Птахи, які зимують у регіональному ландшафтному парку «Ялівщина»

До сезонних міграцій птахів спонукає у першу чергу доступність їжі, а температура та погодні фактори є другорядними: при нормальному харчуванні морози та сніг можна пережити.

Нашу територію однозначно вимушені на зиму покидати птахи, в живленні яких комахи є принциповою складовою. Залишається у нас на зимівлю значна частина зерноїдних видів птахів, серед комахоїдних залишаються ті, які здатні хоча б частину часу харчуватися насінням або ягодами.

З настанням пізньої осені та зими видовий склад птахів території регіонального ландшафтного парку «Ялівщина», суттєво змінюється. Наводимо короткий нарис зимової орнітофауни території «Ялівщина» та міста Чернігова в цілому.

У межах Чернігова створюються особливі кліматичні умови, коли температура на один-два градуси більша, ніж на навколишніх територіях, а завдяки теплими викидам значні ділянки міських водойм можуть взагалі не замерзати взимку.

Найбільш помітними зимовими птахами в міських умовах «чорні птахи воронячого племені» – це граки та галки, рідше сороки, сірі ворони, круки. Граки, які колись були вісниками весни та мешканцями сільськогосподарських угідь, у ХХ столітті перетворились на міських птахів.

Взаємодія з іншими птахами свого виду грає важливу роль в житті галок та граків. Вони часто тримаються зграями, мають чіткі маршрути перельоту між місцями ночівлі та живлення. Ночівля – взагалі окрема історія. Зграйні види воронових птахів утворюють великі ночівельні скупчення, на які злітаються птахи з великих територій, ці скупчення з року в рік розташовані в одних й тих же місцях. Місця ночівлі зазвичай розташовані в міських скверах, або на околицях промислових зон.

Значною кількістю птахів, які зимують у нашому парку, вирізняються представники ряду горобцеподібних. Серед них є велика синиця, це один з найбільш чисельних гніздових птахів наших зелених зон, в тому числі і території «Ялівщини». Також часто тут можна зустріти і синицю блакитну.

Синиці збираються в зграйки та починають кочувати у пошуках облаштованих місць, багатих поживою, насамперед біля годівничок.

Одним з найбільш поширеніших птахів «Ялівщини» є повзик звичайний, птах який здатен пересуватися по стовбуру дерева згори донизу. Він часто прилітає до годівничок, де намагається навіть відганяти синичок або птахів інших видів.

Звичайна пищуха – птах, який цілими днями по спіралі перемішується по стовбурах дерев у пошуках комах або їхніх личинок, Взимку меню пищухи поповнюється за рахунок деяких видів насіння, в основному – насіння хвойних дерев, але вона прилітає і до годівничок.

Горобці – «товариські, компанійські птахи» є частиною пташиного царства зимової «Ялівщини», біля годівничок можна побачити представників 2 видів – горобця хатнього та горобця польового. Горобці живляться квітковими бруньками, ягодами, злаками, насінням дикорослих трав і сільськогосподарських культур, залишками продуктів харчування людей, іноді – комахами. А також вони легко приживаються до будь-яких погодних умов, при наявності достатньої кількості їжі.

Серед основних санітарів зелених насаджень «Ялівщини» слід виділити великого та малого строкатих дятлів, жовну чорну та рідко жовну зелену.

Серед зимуючих птахів середнього розміру ( птахи, розміром удвічі менші за галку, але удвічі більші горобця) є дрозди, які живуть у лісах з будь-яких деревних порід. Так, чорний дрізд та дрізд чикотень є одними з найпоширеніших видів дроздів. Взимку дрозди харчується плодами горобини, шипшини, калини, глоду й бузини, а восени птах із задоволенням ласує яблуками, грушами та іншими фруктами.

У холодні зими дрозди погано переносять відсутність корму, тому, якщо їжі небагато, птахи кочують у південному напрямку.

У межах території РЛП «Ялівщина» взимку найбільшу чисельність птахів можна спостерігати там, де деревна та чагарникова рослинність межує з відкритими просторами. Тут птахи знаходять різноманітну поживу та сховища від хижаків.

В січні-лютому на території РЛП «Ялівщина» можна зустріти найбільш 2 види відомих гостей з півночі. Серед них – снігур, які пізно восени об’єднуються в зграйки, перелітають південніше, де вони живляться насінням ясена, липи, горобини та трав’янистих рослин.

Іншим гостем з півночі є омелюх, їх місця гніздування розташовані у лісах північної тайги та лісотундри. Омелюхи живляться ягодами, на нашій територій найбільш популярною є омела. Чисельність омелюхів суттєво коливається з року в рік, бо до нас вони долітають тільки у тому разі, коли врожай ягід на півночі недостатній.

Серед дрібних зерноїдних птахів зимують яскраві червоно-чорно-жовті пташки – щиглики, які іноді утворюють великі зграї. Також зросла і чисельність зимуючих костогризів.

Один з найбільш чисельних гніздових птахів території парку є зяблик, взагалі який виступає перелітним птахом, але у невеликій кількості зяблики залишаються і на зимівлю.

На горобцеподібних та інших дрібних птахів полюють і хижаки – великий та малий яструб.

Птахи, які залишилися зимувати, весь короткий день шукають їжу. Одні споживають свої запаси, інші – живляться плодами, ягоди та насінням рослин (горобина, калина, омела, сосна, ялина).

Більше зимуючі птахи бояться не холоду, а голоду тому, що тих запасів, що були зроблені восени їм не вистачає. У сильні морози та зимову негоду гине значна кількість птахів.

А тому допомогти птахам взимку – це важливо та потрібно. Чим же можна годувати птахів взимку:

1. Не смаженим насінням соняшника, яке дуже люблять синиці, повзики та снігурі;

2. Зерна вівсу їдять вівсянки, чубаті жайворонки (посмітюхи) та польові горобці;

3. Насіння проса та пшоно – найулюбленіша їжа вівсянок, жайворонків, куріпок, синиць та горобців;

4, Сире гарбузове насіння кавунів, динь є трапезою для синичок, повзиків;

5. Крихти сухого білого хліба (чорний хліб шкідливий для всього птаства!) – чудовий корм для багатьох птахів;

6. Плоди горобини, бузини, калини зібрані в кетяги й розвішані на деревах – найліпший подарунок дроздам;

7. Насіння бур’янів (лобода, кропива, лопух, кінський щавель) – це найдешевший і дуже корисний корм для зерноїдних птахів.

Володимир Свердлов,

директор КЗ РЛП «Ялівщина», спеціально для видання speckor.net