«Гордо стій, а не корися, хоч пропадь, але не зрадь»

До 160-річчя від дня народження великого сина українського народу, письменника, перекладача, філософа, громадського діяча Івана Франка у «Літературній вітальні» Ніжинської міської центральної бібліотеки відбувся вечір-портрет «Вічний каменяр нашої країни».

Відкрили його заввідділом обслуговування ЦБС Тамара Колотило та бібліотекар дорослого абонементу Людмила Конопля-Носач. Ми дізналися чимало цікавого, нового з життєвого й творчого шляху українського класика. Найкращі поетичні твори І.Франка увійшли до збірки «З вершин і низин»/1887р./.

Доля поета-любити і страждати привселюдно. Мистецьким шедевром   стала збірка поезій Івана Яковича Франка «Зів’яле листя»/1896р./. Вона була автобіографічною. Жанр автор визначив сам-«лірична драма», драма почуттів. Доля склалася так, що жінки ненадовго затримувалися у житті Великого Каменяра. Ті з них, хто кохав І.Франка, не були щасливі. «Значний вплив на моє життя, а значить, також на мою літературу, мали мої відносини з жіноцтвом»,-писав поет. Було у нього три музи-Ольга Рошкевич, Юзефа Дзвонковська і Целіна Зигмунтовська. Про свої кохання Франко написав вірш «Тричі мені являлася любов». Та науковці стверджують, що першим й останнім коханням усього його життя була О.Рошкевич, якій він присвятив збірку поезій «Зів’яле листя». Одружився Іван Франко на Ользі Хоружинській, мав з нею трьох синів та дочку. Але присвятив своїй дружині лише 2-3 вірші.

С тех пор, как существует мир,  

Всё оставляет след на  свете:            

Росинка, лучик, вольный ветер, 

Пусть незначительный, но след.

И воды даже малых рек,

И птицы, славящие утро,

Но щедро, полновесно, мудро,

След оставляет-Человек!

Хоть та ж вокруг него природа,

Весны карпатской торжество,-  

Но он певец души народа,

Судьбы и чаяний его.

И помнят горы, полонины,

Людей открытые сердца;

Как поднималась Украина,

Неся свой жребий до конца.

Борец, глашатай, патриот,

Сроднил строку с насущным хлебом.  

Под  украинским синим небом

Бунтарский дух его живет.

Лидия Турова, участник «Литературной гостиной»

Нежинской центральной городской библиотеки 

Моральні і громадські роздуми І.Франка увійшли до збірки «Мій Ізмарагд»/1897р./. У 1900 році побачила світ ще одна поетична збірка «Із днів журби». Важливим етапом його творчості був твір «Sempertiro». Окрасою і гордістю вітчизняної літератури стала глибоко філософська поема «Мойсей». Іван Франко-автор більш як ста прозових творів. Найбільш відома його повість «Борислав сміється»/1881-1882рр./.Безсумнівним здобутком є п’єса «Украдене щастя»/1893р./, уривок з екранізації якої ми і побачили. Іван Якович Франко писав повісті, романи, новели, оповідання, п’єси. Володів російською, польською, німецькою мовами, займався перекладами. Своєю багатогранною 40-річною письменницькою та науковою творчістю, відавничою діяльністю, він впливав на політичні й культурні процеси Галичини. Його творчість відіграла важливу роль у формуванні політичної свідомості, активізації національно-визвольного руху в українському суспільстві.

Члени «Літературної вітальні» Світлана Рижевська, Софія Демиденко, Алла Єфремова, Ніна Олещенко, Алла Касьяненко, Римма Миронюк,  Анатолій Зеленько ознайомили нас зі своїми віршами й роздумами про творчий шлях І.Франка, борця за незалежність України і захисника її мови.

nizhyn-1

nizhyn-2

nizhyn-3

nizhyn-4

nizhyn-5

Наталія СТАРІНКО, м. Ніжин

Ще цікаві публікації

Прокоментуйте