Зона підвищеної небезпеки: чому загинув турецький далекобійник?

У ніч з 21 на 22 лютого, близько півночі, на автомобільній дорозі М-01 «Київ-Чернігів-Нові Яриловичі» біля села Шестовиця Чернігівського району вантажний автомобіль «Mercedes-Benz Actros» з причепом, зруйнувавши конструктивні елементи огорожі мосту та відбійника, впав із майже 20-метрової висоти у Десну. Вантажівка частково затонула, а водій, громадянин Туреччини, загинув.

Слідчі одразу ж відкрили провадження за статтею 286 Кримінального кодексу України «Порушення правил дорожнього руху». Відтак головною версією слідство розглядає провину водія. Натомість водії, які їздять цим відрізком, нарікають на поганий стан дорожнього покриття. Ба більше – виїхавши на місце пригоди, нам вдалося з’ясувати, що не все гаразд із захисними конструкціями мосту. 

Чи винен водій?

Так склалося, що в нашій країні майже завжди і майже в усіх дорожньо-транспортних пригодах винні водії. Будь-то ямки на дорозі, об’їжджаючи які, водії змушені порушувати правила, чи відсутність розмітки і, як наслідок, – виїзд на зустрічну смугу, або ж не посипана спеціальною сумішшю зимова дорога, через яку водій, не втримавши авто, потрапив у ДТП. У нашій державі завжди винен водій! Так трапилося й у випадку смертельної аварії з вантажівкою поблизу Шестовиці, коли слідчі відкрили провадження за статтею «Порушення правил дорожнього руху». Однак у цій історії не все так просто, як нам кажуть. І тут насправді варто розглядати дві причини – короткострокову та довгострокову. Перша – це втрата керованості транспортного засобу, а друга, довгострокова – це стан дороги та мосту, власне кажучи, ставлення до експлуатації об’єктів дорожньо-транспортної інфраструктури.

Почнемо з першої.

Траса М-01 «Київ-Нові Яриловичі» є частиною міжнародного транспортного коридору Е-95, який з’єднує Балтійське та Чорне моря. Дорога через Шестовицю – це об’їзна дорога зі значно меншою інтенсивністю руху, ніж дорога від Києва до Ягідного, за яким вона повертає ліворуч і яка слугує об’їзною для вантажівок. У нашій країні, на жаль, склалося так, що там, де менше руху, – менше відповідальності. Втім, це лише емоції…

Однією з версій провини водія є те, що він заснув за кермом. Це, загалом, популярна версія щодо далекобійників, однак у нашому випадку вона не витримує критики. Чому? Як видно з карти, за Ягідним автомобіль входить у три повороти, третій, перед мостом, – найкрутіший. Відтак виникає логічне запитання: якби водій спав, то чи міг би він зайти у крутий поворот за двісті метрів до мосту? Навряд чи!

Важливу роль у цій історії зіграв погодний фактор, адже того дня світило сонечко, і сніг, який лежав обабіч дороги, поступово танучи, перетворювався на воду. Як видно з фото, яке ми зробили наступного дня після аварії, снігом прикидало ливнівки, тож воді не було куди стікати, окрім як на дорогу. Тієї ночі термометр показував температуру, близьку до нуля. При такому температурному показнику і з урахуванням того, що вдень дорога заповнювалась водою, найстрашнішим варіантом для авто є мікролід. І якщо на дорозі з цим ще можна справитись, то міст є зоною підвищеної небезпеки.

Мости – це бетонні плити, де через продув вода замерзає значно швидше, ніж на дорозі. Крім того, водойми (особливо такі великі, як Десна) є природними акумуляторами вологи та температури, що знижується повільніше за температуру повітря, внаслідок чого виникають такі явища, як туман і його похідні – іній та паморозь, тобто кристалики льоду на асфальті. Якщо у такому випадку міст не посипати соляно-піщаною сумішшю, то отримаємо лід!

«Тільки газу даєш, машину починає кидати в сторони»

Те, що на мосту слизько, підтверджують і самі водії. Вдалося поспілкуватись з одним із далекобійників, який їхав з Київщини в Білорусь за нафтопродуктами. Це було на п’ятий день після аварії. Вдень так само стояла плюсова температура, вночі – нуль.

«Сьогодні зранку їхав під 40 кілометрів. Так слизько… Лід…, – каже далекобійник. – Тільки газу даєш, машину починає кидати в сторони».

Далі чоловік розповідає про стан дороги: «Ця дорога жахлива. Якщо порівнювати утримання наших доріг із білоруськими чи навіть російськими, то це небо і земля. Там посипають автошляхи, як тільки випадає сніг. У нас же і коли лід, то не завжди посипають».

У статті про «Порушення правил дорожнього руху» може бути лише один залізний аргумент, що, безперечно, вказує на провину водія – це можливе перевищення швидкості, але це вже має встановити експертиза, ми ж ідемо далі.

Деякі конструкції мосту – аварійні

Слідство поки що не розкриває деталей справи, однак, виїхавши на місце пригоди, ми бачимо, що було щонайменше два, а можливо і три удари. Перший стався на в’їзді до мосту. Враховуючи швидкість руху, він мав, очевидно, найбільшу кінетичну енергію, але, на диво, 40-тонна вантажівка не випала. І ось чому – спрацював бар’єр, відпружинивши авто від узбіччя.

На фото також помітно те, що машина впала боком, ніби згорнувшись, проваливши всі опори та знісши бар’єрне загородження.

Подальший аналіз фотоматеріалів з місця ДТП вказує на те, що мостова бар’єрна огорожа перебуває в аварійному стані, деякі елементи конструкції не мають надійного антикорозійного захисту, що призвело до часткового, а на окремих ділянках до практично повного руйнування анкерних шпильок.

Виходячи з зовнішнього вигляду заставних елементів, можна зробити висновок, що заставні елементи кріплення не змінювали з моменту здачі мосту в експлуатацію, тому в вузлах кріплення стійок відсутні деякі різьбові шпильки, замість чотирьох стійки кріпилися на трьох-двох шпильках, а подекуди ці шпильки і взагалі відсутні. При цьому на деяких шпильках відсутня різьба – це результат впливу корозії або неякісного виконання монтажних робіт при заміні стійок.

Відтак можна сміливо припустити, що аварійний стан окремих ділянок бар’єрної огорожі став додатковою обставиною того, що вантажівка упала з мосту, а не залишилась на ньому. У будь-якому разі, це – грубе порушення, адже безпека дорожнього руху в нашій країні гарантована вимогами до експлуатаційного стану доріг, мостів та залізничних переїздів. Ці вимоги закріплені у спеціальному державному стандарті України – ДСТУ 3587-97.

Чия зона відповідальності?

Так от, один із пунктів Держстандарту свідчить про те, що штучні споруди мають перевірятись їх балансоутримувачем щодекадно, тобто кожні десять днів, а виявленні пошкодження мають бути усунені не пізніше, ніж через дві доби.

Ці вимоги ДСТУ мають бути відомі і керівництву Служби автомобільних доріг у Чернігівській області, яка є балансоутримувачем М-01. На цей відрізок автошляху 16 лютого 2021 року САД офіційно підписав догорів про закупівлю послуг за публічні кошти з ТОВ «Спец Комплект Постач». Договір діє до 31 березня цього року. Сума угоди – 4 мільйони 59 тисяч гривень. За ці кошти, згідно з договором, генеральний підрядник зобов’язаний не лише посипати та чистити 147 кілометрів від Кіптів до Нових Яриловичів, але й надавати послуги, згідно з вимогами згаданого вище ДСТУ 3587-97, тобто слідкувати за справністю того ж таки бар’єрного захисту мосту.

Нарікання водіїв на поганий стан утримання дороги також легко перевірити, адже у договорі між замовником та підрядником передбачена обов’язкова наявність gps-трекерів, за якими також можна відслідковувати рух автомобілів і з’ясувати, де і коли посипали та чистили дорогу. Тож, виходячи з написаного, слідству є за що зачепитися, окрім стандартного «Порушення правил дорожнього руху». Було б тільки бажання… Ми у свою чергу готові надати експертам всі зроблені нами фото, які вказують на неналежне утримання мосту.

Віталій Назаренко