«Я садитиму сад»: поетична весна Світлани Дрозд

Садити сад – значить вірити у світле майбутнє. Ці слова, що стали епіграфом до нової книги чернігівської поетеси Світлани Дрозд, прозвучали особливо символічно 17 травня у Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Софії та Олександра Русових. Саме тут відбулася презентація другої збірки авторки – «Я садитиму сад».

Від фінансів до поезії

За професією Світлана Дрозд – економіст, усе життя працювала з цифрами та фінансами. Та п’ять років тому відкрила для себе інший світ – світ поезії. Її вірші народжуються душею, присвячуються рідному краю, батькам і друзям. Вже перша збірка «Ти вчися танцювати під дощем» засвідчила щирість і життєлюбність авторки, а нова книга стала продовженням цього творчого шляху.

Атмосфера презентації

Ведуча заходу – бібліотекарка Юлія Татаренкова – представила поетесу як лауреатку обласного фестивалю «Дотиком душі» та активну учасницю поетичного бібліопростору «А». Вона розповіла про родину пані Світлани, її перші публікації в альманахах «Осіння пора», «Дякую, Боже», «Світло надії», «Ти будеш вічно жити, Україно».

Свою нову збірку авторка презентувала особисто, розпочавши виступ віршем «Ода поезії». Увага була приділена кожному з шести розділів книги: поетеса читала вибрані твори, деякі – під музику, а на великому екрані демонструвалися відеоролики до її поезій «Душа болить», «Світ вдягнувся в чорно-білі фарби», «Земле моя», «Народе мій».

Голоси підтримки

Привітати Світлану Дрозд прийшли друзі, колеги та рідні. Її поезія про сім’ю, кохання, дружбу, Батьківщину та її захисників знайшла відгук у серцях присутніх. Особливо зворушливими стали виступи онучки Злати, яка виразно прочитала вірш «Вінок з кульбабок одягну на коси», та сина Євгена – офіцера Служби безпеки України, учасника бойових дій, який привітав маму і зачитав її твір «Солдатові, зниклому безвісти».

Символ саду

Завершила презентацію поетеса рядками, що дали назву збірці:

Я садитиму сад!
Молодий, яблунево-вишневий.
Ще гнучкий виноград
Понад стежкою скрізь посаджу…
Сад – то символ життя!
Я у віршах про це розкажу…

Сад у її поезії – це образ життя, надії та відродження. Він символізує віру в майбутнє, яке проростає навіть у часи випробувань.

Післямова

На завершення Світлана Дрозд подякувала організаторам, друзям і читачам за теплі слова та підтримку. Юлія Татаренкова запросила всіх до автограф-сесії та спільної фотосесії з авторкою. Презентація залишила відчуття весняного оновлення, коли слово і музика стають джерелом світла, а поезія – садом, що квітне у серцях людей.