Шлях Федора Ханіна з Городні довжиною у 90 років

90 років, Городнянське лісництво, Лісник, Ханін Федір

Його дитинство було обпалене війною, тепер на схилі літ знову доводиться переживати вже іншу, але таку ж жорстоку й нищівну війну. Може, саме тому наш герой все своє життя присвятив відновленню та творінню, а саме плеканню й зрощуванню лісів.

Федір Ілліч Ханін 52 роки свого життя присвятив плідній праці в Городнянському держлісгоспі. А 10 березня він відзначив свій поважний 90-річний ювілей.

Доля не приводила його до лісу хлопчам, юнаком чи зрілим чоловіком – він просто народився у Придонецькому лісництві на Харківщині. Звідти його родина тікала від війни до родичів на хутір Берестянка. Батьки повернулися до звичної роботи вже у Петрівському лісництві Ізюмського району.

Четвертокласником Федір почав долучатися до лісових робіт, посильно допомагаючи старшим на відводах і ділянках. Тому після закінчення семи класів місцевої школи, не замислюючись, вступив у Чугуєво-Бабчанський лісотехнічний технікум. Молодий випускник отримав направлення на Городнянщину й розпочав свою роботу об’їзником у Кам’янському (нині Невклянському) лісництві.

Молодому спеціалісту одразу довелось пережити чимало випробувань. Однією з найризикованіших справ тоді була боротьба з крадіями лісу. Охочих до дармової деревини лісівники намагалися затримувати, а ті у відповідь часом навіть стріляли по лісовій охороні, бо зброї після війни було вдосталь. Стріляли у відповідь й лісівники, щоправда, не прицільно – у той бік.

– Звичайно, ми розуміли, що в умовах тієї руїни людям просто ніде було жити і крали

вони колоди не для наживи, а щоб збудувати бодай благеньке житло. Тому лякати лякали, але жорстко не переслідували. Проте систематичний нагляд за лісом приніс свої плоди: красти таки перестали, – пригадав Федір Ілліч.

За 52 роки чесної звитяжної праці Федір Ханін освоїв усі щаблі лісівничої праці. Він працював помічником лісничого Городнянського лісництва, лісничим Моложавського лісництва, інженером з охорони і захисту лісу, мисливствознавцем, провідним інженером лісового господарства і 25 років – головним лісничим Городнянського держлісгоспу. Про кар’єрні досягнення він дотепно пожартував:

– Я нагороджений Знаками за 10, 20, 30 і 40 років бездоганної служби в Державній лісовій охороні України, а коли відпрацював 50 літ, то з управління зателефонували й, вибачаючись, повідомили, що відзнаки такого «номіналу» не передбачено!

Насправді поважний лісівник найбільше цінує не нагороди, які він чесно заслужив, а звершення, які цілком реально діють й донині. Під його керівництвом будувались «з нуля» контора й виробничі приміщення Моложавського лісництва, створювалась тракторна бригада лісгоспу, яка працювала на ділянках всіх лісництв підприємства. Першу сушарку також збудували у Моложаві й започаткували власну заготівлю насіння і як наслідок – власне лісовідновлення повного циклу від зернини до зрілого дерева. Дуже тепло пригадав ювіляр й свій «Ханінський» ставок у лісі поблизу Лютежа, який замислювався як водопій для диких тварин, а став справжньою окрасою лісу й улюбленим місцем відпочинку для колег і земляків.

За півстоліття роботи у лісі траплялись і кризи та труднощі, які доводилось долати спільними зусиллями. Страшний сніголам у 60-х роках минулого століття попсував чимало лісових насаджень і природних лісів, проте лісівники ретельно вичистили ділянки від пошкоджених дерев. Проріджені у такий спосіб ліси дали у подальшому деревину найкращої якості, бо дерева на них виросли високими і могутніми. Згодом рятували ліси від соснового шовкопряду, який загрожував усім хвойним лісам одночасно.

– Ми тоді не боялись ані труднощів, ані роботи. Тільки дістатись по бездоріжжю на коні від Городні до Моложави – то вже було випробування. Попри невеличку зарплату, лісівники вміли працювати і відпочивати, а які свята усім колективом влаштовували! – з теплом пригадав Федір Ілліч.

Колектив лісівників відіграв ключову роль у житті нашого співрозмовника. Йому довелось навчатись протягом всього життя, тому, що наука та була не стільки книжною, скільки практичною, на досвіді кількох поколінь.

Особливою гордістю лісівника-ветерана є когорта теперішніх колег-лісівників, до професійного зростання яких був дотичний і він. Це Володимир Аніщенко, Олександр Демянцев, Сергій Заяць, Ярослав Коваль і ще багато колег.

Як найдорожчу реліквію Федір Ілліч зберігає парадну форму лісівника, яку одягає на найбільш урочисті події, у тому числі й на свій поважний ювілей. На його подвір’ї в окремому чималому горщику вже кілька літ росте ялинка, яку урочисто вносять на новорічні свята й повертають у двір по їх завершенню. А ще ювіляр з кожної пенсії донатить на ЗСУ – щоб швидше скінчилася війна.