Свято-Феодосіївський храм: кінотеатр, дискотека, музей чи все-таки церква?

ВІРА  І ПОЛІТИКА. Політичні інтриги та інсинуації навколо Свято-Феодосіївського храму в Коропі не вщухають, а навпаки розгортаються новим витком. Здавалося б, що тут такого – передати православний храм для потреб православних християн? Аж ні! Виявляється, що це вже питання не релігії, а політики, причому брудної і безпринципної. Противники передачі храму релігійній громаді Православної Церкви України прикривають свою нехіть наявністю там історико-археологічного музею і разом з тим вже вчетверте зривають голосування. На крайній сесії селищної ради керівник партійного осередку політичної партії «Батьківщина» депутат ради Микола Мисник і взагалі заявив, що це ніякий не храм, а просто приміщення, оскільки відомостей про те, що це храм, мовляв, ніде немає. Цілком можливо, що відповідні заяви, зроблені в стилі більшовиків, поширені для створення юридичної колізії, однак тут ми мусимо розчарувати пана Мисника і його політичних поплічників. Дані про те, що це – дійсно православний храм, містяться у низці наукових джерел. Більше того, ми знайшли документи, які не тільки це підтверджують, а на їх основі церкву готували до передачі релігійній громаді. 

Рукописи не горять

Найбільш ґрунтовною працею з посиланнями на першоджерела, де підтверджується статус Свято-Феодосівської церкви як храму, а не просто приміщення, на сьогодні можна вважати дослідження краєзнавця з міста Шостка В’ячеслава Кириєвського.

У статті під назвою «Дев’ять церков Коропа» він доволі широко виклав історію церков містечка Короп, колишнього адміністративного центру Коропської сотні Ніжинського полку. У матеріалі дослідник наводить нові, раніше не відомі архівні документи, що були виявлені останнім часом.

Виходячи з архівних даних, Феодосіївська церква, над передачею якої ламають списи релігійна громада та частина заполітизованих депутатів, з’явилась у містечку останньою, тобто дев’ятою, а найцікавіше, що побудували її поруч із найдавнішою церквою Коропа як допоміжну. Але про все по порядку.

Згідно з описом Новгород-Сіверського намісництва 1779-1781 років, в містечку Короп було 7 церков. А наприкінці XVIII століття в Коропі вже нараховували 8 церков та 7 дзвіниць. Про це пише відомий дослідник дерев’яних храмів Лівобережжя Стефан Таратушенко.

У статті «Дев’ять церков Коропа» В’ячеслав Кириєвський пише, що в Російському державному архіві в Санкт-Петербурзі (РГИА, ф. 799, оп. 33, д. 2359) містяться дані про те, що у 1902 році в Коропі з’явилася ще й дев’ята Феодосіївська церква. Побудували її поряд з Троїцькою церквою. Остання ж значиться в страхових документах 1910-го року як Троїцько-Феодосіївська церква, тобто це був цілісний майновий комплекс, який складався із двох храмів – дерев’яного та кам’яного. Причиною будівництва ще одного храму поруч із Троїцьким був банальний холод – найстаріша в Коропі величезна Троїцька церква була дуже холодною взимку, тому було вирішено збудувати поряд з нею малу теплу Феодосіївську церкву для служб зимою.

В архівах є описи та оцінка храмів

«За страховим описом 1910-го року кам’яна Феодосіївська церква стояла на такому ж кам’яному фундаменті, була покрита залізом, пофарбованим зеленою олійною фарбою. Довжина церкви разом з дзвіницею становила 19 ½ арш., найбільша ширина – 14 арш., висота до верху карниза – 11 арш. На церкві була одна глава. Усіх вікон – 12 шт.; дверей – 10 шт., з них 3 шт. зовнішніх, стулчастих, обшитих залізом, 4 шт. – внутрішніх, стулчастих, 3 шт. – одинарних. Іконостас довжиною 11 арш., висотою – 7 арш. Церква опалювалася трьома печами. Дзвіниця в один ярус, загальною висотою до верху карниза – 20 арш. (14,2 м)», – пише шосткинський дослідник В’ячеслав Кириєвський, посилаючись на дані з Російського державного архіву.

Зовні церква була нетинькована, відповідно до панівного тоді в Російській імперії заощадливого «кирпичного стиля» в архітектурі. Дзвіниця ж поєднана з церквою, утворювала спільну залу, тому Феодосіївська церква належить до церков так званого «залового типу».

В архівах також значиться і страхова вартість храмів. Зокрема, страхова вартість Троїцької церкви разом з трьома іконостасами у 1910 році становила – 2500 рублів. Її збереженість визнана посередньою, тобто церква простояла б ще не одне століття. Страхова вартість Феодосіївської церкви разом з іконостасом та дзвіницею у 1910 році була вдвічі більшою і складала 5000 рублів. Загалом страхова оцінка нерухомого майна Троїцько-Феодосіївської церкви становила 8950 рублів.

Одну розібрали на дрова, а в іншій організували кінотеатр

Дослідниця Валентина Михайленко у своїй статті «Короп – європейське містечко», яка з’явилась у Сіверському центрі післядипломної освіти, вказує на те, що найстаріший Троїцький собор у Коропі закрили у 1929 році, а невдовзі, в 1930-х роках, його розібрали. Таким чином, пішла на дрова більшовикам одна з найвидатніших пам’яток народної монументальної дерев’яної архітектури XVIII століття на Лівобережжі. На місці церкви більшовики встановили сцену для своїх виступів перед коропцями, а пізніше, в 1960-х роках, збудували поряд на Базарній площі чотириповерхову будівлю райкому компартії (нині це приміщення селищної ради).

Феодосіївську церкву більшовики також закрили в 1930 році, хрести з купола та дзвіниці поскидали, восьмерики під куполами розібрали на цеглу, дірки ж перекрили бляхою та облаштували кінозал у довгому приміщенні церкви. У 1987 році кінотеатр переробили під дискотеку, а на початку 90-х вже за незалежної України нащадки тих самих більшовиків з числа колишньої партійної номенклатури перенесли туди регіональний історико-археологічний музей. Подальша історія з музеєм відома всім, от тільки є ще один важливий факт, який вдалося «накопати» вже нашій редакції.

Храм готували до передачі, але не було кому

У 1998 році церкву готували до передачі релігійній громаді. На виконання доручення тогочасного віце-прем’єр-міністра України Валерія Смолія в Уряді Валерія Пустовойтенка Чернігівська обласна державна адміністрація надала для Державного комітету у справах релігій перелік культових будівель для їх повернення релігійним організаціям. В цьому переліку серед інших храмів вказано Свято-Феодосіївську церкву селища міського типу Короп. «Стан задовільний, в приміщенні розташований історико-архітектурний музей», – зазначалося в доповіді. На жаль, на той час українська церква була на етапі становлення і не могла претендувати на храм, хоча можливість такої передачі, як бачимо, була б безапеляційною. Чому ж нині, через 25 років, хтось ставить під сумнів не лише необхідність передачі храму для богослужінь, але й сам факт того, що це взагалі церква?

5 лютого 1696 року упокоївся в Бозі Святитель Феодосій Чернігівський (Углицький), на честь якого пізніше назвали храм у Коропі. Біля його мощей відбувалися чудеса, тому було порушено питання про канонізацію святителя Феодосія, яка була проведена у вересні 1896 року. Тоді мощі переклали в новий кипарисовий гроб і срібну раку, яку урочисто поставили в Спасо-Преображенському соборі в Чернігові. З приходом безбожницької більшовицької влади мощі святителя були втрачені. Як відомо із архівних документів, у листопаді 1921 року представники радянської атеїстичної комісії, що перевіряли нетлінність мощей, розламали срібну раку святителя вагою 10 пудів, і у 4 ящиках його мощі відправили до Москви, після чого їхня подальша доля невідома. Чи не подібної долі для храму Святого Феодосія Чернігівського бажають ті, хто таким його не вважає?

Віталій Назаренко