативою» відкликали депутатку Прилуцької районної ради Вікторію Сіренко та депутатку Бобровицької міської ради Валентину Шульгу.

У розпорядженні редакції опинився внутрішній партійний документ – протокол зборів, на яких голова зборів керівник обласної організації «Наш край» і депутат в Чернігівській обласній раді Сергій Баришовець заявив, що «практична діяльність Наталії Мороз не відповідає основним принципам і положенням передвиборчої програми партії… систематично не дотримується партійна позиція  при голосуванні…».

12 із 12-ти присутніх в залі представників партії проголосували за позбавлення її депутатського мандату.

Дивно, але виходячи з формулювань протоколу, депутата звільнили за те, що вона відмовилась сліпо виконувати вказівки партії (чи то пак, виходячи з заяв депутатів, ліпше сказати – однієї людини, яка цю партію утримує), а мала власну думку щодо життєдіяльності громади. Звісно, Наталія Мороз могла б запросто оскаржити в суді рішення про своє відкликання, оскільки виникають серйозні питання щодо його законності. Адже у першій частині статті 38 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» прописано, що відкликати депутата за народною ініціативою можна за п’ятьма причинами, а саме: порушення Конституції чи законів України (для цього потрібне судове рішення, що набрало законної сили); пропуск понад половини пленарних засідань ради або невиконання депутатських обов’язків без поважних причин, невиконання передвиборчої програми, незвітування перед виборцями та відсутність робочих зустрічей із ними, депутат не увійшов до фракції партії, за виборчим списком якої обраний.

Жодне зі згаданих порушень не стосується депутата Наталії Мороз. Цілком очевидно, що ми маємо справу з партійними чистками – підчищають список з депутатів, які мають відмінну від лідера думку. Єдиною помилкою Наталії Мороз було те, що вона балотувалася від партії, але таке вже в нас недолуге законодавство для громад із кількістю населення в понад 10 тисяч. Втім, як бачимо з реакції, у Козельці депутатська більшість не стала миритися зі свавіллям політичних інтриганів. Після пасажу з боку керівництва «Нашого краю» політична криза у громаді ще більше поглибилась, а відповідати за неї і розрулювати її наслідки доведеться одній людині – голові селищної ради Валентину Бригинцю, якому, за його ж словами, навіть не повідомили про партійне рішення.

Козельцем давно ширяться чутки, що у Валентина Петровича значні проблеми з серцем, через що він постійно перебуває на лікарняному. Тож єдиним правильним виходом для нього було б складення повноважень голови за станом здоров’я і заслужена пенсія. Одначе всі також здогадуються, що зробити він цього не може навіть за найбільшого бажання. Не дозволять! Схоже на те, що Бригинця знову підставили партійні боси, як підставили свого часу із секретарем, що мала підроблений диплом ніжинського вишу. Йому таки доведеться розгрібати цей жар, втім, зробити це, виходячи з обставин, буде доволі складно. Цілком можливо, що за відсутності діалогу, наступним питанням на порядку денному може стати недовіра. Але найгірше те, що через амбіції однієї людини страждає вся громада.

Віталій Назаренко, фото автора