Про секретний наказ щодо тотального руйнування поселень
17 листопада 1941 р. Із самого початку війни СРСР застосовував тактику «випаленої землі», знищуючи перед наступаючим ворогом промислову і поселенську інфраструктуру. Найбільш цінне обладнання евакуювали, а от всі будівлі підлягали знищенню. Саме внаслідок цієї варварської тактики були знищені Дніпрогес та київський Хрещатик, багато інших об’єктів, загинули десятки тисяч радянського цивільного населення. Втім, із зрозумілих причин знищувалося далеко не все. Однак у Кремлі підганяли: тільки руйнація і знищення, тільки гола земля ворогу.
Один із найбільш жахливих наказів Ставки № 0428 Сталін підписав 17 листопада 1941-го. Згідно наказу радянські війська повинні були:
«1. Руйнувати і спалювати дотла всі населені пункти в тилу німецьких військ на відстані 40-60 км в глибину від переднього краю і на 20-30 км вправо і вліво від доріг. Для знищення населених пунктів у вказаному радіусі дії кинути негайно авіацію, широко використовувати артилерійський і мінометний вогонь, команди розвідників, лижників і диверсійні групи, забезпечені пляшками із запальною сумішшю, гранатами і підривними засобами.
2. …Видатних сміливців за відважні дії по знищенню населених пунктів, в яких розташовані німецькі війська, представляти до урядової нагороди».
Втім, деякі дослідники (наприклад, Володимир Батшев) стверджують, що оригінальний текст секретного наказу містив ще й такі пункти:
«Більшість задіяних на цьому важливому державному завданні повинні бути переодягнені в трофейну форму німецького Вермахту та військ СС.
Слід звернути увагу, щоб після «каральної експедиції» залишалися свідки, які потім зможуть повідати про злодіяння фашистів. Це збудить ненависть до фашистських окупантів, полегшить вербування партизанів у тилу ворога».
Відомо, що лише за тиждень у зоні дії 5-ї армії Західного фронту було повністю або частково знищено 53 села. Диверсійні групи НКВС підпалили 12 населених пунктів. А військовий комісар 53-ї кавалерійської дивізії доповідав Військовій раді 16-ї армії (командувач Костянтин Рокосовський):
«Ви своїм листом № 018 вказуєте, що нами не виконується наказ Ставки… про знищення всього, що може бути використано противником. Мушу зазначити, що до отримання наказу Ставки… ми дійсно виявляли лібералізм і противнику залишали хліб, житла і т.д. Зараз у частинах нашої дивізії цього немає. Тільки за 19 і 20 листопада нами спалено чотири населених пункти: Гряда – залишилося тільки декілька не згорілих будинків, Мале Микільське – повністю, селище Лісодовгоруково і Денькові – результат пожежі мені поки зо невідомий, але особисто спостерігав, як ці населені пункти були охоплені полум’ям… Ваші вказівки надалі будуть виконуватися із ще більшою наполегливістю».
До речі, легендарну Зою Космодем’янську німці схопили за допомогою місцевих жителів, коли вона вже другу ніч поспіль намагалася спалити село Петрищево.
Під час Нюрнберзького процесу Сталін намагався перекласти на німців абсолютно всі свої злочини, а коли цього не вийшло, про злочинні діяння радянських військ просто перестали згадувати.
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті
