За мир в Україні Володимир Терех заплатив найдорожчу ціну – своє життя

ЗА СПОКІЙ, ЗА МИР В УКРАЇНІ ВОЛОДИМИР ТЕРЕХ ЗАПЛАТИВ НАЙДОРОЖЧУ ЦІНУ – СВОЄ ЖИТТЯ.

Загиблий 20 березня 2023 року Володимир Андрійович Терех протягом 15 років працював у ТОВ «Земля і воля» оператором зерноочисних систем, на інших ділянках центрального елеваторно-виробничого комплексу.

У скорботний день похорону, 25 березня, з рідними колишнього працівника і героїчного захисника України зустрілися виконавчий директор товариства «Земля і воля» Валентина Чернякова, перший заступник генерального директора Василь Нестерук та інші відповідальні працівники, щоб висловити щирі співчуття, вшанувати пам’ять загиблого воїна та підтримати матеріально родину.

Відспівували Володимира Тереха на подвір’ї рідного будинку

На похорон героїчного земляка прийшли багато колег, односельців, приїхали побратими.

На кладовище супроводжували по “живому коридору”

Відспівували убієнного біля його родинного будинку, де труну з його тілом обливали гіркими сльозами старенька мати Людмила Олександрівна, дружина Оксана, сини-соколи Андрій, Олександр, найменший Назар-школяр, сестра Таня, родина брата Олексія, який загинув півроку тому. У тихих розмовах між односельцями почув, що старший син загиблого воїна мав незабаром одружитися, його наречена була на похороні. На превеликий жаль, Володимиру Андрійовичу не судилося батькувати на весіллі, не триматиме він на руках і майбутніх внучат. Кляті вороги так рано забрали в нього життя.

Гірке скорботне прощання

Побратими востаннє винесли смертельно зранене тіло бійця з родинної хати й рідного подвір’я, пронесли й провезли Героя по «живому коридору» на вулицях рідного селища Мирне, до виїзду з нього. Живими квітами й зеленими гілками встеляли останню дорогу воїну. У цьому похоронному коридорі стояли навколінці однокласники сина Назара, тримаючи в руках Прапор України. Один з головних атрибутів держави несли в голові похоронної колони, був він і в руках дорослих, що стояли в живому коридорі, який розтягнувся більш як на кілометр.

Траурний мітинг

На кладовищі відбувся траурний мітинг. Першим узяв слово заступник Бобровицького міського голови Сергій Циба: «Ми схиляємо голову на знак поваги й шани до полеглого воїна, який іде у вічність. Володимир назавжди залишиться в серці кожного як приклад патріотизму, незламності духу, добра, самопожертви та безмежної любові до України. Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме туди, де праведні спочивають!»

Від імені Збройних Сил України командир підрозділу, в якому воював Володимир Терех, передав Прапор України, яким була накрита труна бійця, найменшому сину Назарію.

«Дуже важко мені вимовляти слова співчуття рідним загиблого Героя, дякувати їм за такого захисника, дякувати його землякам і власній долі, що звела мене з такими мужніми, самовідданими й щиросердечними людьми, – звернувся до родини, колег, односельців і воєнних побратимів начальник першого відділу Ніжинського районного територіального центру комплектації та соціального захисту Андрій В’ялий. – Коли нагрянула на Україну смертельна біда, такі як Володимир, першими кинулися на захист, потім без вагань поїхали до пекельних ліній фронту, ціною свого життя зупиняли ворожі наступи. Їхні подвиги, їхні імена золотими спогадами впишуться в історію України, у вдячність наступних поколінь».

Звучить Гімн України і лунає воєнний салют

Пам’ятні слова про загиблих Володимира і його брата Олексія, добрі слова про їхніх дітей сказала директор Озерянського закладу загальної середньої освіти I-III ст. Галина Ляховенко, адже всі вони навчалися в цій школі.

Священик отець Сергій завершив процедуру відспівування убієнного воїна, опускали труну Героя у могилу під Гімн України і воєнний салют.

Григорій Войток