Книга, що звучить: QR-коди відкривають голоси предків

автентичні весільні пісні, Ганна Сушко, Короп, Коропська громада, обрядовий фестиваль, Покорно прошу, презентація книги, Пуста Гребля, українські народні традиції, фестиваль весільної пісні

Бували колись на справжньому, автентичному поліському весіллі? Ну, такому, де кожен крок — то цілий ритуал, а кожна пісня пробирає до мурашок? Якщо 17 червня ви не потрапили до Коропа, то, щиро кажучи, пропустили щось неймовірне. Тут відбувся благодійний обрядовий фестиваль української весільної пісні. І це було не просто свято, а справжня подорож у часі та презентація унікальної книги «Покорно прошу».

Жива легенда з Пустої Греблі

Уявіть собі: 215 автентичних весільних пісень! Саме стільки скарбів вдалося зібрати й зберегти в одній збірці Ганні Іванівні Сушко. Це ім’я у Коропському краї знає кожен, вона — Заслужений працівник культури України та справжня берегиня традицій мальовничого села Пуста Гребля.

Її життєвий шлях — це кінематографічна історія любові до рідної землі. Почавши ще у далекому 1969 році завідувачкою сільського клубу, Ганна Іванівна й досі в строю: уже 15 років вона закохує у народну культуру малечу в гуртку «Ласкавець» при Центрі дитячої та юнацької творчості.

Сама назва книги — «Покорно прошу» — це відсилка до щемливої та доброї традиції. Пам’ятаєте, як колись молода тричі кланялася в хаті й промовляла:

«Просили батько й мати і я прошу, приходьте до нас на весілля, покорно прошу!»? Від цих слів і сьогодні віє якимось особливим теплом.

До слова, книга побачила світ завдяки місцевій програмі підтримки книговидання від Коропської селищної ради. А в жовтні минулого року ця праця отримала заслужену нагороду — Ганна Сушко стала лауреаткою премії імені Василя Нікітіна у номінації «Краєзнавство».

Минуле в один клік, або QR-коди на варті традицій

Що найкрутіше у цій збірці? Вона абсолютно сучасна! Книга дивовижно поєднує сиву давнину з цифровою ерою. Гортаєш сторінку, бачиш QR-код, наводиш смартфон — і кімнату заливає живе, автентичне звучання старовинних мотивів.

Голова громади Володимир Куніцин, дякуючи авторці, дуже влучно зауважив:

«Ця війна йде саме за нашу українську ідентичність — за право бути собою і жити так, як жили наші предки». Тому кожна збережена пісня — це теж наша зброя.

Співали так, що заслухався б увесь край

Презентація пройшла, як кажуть, на одному диханні. На сцені вирувало таке дійство, що глядачі почувалися гостями на великому подільському весіллі. Свою творчість Ганні Іванівні та всім присутнім дарували найкращі колективи Коропщини:

«Ласкавець» та «Джерело» з Атюші;
Артисти Шабалинівського будинку народних традицій;
Колектив Нехаївського сільського будинку культури;
Співаки з Риботина.

Не обійшлося і без кумів, тобто без сусідів: на свято завітали гості з Кролевецької громади — колектив «Жива традиція», які додали вечору особливого шарму. Звісно, усі учасники поїхали додому з заслуженими подяками від відділу культури і туризму.

Слова, що гріють душу

Кількість теплих слів і обіймів цього дня важко було порахувати. Ганну Іванівну вітали і начальник відділу культури і туризму Сергій Семенов, і директор ЦДЮТ Олена Куніцина, і колеги та друзі.

І, мабуть, найголовніше: фестиваль мав важливу благодійну мету. Кожен глядач і артист міг зробити свій внесок у нашу спільну Перемогу, задонативши на ЗСУ. Тож і учасники та гості цього дійства не лише згадали коріння, а й підтримали тих, хто тримає для нас небо.

«Дякуємо нашій берегині за цей неоціненний скарб! Бажаємо Ганні Іванівні міцного козацького здоров’я, затишку і щоб українська пісня під її керівництвом лунала ще багато-багато років!» — зазначили у Коропській селищній раді.