Вірші чернігівців перекладені мовою ігбо на африканському континенті

Поетичні твори чернігівців перекладені тепер африканською мовою ігбо, а Сергій Дзюба переклав українською прозу популярної письменниці з Нігерії.

Народні поети України Тетяна та Сергій Дзюби продовжують свою активну діяльність в усьому світі, зокрема на африканському континенті. Нині їхні вірші перекладені мовою ігбо, розповсюдженою на південному сході Нігерії. Цією гарною мовою спілкуються понад 35 мільйонів людей. Взагалі, назва народу ігбо перекладається як «лісові мешканці». Вони також розмовляють і англійською мовою. Поезію Сергія і Тетяни переклала мовою ігбо відома письменниця та громадська діячка д-р Синтія Огбеньялу Ечеме (Amb. Dr. Cynthia Ogbenyealu Echeme). А Сергій Дзюба та Сантош Кумар Покхарел переклали її прозу українською.

Ось – також переклад цих віршів подружжя українців англійською мовою (переклала відома нігерійська письменниця, міжнародна діячка, педагог, еколог, популярна співачка, Посол миру, Принцеса Ловелін Ейо).

By Serhii Dziuba

* * *

On eternity’s silver palm

a little girl

combs her hair

with moonlit comb

and doesn’t see her face

in the capricious mirror

 

where her glance is

with the wrinkles

of an unknown

woman.

 

* * *

On an island

as distant as Eve’s tears,

hugged tightly

by blinding white rocks,

where the horizon

could be captured

if it didn’t run into the sea,

 

the music found

a shelter

to give birth

to a Man

and Woman.

 

* * *

Live long,

write little

and don’t blame Heaven

for your sins.

 

* * *

Crying beauty:

her eye –

lashes in tears

attract

a rainbow.

 

* * *

Folks,

please, be quiet –

I cannot hear the sea.

 

* * *

Old, old

guitar stands heavily

in the corner,

like a child.

 

By Tetiana Dziuba

 

* * *

The day departed with the railroad station’s clamor,

and the shadows became as long as the tracks

which lead into night’s blind alley.

They are crossed by women,

diminished anna kareninas,

who are sheltered from problems

only till dawn.

 

* * *

There will be silence the color of hope,

there will be peace the color of happiness,

and the apple will fall, splitting in two;

its halves will be eaten by happy lovers,

who won’t notice the crying Eve behind the branches

cursing her ancient scurvy.

 

* * *

The salt of time seeps

like sand from an ancient clock,

it burns, aches, irritates

and then dissolves

becoming sea,

in which it’s pleasant to rock

on waves of remembrance.

 

Unfortunately not for long,

because people are land creatures,

and the sea is of salt.

 

* * *

Princesses always fell for fools,

says folk

wisdom.

 

* * *

I ring the numbers, which

I don’t know by heart, at the time

when nobody picks up the phone.

Only then I can hear the message

I always wanted to hear.

 

Translated by Lovelyn Eyo

А зараз пропонуємо вашій увазі фрагмент повісті Синтії Огбеньялу Ечеме українською мовою.

Д-р Синтія Огбеньялу Ечеме (Amb. Dr. Cynthia Ogbenyealu Echeme)

Відома письменниця. Популярна ведуча теленовин. Мешкає та працює в Нігерії. Магістр лінгвістики. Міжнародна діячка, перекладачка мовою ігбо. Автор книжок англійською та ігбо. Популяризує літературу і культуру світу. Посол миру. Науковець, почесний доктор університету (соціальна робота). Отримала престижні нагороди, зокрема в США та Німеччині. Нагороджена Почесним дипломом Міжнародної літературно-мистецької Академії України (2022).

Не моя провина

(Фрагмент повісті)

Якби бажання були кіньми, жебраки їхали б верхи… Якби освіта була плодом, Елізабет зірвала б її… Такі ось клаптики правди – точніше те, що люди живуть і модулюють у різних ментальних частотах та світах, які вони чудово уявили та сформували, щоб пом’якшити свої по-філософському короткозорі чи широкі погляди на світ.

Елізабет Отта-Отта – добрий приклад, але це – африканська порода. Вона – з тих, хто, як і багато інших, давно має апетит до порції західної мови з її колоритністю. Однак у неї – цілком безневинна і порядна вдача.

Елізабет отримала прізвисько «домашня пивоварня» від сусідів та друзів за те, що постійно виконувала домашні справи, скромно заповнюючи

вакуум своєї матері – керуючої банком. Матінка також заслуговує на любов і захоплення. Друзі почали класифікувати місіс Каларію Отта-Отта як дуже щасливу, адже у неї – така розумна і хазяйновита дочка, по вуха у справах!

Робота Каларії Отта-Отта у банку залишає їй мало часу на все інше. Тому вона менше турбується, коли Елізабет – удома. Хоча у вільний від школи час ноги Елізабет швидко і по-діловому крутили педалі велосипеда – подарунок батька на честь її вісімнадцятиліття.

У ті дні, коли тато, добродій Отта-Отта, їв улюблений бобовий пудинг, Елізабет не шкодувала свого заплетеного волосся, щоб віднести миску очищених бобів до найближчого млина, а потім спритно спускалася на велосипеді. Щедра природа дарувала їй красу, однак Елізабет залишається скромною, тихою та спокійною.

Натомість вона щиросердно ненавидить «павичеву пиху» всіх тих, кого називає «порожніми банками», та схвалює усіх тих, кого називає «повними банками». Для неї лише освіта знімає з дівчини всі можливі звинувачення; а відсутність ґрунтовних знань автоматично робить її занадто вразливою. Тому гасло Елізабет таке: «Пишайся, якщо в тебе є щось у мозку; і сиди, як миша, якщо в тебе немає нічого, крім порожньої голови».

Ось такий менталітет, згідно з яким тільки освічені та розумні можуть мати право на егоїзм і гордість, адже у них є найцінніший скарб людини – освіта, – Елізабет несвідомо встановлює стандарт для себе та однолітків. У її системі цінностей саме якісна освіта – необхідний стандарт, виходячи з якого досягаються або найвищі результати, або взагалі нічого… Керуючись цим принципом, міс Отта-Отта має намір здобути освіту завдяки силі волі та наполегливості.

Розвинувши вражаючу пристрасть до розмовної форми англійської, Елізабет стає відданою аудиторією освітніх телеканалів. Хоча всі підлітки в її віці відмахуються від подібних зовсім не розважальних, «нудних», дорослих програм і телевізійних новин. Тому в 10 років її надихало… прослуховування витонченої артикуляції звуків англійської мови відомими телезірками.

Отож, піднімаючись підлітковими сходами, вона пристрасно прагнула всюди розмовляти бездоганною англійською, наче якась маніячка!.. Ось така пекуча, всепоглинаюча мрія, яка досягається за допомогою чималих засобів університетської освіти.

Таке неймовірне прагнення невдовзі робить її студенткою факультету журналістики Лагоського університету Нігерії. Від цього досягнення радість Елізабет не має меж! У захваті і її батьки: тепер вони можуть похвалитися своєю дочкою-студенткою на сільських зборах. Це підсолодило їхні серця, як справжній мед. Незважаючи на те, що донечка прагне кар’єри популярної ведучої теленовин.

Батьки Елізабет припускають, що вона стане професійним науковцем у будь-якій сфері – на її вибір. Тому вони не роблять проблему з майбутньої професії Елізабет, бо для них щирий ентузіазм доньки та її прихильність до навчання – понад усе! Крім того, їхні серця тішить дуже старанна поведінка Елізабет, незважаючи на Інтернет – цей «вірус», широко поширений серед однолітків у нинішньому «комп’ютерному» столітті… Та й у мами з татом скромна донечка нічого не просить.

Однак незабаром батьки Елізабет, самі того не усвідомлюючи, зовсім не помічають емоційний стан «академічної» дівчини, яка подає надії. Вони поки що радіють успіху своєї єдиної дитини. Втім, тепер навіть її заплановані та імпровізовані візити додому не можуть приховати дивну похмурість і навіть розгубленість…

Що ж сталося з Елізабет? Її навчання поступово перетворюється на акторське ремесло, котре використовується лише для того, щоб хоч якось підтримувати непохитну впевненість та солодкі мрії матінки й батька, котрі виявляють до неї буквально кристальну довіру.

Вони перебувають у доброму невіданні, поки їхня чудова донечка нарешті вирішується сказати гірку правду: журналістика та наука – не її покликання. Елізабет надто розчарована у своїй майбутній професії. Втім, її пристрасно приваблює висока мода, чарівна магія неймовірного вбрання!

Дивно, але батьки з розумінням поставилися до нової мрії невгамовної дочки. Вони знову надали їй велику підтримку, і їхнє прекрасне чадо, рішуче залишивши набридливий факультет журналістики, наступного року вступає до університету моди. Тепер Елізабет мріє про вишукані сукні та костюми, знайомство зі знаменитими, високоосвіченими й чарівними модельєрами – справжньою світовою елітою…

З мови ігбо переклали Сантош Кумар Покхарел та Сергій Дзюба